Ухвала

від 13.11.2017 по справі п/811/399/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2017 рокусправа № П/811/399/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГАТА-УКРАЇНА

до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ АГАТА-УКРАЇНА у квітні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 155737,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 38935,00 грн.; № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 276381,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 69095,00 грн., винесені Кропивницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 19 лютого 2016 року; № НОМЕР_3 в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 51457,00 грн., винесене Кропивницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 18 грудня 2015 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АГАТА-УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.02.2012 по 31.12.2014 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.02.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 163/11-23-22-04/38094975 від 04.12.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 18 грудня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_4, яким ТОВ АГАТА-УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 304503,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76126,00 грн.; № НОМЕР_5, яким ТОВ АГАТА-УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 162851,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40713,00 грн.; № НОМЕР_3, яким ТОВ АГАТА-УКРАЇНА зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 53138,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято рішення, який залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 18.12.2015 та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_4 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12158,00 грн. і штрафні санкції у розмірі 3039,00 грн. та № НОМЕР_5 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 4933,00 грн. і штрафні санкції у розмірі 1233,00 грн., у зв'язку з чим 05 жовтня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6.

На підставі акту та з урахуванням вказаного рішення, відповідачем 19 лютого 2016 року було винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2, яким ТОВ АГАТА-УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 292345,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73087,00 грн. та № НОМЕР_1, яким ТОВ АГАТА-УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 157918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39480,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ АГАТА-УКРАЇНА з ТОВ СІ Гейт Ейдженсі , ТОВ СІ Гейт ЛТД , ПП Укртрансгруп , ПП Автодім-БЦ не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В основу таких висновків було покладено акт перевірки ТОВ СІ Гейт Ейдженсі , згідно з яким останнім не підтверджено наявність об'єкту оподаткування, а також встановлення податковим органом відсутності ПП Укртрансгруп за місцезнаходженням та складання первинних документів по господарським операціям вказаним підприємством з порушенням правил бухгалтерського обліку.

Крім того, податковий орган дійшов висновку, що сплачений позивачем ТОВ СІ Гейт Ейдженсі демередж у сумі 57141,19 грн. є штрафною санкцією, а тому не може бути включений до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також на думку відповідача, ТОВ АГАТА-УКРАЇНА безпідставно включено до складу витрат орендну плату, оскільки орендоване нежитлове приміщення не використовувалось у господарській діяльності.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів, ТОВ АГАТА-УКРАЇНА з ТОВ СІ Гейт Ейдженсі , ТОВ СІ Гейт ЛТД , ПП Укртрансгруп було укладено договори на транспортно-експедиторське обслуговування № 01/02-2013 від 01.02.2013 та № 00126 від 01.08.2012 відповідно, за умовами яких перевізниками надавалися послуги по організації міжнародного перевезення, транспортно-експедиторські послуги на території України.

На виконання вказаних договорів були виписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), міжнародні товарно-транспортні накладні, документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що єдиною підставою для висновку податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем вартості послуг по вказаним угодам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та завищення позивачем податкового кредиту стала наявність: Акту Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ СІ Гейт Ейдженсі щодо підтвердження сум податкового зобов'язання та податкового кредиту задекларованих у деклараціях ПДВ за липень 2012 року - лютий 2013 року № 55/15-54-22-03 від 28.08.2013, яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою та відсутність об'єктів оподаткування; Акту Про документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СІ Гейт ЛТД по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ВТЛ Трейд Сервіс № 312/15-54-22-01/38227373 від 12.08.2013, за висновками якого у ТОВ ВТЛ Трейд Сервіс має ознаки фіктивності, а тому відсутня реальність вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань останніми тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що під час проведення вказаних зустрічних звірок жодні первинні документи не досліджувалися, при цьому перевірку ТОВ СІ Гейт ЛТД було проведено по взаємовідносинам з підприємством, яке не є контрагентом позивача.

Також судом встановлено, що сам факт переміщення товару через митний кордон України не заперечується відповідачем та підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Крім того, в матеріалах справи міститься Акт про проведення планової виїзної перевірки стану дотримання ТОВ АГАТА-УКРАЇНА законодавства України з питань державної митної справи, складений Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області 22 грудня 2015 року, відповідно до якого встановлено, що у період з 06.02.2012 по 31.12.2014 транспортно-експедиційні послуги з транспортування товарів, імпортованих позивачем надавалися та жодних порушень митного законодавства не виявлено.

Спростовуючи доводи апелянта, що перевіркою встановлено невідповідність дати в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ПП Укртрансгруп на виконання договору перевезення, з датами виписаних міжнародних автотранспортних накладних та коносаментів, колегія суддів знаходить обґрунтованими пояснення позивача, що з метою визначення митної вартості товару та підтвердження такої числової складової як витрати на транспортування, митним органом витребовуються відповідні документи, а тому акти здачі-прийняття наданих послуг було підписано раніше, аніж здійснено перевезення товару по території України.

Посилання контролюючого органу на відсутність в актах здачі-приймання обов'язкових реквізитів для підтвердження реального характеру проведення операцій, не знаходять свого підтвердження, адже досліджені судом документи в повній мірі дають можливість встановити щодо яких саме господарських відносин складені. Так само необґрунтованими є й посилання на складення ПП Укртрансгруп податкових накладних з певними порушенням, адже особа не має нести відповідальність за порушення контрагентом правил бухгалтерського обліку.

В обґрунтування апеляційної скарги, податковий орган також зазначив, що підприємством завищено склад витрат, оскільки до них було включено сплачений демередж у сумі 57141,00 грн.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 149 Кодекс торговельного мореплавства України, угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що демередж за своєю правовою суттю є платою перевізнику за простій судна протягом певного часу додатково обумовленого сторонами в угоді, розмір плати обумовлюється також сторонами в угоді, а тому такий платіж не може вважатися штрафною санкцією і може включатися до складу витрат.

Доводи апелянта, що ТОВ АГАТА-УКРАЇНА завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за операціями з оренди на загальну суму 241617,00 грн., оскільки послуги оренди офісного приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, за договором укладеним з ПрАТ Прага Авто № 15-03/12 від 15.03.2012, не пов'язані з веденням господарської діяльності, колегія суддів також знаходить необґрунтованими, адже відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, наділений правом самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

Крім того, згідно з Положенням про структурний підрозділ (місцезнаходження м. Київ) та штатним розписом представництва в м. Києві, введеного в дію 01.04.2012, на ТОВ АГАТА-УКРАЇНА обліковується 8 працівників.

Як вбачається з пояснень позивача та не спростовано відповідачем жодними доказами, ТОВ АГАТА-УКРАЇНА було укладено з рядом підприємств договори щодо продажу меблів та меблевої фурнітури, угоди про участь у спеціалізованих виставках тощо, що додатково підтверджує факт використання офісного приміщення з метою здійснення власної господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 12333,00 грн. по операціях з оприбуткування ТМЦ по взаємовідносинам з ПП Автотім БЦ щодо придбання автошин.

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі проведення Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області перевірки ПП Автотім БЦ , якою встановлено придбання вказаним підприємством товарів у ТОВ Живий Хліб та ТОВ Тайм Сервіс , щодо яких отримана інформація про наявність кримінального провадження та здійснення безтоварних операцій.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ АГАТА-УКРАЇНА у ПП Автотім БЦ було придбано автошини на суму 12333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною, яка міститься в матеріалах справи. Товар було оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, що не заперечується апелянтом.

Як зазначалося судом раніше, наявність певних порушень податкового законодавства контрагентом-постачальником не може тягнути відповідальність для певної особи, наявність кримінального провадження щодо постачальників контрагента не може свідчити про безтоварність господарських операцій платника податків.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року на суму 14858,00 грн., оскільки відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ АГАТА-УКРАЇНА та сумами податкового кредиту, задекларованих ПП Ярес рахуються розбіжності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АГАТА-УКРАЇНА передано ПП Ярес за договором комісії товар, проте нереалізований товар 31.07.2013 було повернуто, у зв'язку з чим підприємством зменшено податкові зобов'язання з ПДВ в силу приписів п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податковим органом не наведено жодної норми права, яку порушено позивачем та яке саме порушення допущено, відсутність коригування ПП Ярес певних показників податкового обліку не може бути підставою для відповідальності ТОВ АГАТА-УКРАЇНА та позбавлення його права на податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в адміністративній справі № П/811/399/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16 листопада 2017 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров