Ухвала

від 22.11.2017 по справі 815/1661/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1661/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.,

Лук'янчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017р. по справі за адміністративним позовом будівельно - конструкторської фірми Будінтех у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017р. БКФ Будінтех звернулось в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке прийняте 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке прийняте 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" за №0003531401, яке прийняте 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки БКФ Будінтех , працівниками ДФС 20.02.2017р. складено акт за №73/15-32-14-01/30259942, у висновках якого встановлено порушення: - п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015р. на 40 8547грн.; - вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015р. на 65 411грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 31.12.2015р. на 16 298грн..

На підставі виявлених порушень, ДФС 9.03.2017р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яким позивачу збільшено суму ГЗ з ПДВ за основним платежем в сумі 65411грн., за штрафними санкціями у сумі 32706грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яким позивачу зменшено від'ємного значення з податку на прибуток підприємства в сумі 408547грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в сумі 16298грн..

Позивач вважає, що висновки податкового органу, які викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, оскільки акт перевірки не містить жодних фактів щодо порушення податкового та іншого законодавства з боку БКФ Будінтех ТОВ, а також фактів щодо відсутності фінансово-господарських відносин з контрагентом.

Посилаючись на вищевказане позивач просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке видане 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке видане 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яке видане 9.03.2017р. ГУ ДФС в Одеській області.

Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь БКФ Будінтех у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ 30259942) суму судового збору за подання адміністративного позову за платіжним дорученням №2546 від 17.03.2017р. у сумі 7 844,44грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ БК Оптима щодо поставки певних будівельних матеріалів та продукцію виробничого призначення. А не подання до перевірки ТТН на поставку контрагентом вказаного товару не можу бути підставою для визнання такої господарської операції сумнівною.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ БКФ Будінтех по взаємовідносинам з ТОВ БК ОПТИМА за період з 1.01.2015р. по 31.12.2015р., яка проводилась на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 26.01.2017р., та виявлених порушень податкового законодавства, ДПІ 9.03.2017р. прийнятті податкові повідомлення-рішення: - форми Р №0003541401, яким позивачу збільшено суму ГЗ з ПДВ за основним платежем в сумі 65411грн., за штрафними санкціями у сумі 32706грн.; - форми П №0003521401, яким позивачу зменшено від'ємного значення з податку на прибуток підприємства в сумі 408547грн.; - форми В4 №0003531401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в сумі 16298грн..

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що платником податку-позивачем до перевірки не були надані документи, які підтверджують факт поставки та перевезення ТОВ БК ОПТИМА будівельних та інших матеріалів на адресу контрагента, а також те, що з ухвали про призначення перевірки вбачається, що засновник та директор ТОВ БК ОПТИМА ОСОБА_2 надав пояснення що будь-якою господарською діяльністю він не займається. Наведені підстави вказують на відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по операціям з сумнівним контрагентом.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття податковим органом спірних рішень та правомірність їх прийняття, з урахуванням обставин, з якими позивач пов'язує їх скасування судова колегія виходить з наступного.

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як визначено в ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, вищенаведені норми діючого законодавства чітко визначають перелік документів, які повинні оформлятися при проведенні господарських операцій, вимоги до їх оформлення, а також що фіксують такі первинні бухгалтерські документи.

За правилам п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Також, п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Таким чином, наведені приписи податкового законодавства визначають, що безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є, наявність належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій та придбання цих товарів/послуг з метою подальшого використання у господарській діяльності. При цьому усі вказані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій за умови встановлення самого факту здійснення самої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, що між позивачем та ТОВ БК ОПТИМА 29.05.2015р. (т.1 а.с.61-64) був укладений договір поставки №1, за умовами якого постачальник (ТОВ БК ОПТИМА ) бере на себе зобов'язання поставити на адресу позивача будівельні матеріали та продукцію виробничого призначення ( товар) на умовах вказаного договору. Ціна та якість вказаного товару обговорена цим договором. В п.4 договору поставки визначено, що постачальник передає товар зі свого складу та доставляє своїм транспортом до місця вказаного позивачем. Документом підтверджуючим поставку товару є рахунок-фактура, видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження факту поставки товару, обумовленого вищенаведеним договором, платником податку надано: рахунки-фактури (т.1 а.с.66); видаткові накладні (т.1 а.с.68); податкову накладну (т.1 а.с.69).

З урахуванням отриманої податкової накладної та отриманого товару, позивач сформував податковий кредит за рахунок ПДВ всього в сумі 81709,36грн., у тому числі за вересень 2015р. в сумі 81709,36грн. та сформував витрати за рахунок вартості ТМЦ у сумі 408546,81грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 408546,81грн. за видатковою накладною, отриманою від ТОВ БК ОПТИМА .

Що стосується інформації по ТОВ БК ОПТИМА , то відповідно до даних ІС Податковий блок станом на дату реєстрації акта перевірки ТОВ БК ОПТИМА (ЄДРПОУ 37939773) (м.Київ) зареєстровано в органах державної влади 8.11.2011р. за №10731020000021538, взято на податковий облік 9.11.2011р. за №32851, станом на дату реєстрації акта перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, має стан 0 - платник податків за основним місцем обліку. Директором, головним бухгалтер та засновник підприємства є - ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 14.08.2015р. №200230465 ТОВ БК ОПТИМА зареєстровано платником ПДВ з 14.08.2015р. по дату реєстрації акта перевірки, І.П.Н. 379397726595.

Що стосується податкової звітності контрагента, то остання декларація з податку на прибуток надана ТОВ БК ОПТИМА за 2015 рік, а з ПДВ за вересень 2016р.

Під час з'ясування обставин по справі та перевірки доводів податкового органу, апеляційний суд надавав можливість суб'єкту владних повноважень подати докази на підтвердження фактів, викладених в акті перевірки щодо неможливості ТОВ БК ОПТИМА здійснювати будь-яку господарську діяльність, а також обставин щодо пояснень директора ОСОБА_3 Однак, представник податкового органу не надав доказів, які б довели неспроможність контрагента поставити товар, вказаний у договорі поставки.

Що стосується кримінального провадження, то вказане провадження не закінчено, керівника ТОВ БК ОПТИМА до кримінальної відповідальності не притягнуто, вирок відносно нього не винесено.

Надаючи аналіз поясненням керівника контрагента ОСОБА_3, апеляційний суд вважає, що податковий орган не може обґрунтовувати свої висновки тільки виходячи із змісту ухвали суду від 26.01.2017р., без ретельної перевірки усіх обставин щодо господарської діяльності названого суб'єкта господарювання. Слід зазначити, що до матеріалів справи взагалі не були додані пояснення самого ОСОБА_3, з яких можливо зробити будь-який висновок щодо його роботи та роботи його підприємства.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

В той же час, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012р. №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана правова позиція висловлена і в Постановах ВСУ по справах № 21-1536а15 від 22.09.2015 р., № 21-1359а15 від 27.10.2015 р., № 21-2430а15 від 22.11.2016р.

Між тим, податковим органом не встановлено в судовому порядку нікчемність договорів поставки, на підставі яких був поставлений товар.

Щодо відсутності відомостей по ТТН слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: "...відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

В свою чергу відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що було встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи (ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016р. по справі № К/800/31156/13).

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган не надав належну оцінку наданим первинним документами податкового та бухгалтерського обліку та дійшов помилкового висновку про порушення податкового законодавства з боку платника податку щодо спірного контрагента. А тому спірні податкові повідомлення-рішення не можливо вважати законними та обґрунтованими.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилалися на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук