Постанова

від 12.07.2017 по справі 815/1661/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1661/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом будівельно - конструкторської фірми «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Будівельно - конструкторська фірма Будінтех звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач з урахуванням уточнень просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що відповідно до п.2.12. Акту, в ході перевірки була використана інформація, що міститься в ухвалі Тернопільського міського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року №607/5818/16-к по кримінальному провадженню №32016210000000018, внесеному в ЄРДР 16 березня 2016 року, а також інформація з баз даних ГУ ДФС в Одеській області, а саме: Податковий блок , АІС Податки , Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Використання інформації, що міститься в ухвалі Тернопільського міського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року №607/5818/16-к по кримінальному провадженню №32016210000000018, внесеному в ЄРДР 16 березня 2016 року, суперечить ст.83 ПК України, оскільки відсутнє будь-яке судове рішення по цій кримінальній справі.

ОСОБА_1 не містить жодних фактів щодо порушення податкового та іншого законодавства з боку БКФ Будінтех ТОВ, а також фактів щодо відсутності фінансово- господарських відносин з контрагентом, що і стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду за вхід. № 19097/17 від 05.07.2017 р. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду заперечення (т. 1 а/с. 199-210) в яких, зокрема, зазначив, що у БКФ БУДІНТЕХ ТОВ відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ БК ОПТИМА .

Так, на порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, БКФ БУДІНТЕХ ТОВ завищено витрати всього в сумі 408547 грн., у тому числі за 2015 рік на 408547 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 408547 грн.

Також, на порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, БКФ БУДІНТЕХ ТОВ завищено податковий кредит періоду, що підлягав перевірці на загальну суму 81709 грн., у тому числі за вересень 2015 на 81709 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на 65411 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 31.12.2015 на 16298 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.012017 р. № 607/5818/16-к по кримінальному провадженню № 32016210000000018, внесеному до ЄРДР 16.03.2016 та, відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 06.02.2017 року № 178 проведена документальна позапланова виїзна перевірка БКФ Будінтех у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинам з ТОВ БК ОПТИМА .

В ході проведення такої перевірки було встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 408547 грн.;

- вимоги п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на 65411 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 31.12.2015 на 16298 грн.

За результатми проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 20.02.2017 р. № 73/15-32-14-01 /30259942 (т. 1 а/с. 20-40).

На підставі встановлених порушень ГУ ДФС в Одеській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401 від 09 березня 2017 року;

- податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401 від 09 березня 2017 року;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401 від 09 березня 2017 року.

Крім того, судом встановлено між суб'єктами господарювання укладено договір поставки від 29.09.2015 № 1, відповідно до якого Постачальник ТОВ БК ОПТИМА в особі директора ОСОБА_2 передає Покупцю БКФ БУДІНТЕХ ТОВ, в особі директора ОСОБА_3 у власність вироби, будівельні матеріали та продукцію виробничого призначення, інші товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується Сторонами в порядку, визначеному цим договором, та підтверджуються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Ціни на Товар визначаються Сторонами в рахункі-фактурі, який виписується на конкретну партію Товару та підтверджується Покупцем в порядку, визначеному цим договором, та вказується у накладній на конкретну партію Товару. Ціни зазначаються Постачальником, виходячи із чинних цін, що склалися на момент передачі партії Товару.

Загальна ціна цього Договору складається із суми цін на всю кількість Товару, придбану Покупцем за цим Договором згідно до асортименту, та становить загальну суму всіх видаткових накладних, згідно яких відвантажувався Товар на виконання умов цього Договору.

Якість Товару має повністю відповідати чинним в Україні державним стандартам, технічним умовам підприємств, технічній документації виробників, тощо і підтверджується документами, передбаченими чинним законодавством.

Поставка товару проводиться на умовах ООЦ місце, вказане Покупцем, згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 (поставка транспортом Постачальника в місце, вказане Покупцем, без розвантаження), доставка здійснюється автомобільним транспортом.

Вибір умов постачання здійснюється Покупцем за узгодженням з Постачальником. При умовах поставки РСА склад Постачальника, Покупець може використовувати транспортні послуги Постачальника, вказавши це в замовленні Товару. В цьому випадку Постачальник буде вважатися перевізником в розумінні правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2000. Надання послуг із перевезення Товару в цьому випадку оформлюється окремо, шляхом складання акту надання транспортних послуг.

Постачальник здійснює поставку на підставі поданого Покупцем письмового замовлення, в якому в обов'язковому порядку вказуються: асортимент, кількість замовленого Товару, спосіб та умови доставки, бажана дата відвантаження, адреса місця розвантаження, реквізити перевізника.

Підтвердженням прийняття Постачальником замовлення від Покупця, є оформлений Постачальником рахунок-фактура. який направляється Покупцю електронною поштою, факсом, тощо, та включає найменування, асортимент, кількість та ціни на замовлений Товар, умови поставки. У разі замовлення Покупцем транспортних послуг, Постачальник додатково зазначає вартість (тарифи) на перевезення Товару.

Розрахунок за Товар проводиться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування Покупцем суми вартості партії Товару в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому Договорі.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Строк дії договору до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. У випадку, якщо по закінченню строку дії договору, жодна Сторона письмово не повідомила іншу Сторону про намір розірвати даний договір, він вважається пролонгований на наступний календарний рік.

БКФ БУДІНТЕХ ТОВ (ЄДРПОУ 30259942) сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ всього в сумі 81709,36 грн., у тому числі за вересень 2015 року в сумі 81709,36 грн. за податковою накладною, отриманою від ТОВ БК ОПТИМА (ЄДРПОУ 37939773).

Також, БКФ БУДІНТЕХ ТОВ, сформовано витрати за рахунок вартості ТМЦ у сумі 408546,81 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 408546,81 грн. за видатковою накладною, отриманою від ТОВ БК ОПТИМА .

Згідно з базою даних ІС Податковий блок станом на дату реєстрації акта перевірки ТОВ БК ОПТИМА (ЄДРПОУ 37939773) (м. Київ) зареєстровано в органах державної влади 08.11.2011 за № 10731020000021538, взято на податковий облік 09.11.2011 за № 32851, станом на дату реєстрації акта перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, має стан 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Директор, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 14.08.2015 р. № 200230465 зареєстровано платником ПДВ з 14.08.2015 по дату реєстрації акта перевірки, І.П.Н. 379397726595.

Остання декларація з податку на прибуток надана ТОВ БК ОПТИМА за 2015 рік, з податку на додану вартість за вересень 2016 року.

Як, наголошує податковий орган, під час перевірки проведеним аналізом встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій БКФ БУДІНТЕХ ТОВ (ЄДРПОУ 30259942) з контрагентом-постачальником ТОВ БК ОПТИМА (ЄДРПОУ 37939773) з огляду на те, що наданий до перевірки договір поставки від 29.09.2015 № 1, укладений між ТОВ БК ОПТИМА Постачальник , в особі директора ОСОБА_2 та БКФ БУДІНТЕХ ТОВ Покупець , в особі директора ОСОБА_3 не містить істотних умов, наявність яких передбачена Господарським та Цивільним кодексами України, а саме: предмет та ціну договору.

Крім того, податковий орган у ОСОБА_1 перевірки вказує, що директором БКФ БУДІНТЕХ ТОВ до перевірки жодних документів, якими підтверджується факт перевезення (отримання) товарно-матеріальних цінностей автомобільним або залізничним транспортом від постачальника до покупця не надано.

Також, відсутність згідно з базою даних ІС Податковий блок на ТОВ БК ОПТИМА , код за ЄДРПОУ 37939773 необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (за відомостями декларацій на прибуток), дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання даних операцій, в підтвердження яких посадовими особами БКФ БУДІНТЕХ ТОВ не надано сертифікатів якості, технічних паспортів, а також документів, підтверджуючих походження товарів, їх переміщення (перевезення) тощо.

В Увалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.01.2017 № 607/5818/16-к по кримінальному провадженню № 32016210000000018, внесеному до ЄРДР 16.03.2016 р. зазначено, що прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області ОСОБА_5, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016210000000018 від 16.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.212 КК України, звернулася до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про проведення позапланової документальної перевірки фінансово- господарської діяльності БК фірма Будінтех (код ЄДРПОУ 30259942) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинах із ТОВ БК Оптима (код ЄДРПОУ 37939773) за період діяльності із 01.01.2015 по 3 1.05.2016.

16.03.2016 СУ ФР Головного управління ДФС у Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016210000000018 стосовно службових осіб ПП ІМЕКС (код ЄДРПОУ 32295469, м. Тернопіль) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 212 КК України.

Встановлено, що службові особи ПП ІМЕКС за період діяльності протягом 2015 року, внаслідок відображення в обліку та звітності безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання з явними ознаками фіктивності (ПП КОМПАНІЯ ФОТОНІКА (код ЄДРПОУ 39509193), ТОВ НАФТА ТОРГ-ЛТД (код ЄДРПОУ 39437391), ТОВ БК ОПТИМА (код ЄДРПОУ 37939773), ПП АКВА-МЕДІКУМ (код ЄДРПОУ 31896965), ТОВ ПРОФ1 ХАУС (код ЄДРПОУ 39428586), ухилились від сплати податків на суму понад 4,2 млн. грн., що є особливо великими розмірами.

Так, службові особи ПП ІМЕКС , з метою мінімізації податкових зобов'язань та виведення грошових коштів із рахунків підприємства, уклали протягом 2015 року ряд договорів із вищевказаними суб'єктами господарювання з явними ознаками фіктивності на постачання товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг, що не мали реального характеру.

В подальшому, в ході документування злочинної діяльності службових осіб ПП ІМЕКС встановлено ряд осіб та суб'єктів господарювання на території Львівської та Київської областей, які з метою прикриття незаконної діяльності (здійснення операцій з переведення безготівкових грошових коштів у готівкові та мінімізації сплати податків, безпідставного завищення витрат з податку на прибуток підприємства й податкового кредиту з податку на додану вартість), сприяють в ухиленні від сплати податків юридичним особам реального сектору економіки.

Відтак, за результатами відпрацювання ТОВ ПРОФІ ХАУС (код ЄДРПОУ 39428586, м. Київ) встановлено, що фактичні поставки в адресу ПП ІМЕКС не проводились, оскільки згідно показів ОСОБА_6, засновника, директора та головного бухгалтера товариства, відповідні первинні документи ним ніколи не підписувались, печаткою не посвідчувались, крім того він не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ ПРОФІ ХАУС .

Також, в ході досудового розслідування виявлено та припинено діяльність транзитно- конвертаційного центру, що діяв на території Львівської області. Проведеними слідчими діями встановлено, що операції ПП ІМЕКС із ПП АКВА-МЕДІКУМ , ПП КОМПАНІЯ ФОТОНІКА не мали реального характеру, що підтверджується показами службових осіб контрагентів, іншими матеріалами кримінального провадження.

Крім того, в рамках досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду призначено 17 документальних позапланових перевірок суб'єктів господарювання - вигодонабувачів, які скористались послугами суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності з метою мінімізації податкового навантаження, що діяли у складі вказаного транзитно-конвертаційного центру, за результатами яких донараховано близько 3000000 грн. податків, одним із платників податків самостійно відшкодовано до бюджету 1107000 грн. без врахування суми штрафних санкцій, а також територіальними органами податкової міліції розпочато 2 кримінальних провадження за фактами ухилення від слати податків, підставами яких слугували відповідні акти перевірок.

Поряд із тим встановлено, що ТОВ НАФТА ТОРГ-ЛТД (код ЄДРПОУ 39437391), ТОВ БК ОПТИМА (код ЄДРПОУ 37939773) також мають явні ознаки фіктивності, що свідчить про те, що фінансово-господарські операції з ПП ІМЕКС та їх іншими контрагентами не мали реального характеру, були направлені виключно на мінімізацію податкового навантаження.

Зокрема, ТОВ БК ОПТИМА зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 А/16, перебуває на обліку ДП1 у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Однак, проведеними заходами встановлено, що дане товариство за податковою адресою фактично відсутнє.

Також, на ТОВ НАФТА ТОРГ-ЛТД відсутні будь-які основні засоби (рухоме та нерухоме майно), кількість найманих працівників - 1 особа. Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ БК ОПТИМА в одній особі є ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий (ч.2 ст.367 КК України).

Натомість, допитаний як свідок ОСОБА_4 повідомив, що ТОВ БК ОПТИМА фактично знаходиться за вищевказаною адресою, де зберігаються установчі і реєстраційні документи товариства, на даний час господарська діяльність фактично не здійснюється, а у 2015 році було 4 найманих працівника, контактні дані яких вказати не зміг.

Також, ОСОБА_4 повідомив, що раніше працював на інших суб'єктах господарювання, назви яких не пригадує, а також не зміг вказати вид діяльності ТОВ БК ОПТИМА , хоч є його єдиним засновником та службовою особою, при тому, що зареєстрований та фактично постійно проживає із сім'єю у м. Харкові, а ТОВ БК ОПТИМА створено і нібито проводить діяльність у м. Києві.

Крім того, ОСОБА_4 не зміг надати будь-які відомості щодо обладнання, яке було ним реалізоване на ПП ІМЕКС , а саме блоки очистки газу, незважаючи на значну суму операції - 1687892,25 грн., а також пояснити обставини та деталі надання ТОВ БК ОПТИМА на замовлення ПП ІМЕКС послуг по будівельно-монтажним роботам на газорозподільних станціях на загальну суму 323683,35 грн.

