Постанова

від 12.07.2017 по справі 815/3150/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3150/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК «БАСТІОН» до головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БК БАСТІОН звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.06.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. У товариства наявні усі первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських взаємовідносин в межах його господарської діяльності, здійснені операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності при здійсненні вказаних операцій. Зазначена діяльність є для товариства регулярною, постійною та призводить до зміни в структурі капіталу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду за вхід. № 18129/17 від 22.06.2017 р. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду заперечення (т. 2 а/с. 147-149) в яких, зокрема, зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ БК БАСТІОН показників у рядку 10.1 Деклараиій придбання (виготовлення, будівниитво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) 760 876 грн., у тому числі:

- листопад 2014 року - на 168 477 грн.,

- грудень 2014 року - на 134 855 грн.,

- березень 2015 року - на 4 386 грн.,

- квітень 2015 року - на 184 375 грн.,

- травень 2015 року - на 98 273 грн.,

- червень 2015 року - на 28 182 грн.,

- липень 2015 року - на 90 662 грн.,

- серпень 2015 року - на 51 667 грн.

ТОВ БК БАСТІОН сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ "ПРОФІСІТІСТРОЙ" (ЄДРПОУ 39076564) у загальній сумі ПДВ 760 876 грн., по господарським операціям, які не мають ознак реальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області: від 20.04.2017р. №1365/14-01, ОСОБА_1 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області, від 20.04.2017р. № 13 67/14-01, ОСОБА_2 - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ДНІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, від 20.04.2017р. №1368/14-01, ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими розрахунками управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області, від 20.04.2017р. №1366/14-01, ОСОБА_4 - головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими розрахунками управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.04.2017 №1013 Про проведення документальної виїзної планової перевірки , проведена документальна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю БК БАСТІОН (код ЄДРПОУ 37811845) з питань дотримання вимог додаткового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.

За результатами перевірки складений Акт № 444/15-32-14-01/37811845 від 23.05.2017р. Про результати документальної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю БК БАСТІОН (код ЄДРПОУ 37811845) з питань дотримання вимог додаткового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. , яким встановлено порушення: п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 760876 грн., в тому числі:

- листопад 2014 року - на 168 477 грн..

- грудень 2014 року - на 132 767 грн.,

- квітень 2015 року - на 186 463 грн.,

- травень 2015 року - на 98 337 грн.,

- жовтень 2015 року - на 171 014грн.,

- листопад 2015 року-на 3 818грн. (т. 1 а/с. 8-56).

За наслідками встановлених порушень винесено податкове повідомлення - рішення від 01.06.2017 року № НОМЕР_1 (т. 1, а/с. 57).

Крім того, податковий орган у Акті перевірки вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ БК БАСТІОН сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код ЄДРПОУ 39076564) у загальній сумі ПДВ 760 876 грн.

Станом на 31.12.2016 за даними бухгалтерського обліку за рахунком 631 рахується дебіторська заборгованість ТОВ БК БАСТІОН перед ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ у розмірі 100 000 грн.

Відповідно результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код за ЄДРПОУ 39312396) (лист від 19.04.2016р. №73/10-08-22-01/39312396):

Узагальнена податкова інформація складена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код за ЄДРПОУ 39312396), факт відсутності ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код за ЄДРПОУ 39312396) за місцезнаходженням засвідчено довідкою від 30.03.2016 року №1669/10-13-07-01-14 ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС в Київській області. Всупереч пп. 16.1.11 п. 16. 1 ст. 16 ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код за ЄДРПОУ 39312396) про зміну свого місцезнаходження не повідомляв Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

До Вишгородського районного управління юстиції у Київській області надіслано повідомлення про відсутність ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (код за ЄДРПОУ 39312396) за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП від 22.02.2016року №524.

Так, посадовою особою ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ , не надано всупереч пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п.73.3 ст. 73, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України запитуваної інформації та документів, що спростовували б факт порушення податкового законодавства: із зазначеного переліку, первинні документи, які всупереч частини першої ст. 9 Закону про бухгалтерський облік та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містять обов'язкових реквізитів - не встановлено/встановлено. Документів не надано.

