Постанова

від 13.07.2017 по справі п/811/399/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року справа № П/811/399/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агата-Україна (далі - Товариства) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2015 року та 19 лютого 2016 року, якими:

- зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року, березень, липень 2013 року на 53138 грн., в частині зменшення на 51457 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292345 грн. та накладено штрафну санкцію - 73087 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання на 283800 грн. та застосування штрафу - 70950 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 157918 грн. та накладено штрафну санкцію - 39480 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання на 155737 грн. та застосування штрафу - 38935 грн. (Том 3 а.с.39-40).

Представник позивача підтримав вимоги заяви.

Пояснив, що правочини, які укладались з контрагентами - перевізниками, носили реальний характер.

Водночас, зазначив, що Товариство орендувало приміщення не за місцем державної реєстрації, оскільки там працювали працівники, які укладали договори стосовно придбання та реалізації меблів.

Стверджував, що платник податків придбав шини на автомобіль, який орендувався на підставі правочину.

Також, пояснив, що такий платіж, як демередж, не можна вважати штрафною санкцією, а сплачену суму коштів за ним можна включати до витрат.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову.

Пояснив, що платник податків оплатив надання транспортно-експедиційних послуг та придбання шин контрагентам, які не надавали послуги та не поставили товар.

На його думку, такі правочини є нікчемними, що доводить завищення Товариством витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, зазначив, що платник податків оплачував оренду нерухомого майна, яке не використовував у господарській діяльності.

Стверджував, що такий платіж, як демередж, є штрафною санкцією, а тому ці кошти не можуть включатись до витрат.

Ухвалою суду від 19 квітня 2017 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 4 а.с.37).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.

Так, місцем знаходження Товариства є м.Кропивницький.

Платник податків займається реалізацією імпортованих меблів.

У листопаді 2015 року податковий орган провів планову перевірку діяльності Товариства на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 06 лютого 2012 року по 31 грудня 2014 року (Том 1 а.с.20-128).

За наслідками перевірки ревізори склали акт від 04 грудня 2015 року, в якому детально описали виявлені порушення.

1.Ревізори зробили висновок, що ТОВ "СІ Гейт Ейдженсі" (далі - Товариство 2) та ПП "Укртрансгруп" (далі - Підприємство) не надавали Товариству транспортно-експедиційні послуги щодо переміщення товару із-за кордону до м.Кропивницький в період жовтень-грудень 2012 року, січень-листопад 2013 року.

На думку відповідача, платник податків завищив стосовно цих взаємовідносин витрати на 63988,42 грн., 432336,44 грн. і 669414,96 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на 4933,33 грн., 31553,57 грн. та 50241,04 грн.

Товариство надало податковому органу під час перевірки такі документи: договори про надання транспортно-експедиційних послуг за межами держави, так і на її території; акти виконаних робіт; товарно-транспортні накладні; вантажно-митні декларації; докази сплати коштів (Том 1 а.с.158, 225, Том 2 а.с.1-113, Том 3 а.с.135-202).

Висновок про нереальність господарських операцій з Товариством 2 податкові ревізори зробили на підставі актів перевірок згаданого платника податків.

12 серпня 2013 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області склала акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства 2 щодо взаємовідносин з постачальником ТОВ "ВТЛ Трейдсервіс" (далі - Товариство 3) та контрагентами покупцями за лютий-березень 2013 року (Том 2 а.с.224-232).

У висновку перевірки зазначено, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку Товариства 3 платник податків не підтвердив наявність об'єкту оподаткування щодо операції з продажу товарів.

29 серпня 2013 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області склала акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства 2 щодо формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість за період липень 2012 року - лютий 2013 року (Том 2 а.с.233-238).

Ревізори зробили висновок, що Товариство 2 не підтвердило наявність об'єкту оподаткування при продажі товарів (робіт, послуг).

Висновок про нереальність господарських операцій з Підприємством податкові ревізори зробили на підставі того, що, на їх думку, надані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені з порушенням.

Такими порушеннями є: акти прийняття робіт не містять обов'язкових реквізитів (не зазначено які); не конкретизовано, за яким контрактом здійснювалось перевезення; не зазначено відстань перевезення; дати складання актів виконаних робіт передують датам перевезення відповідно до змісту товарно-транспортних накладних.

Водночас, ревізори зазначають, що Підприємство відсутнє за місцем знаходження та не подає податкові декларації з серпня 2014 року.

2.Ревізори зробили висновок, що Товариство згідно актів виконаних робіт сплатило Товариству 2 демередж у сумі 57141,19 грн. та включило ці кошти до витрат.

На їх думку, такий платіж є штрафною санкцією та не може включатись до складу витрат.

3.Ревізори зробили висновок про нереальність господарської операції щодо придбання автомобільних шин у ПП "Автодім-БЦ" (далі - Підприємство 2).

Податкові ревізори визнають, що Товариство користувалось транспортним засобом на підставі договору оренди.

Такий договір укладено 11 жовтня 2012 року (Том 1 а.с.230-235).

Під час перевірки Товариство надало докази сплати коштів, видаткову та податкову накладні.

У судовому засіданні представник Товариства зазначив, що шини отримувались на складі продавця у м.Біла Церква Київської області.

Ревізори не взяли до уваги документи первинного бухгалтерського та податкового обліків, оскільки у їх розпорядженні знаходився акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства 2 щодо взаємовідносин з двома контрагентами (серед яких не має Товариства) за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року (Том 2 а.с.204-223).

За наслідками перевірки ревізори встановили відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток щодо здійснення операцій поставки товарів Товариству.

На їх думку, Товариство безпідставно включило щодо взаємовідносин з Підприємством 2 до витрат 12333 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість - 2467 грн.

4.Ревізори встановили, що Товариство орендувало у м.Київ нежитлове приміщення, яке не використовувалось у господарській діяльності.

На їх думку, Товариство, сплативши орендну плату, безпідставно включило її до витрат (34222 грн.) та податкового кредиту з податку на додану вартість (6844 грн.).

Податкові ревізори стверджували, що платник податків не надав доказів використання нерухомості у господарській діяльності.

Представник Товариства зазначив, що у згаданому приміщенні працюють працівники платника податків, котрі беруть участь у виставках меблів, шукають покупців та укладають договори.

15 березня 2012 року Товариство (орендар) та ПП "Прага Авто" (далі - Підприємство 3) (орендодавець) уклали договір оренди нерухомого майна загальною площею 97 кв.м., яке розташоване у м.Київ (Том 1 а.с.226-229).

Згідно штатного розпису Товариства від 01 квітня 2012 року з цієї дати розпочинає діяльність представництво у м.Київ, котре налічує 8 працівників (Том 2 а.с.117).

Представник Товариства зазначив, що під час перевірки ревізори мали доступ до всіх документів і не вимагали надання додаткових.

5.Ревізори встановили, що Товариство занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14858 грн., неправомірно відобразивши коригування податкових зобов'язань в сторону зменшення у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Акт перевірки не містить висновку щодо норми права, яку порушив платник податків.

У акті перевірки зазначено, що коригування проведено за наслідками повернення товару.

Податковий орган не ставить під сумнів факт повернення, однак звертає увагу, що ПП "Ярес" (далі - Підприємство 4) не відобразило у податковій звітності наслідки такого коригування.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та в частині цих порушень і інших, які не оскаржуються, та 18 грудня 2015 року і 19 лютого 2016 року прийняв податкові-повідомлення рішення, якими:

- зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року, березень, липень 2013 року на 53138 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292345 грн. та накладено штрафну санкцію - 73087 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 157918 грн. та накладено штрафну санкцію - 39480 грн. (Том 1 а.с.133, Том 2 а.с.245-246).

Юридична оцінка, встановлених судом обставин і фактів справи.

1.Перш за все, податковий орган не ставить під сумнів, що товар, перевезенням якого згідно пояснень Товариства займалось Товариство 2 та Підприємство відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг із-за кордону до порту України (морський фрахт) та пункту призначення (м.Кіровоград), переміщено через митний кордон держави.

Факт доставки товару на територію держави та його розмитнення доводиться оглядом вантажно-митних декларацій.

Оглядаючи міжнародні товарно-транспортні накладні, на яких містяться відомості дозволів контролюючих органів про ввезення товару, суд встановив, що вони складені Товариством 2 та Підприємством.

Товариство 2 та Підприємство фрахтували судно щодо перевезення товару та могли орендувати транспортні засоби стосовно сухопутного перевезення.

Податковий орган не надав доказів, що таких послуг не надавали ці контрагенти.

Акти про неможливість проведення перевірок Товариства 2 є лише доказом неможливості встановлення певного факту.

Товарно-транспортні накладні та акти виконання робіт щодо взаємовідносин з Підприємством заповнені у повному обсязі.

Представник Товариства пояснив, що акти виконання робіт, які складались з Підприємством, датовані раніше ніж саме перевезення сухопутним шляхом у зв'язку з такими обставинами.

Під час розмитнення товару митний орган вимагає надання довідки про вартість його транспортування до митного кордону України.

Оскільки перевезення морським та сухопутним шляхом до м.Кіровоград здійснювало Підприємство, тому складався лише один акт виконаних робіт, у якому зазначалась загальна вартість перевезення.

Відсутність Підприємства за місцем знаходження не може саме по собі доводити те, що платник податків не здійснював господарську діяльність.

Порушення Підприємством правил декларування податків також не є таким доказом.