Крім того, ОСОБА_4 вказав свій мобільний номер телефону, яким користувався протягом 2015-2016 років та повідомив, що при взаємовідносинах із ПП ІМЕКС в телефонному режимі контактував із особою на ім'я ОСОБА_7 (ОСОБА_7, засновник та головний інженер ПП ІМЕКС у 2015 році), однак проведеним оглядом інформації оператора мобільного зв'язку про з'єднання та місцезнаходження за номером мобільного телефону між ними не встановлено жодних з'єднань.

Після цього ОСОБА_4 ще не раз викликався слідчим на допити у якості свідка в рамках вказаного кримінального провадження, що було ним проігноровано, а за невиконання процесуального обов'язку - неявку за викликом слідчого, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Ерицай К.М. від 27.12.2016 на нього накладено грошове стягнення.

Варто відзначити, що в ході досудового розслідування отримано дозвіл на тимчасовий доступ до документів ТОВ БК ОПТИМА , 14.11.2016 ОСОБА_4 оголошено відповідне рішення суду, яке він не виконав, повідомивши згодом листом про їх втрату, незважаючи на те, що в примірнику ухвали власноручно зазначив про надання документів не пізніше закінчення терміну її дії, а відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України - термін зберігання таких документів становить 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовувались.

Згідно висновків аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ БК ОПТИМА №18/19-00-16-00-16/37939773, проведеного сектором боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ТУ ДФС у Тернопільській області, дане товариство має ознаки фіктивності, використовувалось в схемах ухилення (мінімізації) від сплати податків, конвертації грошових коштів, при цьому загальна сума незаконно сформованого податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.05.2016 становить 52714299,03 грн.

Даним аналізом також встановлено, що ТОВ БК ОПТИМА відобразило придбання товарів і послуг протягом вказаного періоду на загальну суму 255330366,89 грн. (51066073,38 грн. - ПДВ), натомість реалізувало товари і послуги на загальну суму 263571495,14 грн. (52714299,03 грн. - ПДВ), при тому, що незважаючи на його основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, проводилась торгівля різноманітними товарами, а у електронному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про їх придбання, тобто наявна пересортиця (підміна товару в ланцюгах постачання, відмінність від товарів, що були придбані (перебували на балансі) та в подальшому реалізовані контрагентам), як у випадку із ПП ІМЕКС , де відсутня інформація про придбання згаданого вище обладнання чи інших товарів за відповідним маркуванням.

Відтак встановлено, що БК ФІРМА БУДІНТЕХ (код ЄДРПОУ 30259942), що перебуває на обліку Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, сформовано податковий кредит з ПДВ внаслідок проведення фінансово-господарських операцій із ГОВ БК ОПТИМА .

Фінансово-господарські операції, проведені ТОВ БК ОПТИМА не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

У зв'язку із наведеним вище ТОВ БК ОПТИМА не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням їх виду, обсягу, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного тощо.

Тобто, відповідно до п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України укладені угоди з контрагентами, що мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків, документи, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу покупців не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачем не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Належне виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана правова позиція висловлена і в Постановах ВСУ по справах № 21-1536а15 від 22.09.2015 р., № 21-1359а15 від 27.10.2015 р., № 21-2430а15 від 22.11.2016 р.

Щодо відсутності відомостей в ТТН слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: "...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

В свою чергу відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що було встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи (ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року по справі № К/800/31156/13.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» , а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» , «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_2 дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім того, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Суд критично ставиться до доводу відповідача щодо наявності кримінального провадження, оскільки приписами ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Також судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Принципи, які знайшли розвиток і відображення в процедурних рішеннях ЄСПЛ, також закріплені і в Висновку Венеціанської комісії За демократію через право (Мірило правовладдя), ухвалений Венеціанською Комісією на 106-му пленарному засіданні 11-12 березня 2016 р. та схвалений Комітетом Міністрів на 1263- му засіданні 6 - 7 вересня 2016 року і Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи на 31 - й сесії 19-21 жовтня 2016 року.

Зокрема, принцип леґітимних очікувань є складовою загального принципу юридичної визначеності в праві Європейського Союзу, виведеного з національних систем права. Він так само виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань. Утім, нові ситуації можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, що спричиняють виникнення відчуття краху леґітимних очікувань у виняткових випадках. Така доктрина застосовна не лише до законодавства, а й до рішень індивідуального характеру, що їх ухвалюють органи публічної влади (п. 61).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь будівельно - конструкторської фірми «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30259942) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 2546 від 17.03.2017 р. у сумі 7 844, 44 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.