Облікові регістри до яких всупереч п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів перенесено інформацію з первинних документів, які не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку: Документів не надано.

Всупереч п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, не забезпечено достовірність фінансової звітності, оскільки до неї включено інформацію з облікових регістрів згідно з даними первинних документів, які не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку - не встановлено.

Інформація про документальне забезпечення (оформлення) операцій, фактичне здійснення яких неможливо підтвердити (проведених з порушенням законодавства) з продажу ідентифікованих товарів/послуг: Документів не надано.

Повноту представлених ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ на запит пояснень та їх документальних підтверджень, відсутність в переліку наданих платником податків документів, які за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку за звітний(і) період(и) декларування ПДВ, охоплений(і) узагальненою податковою інформацією, а також необхідність підготовки доповідної записки (висновку) про відсутність порушень податкового законодавства підтверджено: Не підтверджено.

Так, за звітній період декларування ПДВ, охоплені узагальненою податковою інформацією неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг - встановлено на загальну суму 1 314 472 грн. Таким чином, платником податків порушено норми п. 198.6 ст. 198 Кодексу.

Сум податкових зобов 'язань при продажу товарів/послуг - встановлено на загальну суму 1 465 733 грн. Таким чином, платником податків порушено норми п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Кодексу тощо, а також норми іншого податкового законодавства, зокрема, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

З урахуванням вказаного, податковий орган прийшов до висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, чого у спірних правовідносинах не вбачається.

Крім того, судом встановлено що між ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ та ТОВ БК БАСТІОН 12.11.2014 р. укладено договір поставки № 12/11/14 ( т. 1 а/с. 164-166).

На виконанням умов договору, ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ БК БАСТІОН визначені цим Договором будівельні матеріали та вироби, а ТОВ БК БАСТІОН зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно Додатку № 1 ціна товару становить 1 091 837 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ (20%) 181972, 93 грн.

Також, між ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ та ТОВ БК БАСТІОН 17.11.2014 р. укладено договір підряду № 17/11/14 ( т. 1 а/с. 167-172).

На виконанням умов договору, ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ зобов'язується виконати роботи з виготовлення, поставити і передати у власність ТОВ БК БАСТІОН визначені цим Договором композитні вироби для облицювання фасадів (Виріб), а ТОВ БК БАСТІОН зобов'язується прийняти цей Виріб та своєчасно здійснити його оплату.

Також, між ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ та ТОВ БК БАСТІОН 17.11.2014 р. укладено договір підряду № 17/11/14 ( т. 1 а/с. 167-172).

На виконанням умов договору, ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ зобов'язується виконати роботи з виготовлення, поставити і передати у власність ТОВ БК БАСТІОН визначені цим Договором композитні вироби для облицювання фасадів (Виріб), а ТОВ БК БАСТІОН зобов'язується прийняти цей Виріб та своєчасно здійснити його оплату.

Також, між ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ та ТОВ БК БАСТІОН 10.03.2015 р. укладено договір підряду № 10/03/15 ( т. 1 а/с. 173-175).

На виконанням умов договору, ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ зобов'язується виконати роботи з виготовлення, поставити і передати у власність ТОВ БК БАСТІОН визначені цим Договором композитні вироби для облицювання фасадів (Виріб), а ТОВ БК БАСТІОН зобов'язується прийняти цей Виріб та своєчасно здійснити його оплату.

Також, між ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ та ТОВ БК БАСТІОН 24.03.2015 р. укладено договір підряду № 24/03/15 ( т. 1 а/с. 176-178).

На виконанням умов договору, ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ зобов'язується виконати роботи з виготовлення, поставити і передати у власність ТОВ БК БАСТІОН визначені цим Договором композитні вироби для облицювання фасадів (Виріб), а ТОВ БК БАСТІОН зобов'язується прийняти цей Виріб та своєчасно здійснити його оплату.

За наслідками виконанням умов укладених договорів, сторонами були складені видаткові накладні (т. 1 а/с. 182-224), Акти приймання - передачі робіт з виготовлення ком позитивних виробів для облицювання фасадів, ТТН (т. 1 а/с. 225-261).

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ БК БАСТІОН надані документи: довідка банку по рахунку (т. 2 а/с. 1-12), технічні паспорти на автомобілі, копії довіреностей, лист від 06.06.2017 р., договір підряду від 11.11.2014 р. № 389-0. Договірна ціна, додаткова угода від 25.12.2014 р., додаткова угода від 14.04.2015 р., локальний кошторис, довідка про вартість виконаних робіт за травень 2015 р., акт приймання виконах робіт за травень 2015 р., довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2014 р., акт приймання виконах робіт за грудень 2014 р., договір підряду від 27.03.2015 р. № 111-0, довідка про вартість виконаних робіт за червень 2015 р., акт приймання виконах робіт за червень 2015 р., довідка про вартість виконаних робіт за червень 2015 р., довідка про вартість виконаних робіт за липень 2015 р., акт приймання виконах робіт за липень 2015 р. (т. 2 а/с. 58- 144).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачем не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів, які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Належне виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності за адресою контрагента позивача і вважає їх такими, що не грунтуються на законі, з огляду на наступне.

За наведеним у п. 45.2 ст. 45 ПК України визначенням, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В розумінні норми ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приписами пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Витяги) станом на 16.11.2016 місцезнаходженням ТОВ Торговий Дім ТЕКСІМ є адреса: 65072, м. Одеса, вул.Генерала Петрова, буд. 68.

Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300.

Відповідно до п. 12.4 розд. XII цього Порядку (в редакції чинній на день розірвання договору) щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу положень п. 12.5 розд. XII зазначеного Порядку. якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою №18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних юридичних осіб та запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №19-ОПП (додаток 25).

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА України від 17.05.2010 №336, зокрема пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до п. 3.2 розд. ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Відтак, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, суд також враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (в редакції чинній станом на 17.12.2015, далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абз. 1 ч. 11 ст. 19 цього Закону, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з абз. 2 ч. 12 ст. 19 Закону № 755-IV передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частина 14 ст. 19 Закону № 755-IV встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, належним доказом відсутності платника податків за адресою своєї державної реєстрації, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, є відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про не підтвердження статусу юридичної особи.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин.

При цьому слід також прийняти до уваги позицію ВАС України, висловлену у справі № К/800/39893/15 від 01.02.2017 року щодо того, що чинне законодавство не містить вимог, які б забороняли суб'єкту господарювання вести господарську діяльність за адресою відмінною, ніж адреса реєстрації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана правова позиція висловлена і в Постановах ВСУ по справах № 21-1536а15 від 22.09.2015 р., № 21-1359а15 від 27.10.2015 р., № 21-2430а15 від 22.11.2016 р.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» , а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» , «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім того, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Принципи, які знайшли розвиток і відображення в процедурних рішеннях ЄСПЛ, також закріплені і в Висновку Венеціанської комісії За демократію через право (Мірило правовладдя), ухвалений Венеціанською Комісією на 106-му пленарному засіданні 11-12 березня 2016 р. та схвалений Комітетом Міністрів на 1263- му засіданні 6 - 7 вересня 2016 року і Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи на 31 - й сесії 19-21 жовтня 2016 року.

Зокрема, принцип леґітимних очікувань є складовою загального принципу юридичної визначеності в праві Європейського Союзу, виведеного з національних систем права. Він так само виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань. Утім, нові ситуації можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, що спричиняють виникнення відчуття краху леґітимних очікувань у виняткових випадках. Така доктрина застосовна не лише до законодавства, а й до рішень індивідуального характеру, що їх ухвалюють органи публічної влади (п. 61).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01 червня 2017 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю БК БАСТІОН (код ЄДРПОУ 37811845) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 1450 від 02.06.2017 р. у сумі 14 266, 43 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.