Варто зазначити і про акт планової перевірки Товариства щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, який складено Кіровоградською митницею 22 грудня 2015 року (Том 3 а.с.18-25).

У акті зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування в періоді, який перевірявся, здійснювало Товариство 2 та Підприємство.

За результатами співставлення відомостей про транспортні витрати, заявлені під час митного оформлення товарів, та даними, що містяться в актах виконаних робіт Товариства 2 і Підприємства, розбіжностей не встановлено.

Підсумовуючи, суд робить висновок, що податковий орган не надав належних доказів, котрі б кожний окремо та в сукупності доводили, що Товариство 2 та Підприємство не надавали транспортно-експедиційні послуги Товариству.

А тому, Товариство включило до витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість кошти, що сплачені згаданим контрагентам, відповідно до приписів пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

2.Товариство сплатило Товариству 2 демередж у сумі 57141,19 грн. та включило ці кошти до витрат.

Приписами частини 1 статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Аналізуючи цю норму права, суд зробив висновок, що такий платіж, як демередж, не є штрафом, пенею чи неустойкою.

Цей платіж є додатковою оплатою наданих послуг, право на який виникає за певних обставин і його виплата передбачена договором.

Тобто, сторони в момент укладання договору домовились, що вартість наданих послуг з перевезення може бути збільшена.

А тому, щодо демереджу не існувало обмеження стосовно включення до складу витрат, яке встановлене тільки для штрафу, неустойки чи пені приписами підпункту 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

3.Товариство надало докази виконання ним та Підприємством 2 умов договору купівлі-продажу.

Так, Товариство сплатило кошти, отримавши товар (автомобільні шини).

Товар отримувався Товариством на складі покупця.

Шини встановлені на орендований автомобіль, який використовувався у господарській діяльності Товариства.

Цього факту не заперечує і податковий орган.

Акт перевірки Підприємства 2 містить аналіз господарської діяльності платника податків щодо взаємовідносин з контрагентами, серед яких не має Товариства.

У ньому зазначено, що Підприємство 2 знаходиться за адресою, за якою Товариство отримало товар.

Під час перевірки не аналізувались документи первинного бухгалтерського та податкового обліку Підприємства 2.

А тому, такий акт перевірки ніяким чином не може спростовувати тих обставин та фактів, які відображені у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, що надало Товариство.

Отже, суд зробив висновок про реальність господарської операції Товариства з Підприємством 2.

Таким чином, Товариство включило до витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість кошти, що сплачені згаданому контрагенту, відповідно до приписів пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

4.Оскільки Товариство займається реалізацією меблів, то його магазини та представництва можуть бути розташовані у будь-якому населеному пункті держави.

Укладання договору оренди нежитлового приміщення у м.Київ обумовлено відкриттям представництва з метою пошуку нових покупців, участі у виставках та зберігання товару.

Судом встановлено, що згідно штатного розпису Товариства у м.Києві ним працевлаштовані 8 осіб (Том 2 а.с.117).

Таким чином, сплата орендної плати визначалась веденням господарської діяльності.

А тому, такі витрати пов'язані з нею, оскільки спрямовані на отримання доходу від реалізації меблів шляхом вивчення попиту ринку.

Таким чином, Товариство включило до витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість кошти, що сплачені Підприємству 3, відповідно до приписів пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

5.Звинувачуючи Товариство у занижені податкового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом коригування податкових зобов'язань в сторону зменшення на підставі повернення товару, податковий орган не зазначив у чому полягає суть порушення та не вказав норми права, вимоги якої не дотримані.

Відповідач визнає, що коригування відбулось на підставі повернення ним товару.

Приписами пункту 192.1 Податкового кодексу України встановлено, що, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, повернувши товар, у Товариства виник обов'язок відкоригувати податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування до податкової накладної.

Товариство дотрималось цієї вимоги.

Відповідач не надав доказів, які б доводили, що товар не повертався.

Розбіжність між відкоригованими зобов'язаннями однієї сторони договору та кредитом з податку на додану вартість іншої сторони не є доказом порушення двома сторонами.

Отже, Товариство жодним чином не занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач не завищив витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість в частині тих порушень, наслідки яких відображені у оскаржених ним податкових повідомленнях-рішеннях.

А тому, позов належить задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 грудня 2015 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агата-Україна зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року, березень, липень 2013 року на 53138 грн., в частині зменшення на 51457 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 19 лютого 2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агата-Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292345 грн. та накладено штрафну санкцію - 73087 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання на 283800 грн. та застосування штрафу - 70950 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 19 лютого 2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Агата-Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 157918 грн. та накладено штрафну санкцію - 39480 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання на 155737 грн. та застосування штрафу - 38935 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агата-Україна судові витрати в сумі 9239,53 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1