Постанова

від 10.07.2017 по справі 910/25277/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 910/25277/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Смірнової Л.Г.

за участю представників:

від позивача - Яндульський Д.В., довіреність № 7899-К-О від 28.12.2016;

від відповідача - Ткач О.І., довіреність № б/н від 10.11.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/25277/15 (суддя Ломака В.С.) за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" про стягнення 128 261,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" про стягнення заборгованості в сумі 128 261, 89 грн., з яких: 78 592, 80 грн. - заборгованість за кредитом, 24 012, 16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 25 656, 93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/25277/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Градбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/25277/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт, звертаючись до суду з даною апеляційною скаргою, заперечує підписання електронно-цифровим підписом як заяви від 17.02.2014 про приєднання і погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, так і заявок на гарантовані платежі.

В ході апеляційного провадження відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду мотивоване тим, що повноваження Голови Правління на видачу довіреності ОСОБА_1 на представництво інтересів публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" позивачем не підтверджені.

В судовому засіданні 10.07.20174 представник апелянта просив залишити подане ним клопотання без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що відповідно до Положення про правління публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ КБ "Приватбанк", оформленим протоколом № 23 від 18.03.2011 р. (т.2, а.с. 223-231), Голова Правління ПАТ КБ "Приватбанк" наділений повноваженнями видавати довіреності (пп. "є" п. 4.2.).

Крім цього, апелянтом також було подано до суду клопотання про винесення окремої ухвали щодо позивача у зв'язку з невиконанням останнім вимог суду в частині надання витребуваних документів, які б підтверджували повноваження Голови Правління на видачу довіреності ОСОБА_1 на представництво інтересів публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Так, окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу

Враховуючи те, що апеляційним судом не було виявлено порушень законності або недоліків у діяльності Товариства позивача, а також враховуючи встановлення обставин наявності повноважень у Голови Правління публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на видачу довіреностей для представництва інтересів Банку, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 10.07.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 78 592, 80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 24 012, 16 грн. та пені в сумі 25 656, 93 грн. на підставі договору банківського обслуговування від 17.02.2014 №б/н.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 17.02.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Градбуд" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет - клієнт - банкінг, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 17.02.2014 №б/н.

Позивач вказував, що відповідно до умов вказаного договору від 17.02.2014 відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "ПриватБанк" поточний рахунок №26004053103484.

Крім цього, позивач зазначав, що відповідач звертався до нього, зокрема, з наступними заявками на гарантовані платежі: № 788 від 17.02.2014 р. на суму 7525,90 грн.; № 994 від 02.10.2014 р. на суму 1930, 00 грн.; № 995 від 02.10.2014 р. на суму 2 323, 54 грн.; № 996 від 02.10.2014 р. на суму 7957,44 грн.; № 997 від 02.10.2014 р. на суму 2 957, 52 грн.; № 997 від 02.10.2014 р. на суму 7957,44 грн.; № 998 від 02.10.2014 р. на суму 12453,80 грн.; № 999 від 02.10.2014 р. на суму 5324,34 грн.; № 1000 від 02.10.2014 р. на суму 8 982, 40 грн.; № 1010 від 02.10.2014 р. на суму 670, 76 грн.; № 1011 від 02.10.2014 р. на суму 4940, 00 грн.; № 1012 від 02.10.2014 р. на суму 4512, 00 грн.; № 1037 від 29.12.2014 р. на суму 6794,40 грн.; № 1038 від 29.12.2014 р. на суму 10010, 00 грн.; № 1039 від 29.12.2014 р. на суму 4416, 00 грн.; № 1040 від 29.12.2014 р. на суму 6624, 00 грн.; № 1041 від 29.12.2014 р. на суму 4416,00 грн.; № 1042 від 29.12.2014 р. на суму 9377,98 грн.; № 1043 від 29.12.2014 р. на суму 11110, 01 грн.; № 1046 від 15.01.2015 р. на суму 4555, 54 грн.; № 1047 від 15.01.2015 р. на суму 11279,66 грн.; № 1049 від 19.01.2015 р. на суму 5857,76 грн.; № 1050 від 19.01.2015 р. на суму 4183,54 грн.

За доводами ПАТ КБ "ПриватБанк" він свої зобов'язання щодо своєчасного проведення Гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, виконав належним чином, проте відповідач кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим у ТОВ "Градбуд" утворилась заборгованість за виконаними позивачем платежами на загальну суму 128 261,89 грн. (78 592, 80 грн. - заборгованість за кредитом, 24 012, 16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 25 656, 93 грн. - пеня).

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти підписання ним електронно-цифровим підписом як заяви від 17.02.2014 про приєднання і погодження з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, так і вказаних заявок на гарантовані платежі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, виходив з того, що виписки по рахункам, надані позивачем, є належними доказами надання відповідачу кредитних коштів та часткового погашення кредиту.

Колегія суддів із наведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2.2.1. "Умов та правил надання банківських послуг" Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказаний в заявці.

Наведені положення Умов та правил надання банківських послуг визначають можливість та порядок надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів, особі, яка є Клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" та має відкритий поточний рахунок.

При цьому, відкриттю поточного рахунку передує укладення відповідного договору шляхом його підписання або у формі заяви-приєднання до Умов.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 Цивільного кодексу України).

Позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору від 17.02.2014 надано заяву від 17.02.2014, в якій зазначено, що Підписавши цю заяву, ТОВ "Градбуд" приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Також, позивачем було надано заявки на гарантовані платежі (т.1, а.с. 49-60).

Вказані документи (заява від 17.02.2014 та заявки на гарантовані платежі) не містять підпису уповноваженої особи відповідача, натомість у них наявні відмітки про накладення ТОВ "Градбуд" електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банк Приват 24.

В свою чергу, відповідач заперечує факт укладання з банком договору від 17.02.2014 через систему інтернет-клієнт-банк шляхом приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Так, відповідач вказує, що вказані документи не підписувалися ним електронно-цифровим підписом.

Згідно з п.п. 3.2.2.11.1, 3.2.2.12.2. Умов даний договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису всіма його сторонами. Даний договір підписаний з використанням електронно-цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,

отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також у вказаній статті даються визначення "особистого ключа" та "відкритого ключа".

Так, особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Позивачем не доведено того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву від 17.02.2014 про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, а також заявки на гарантовані платежі, оскільки Банком не надано ані відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

При цьому, відповідач заперечує факт підписання вказаних документів.

Колегією суддів з метою з'ясування спірної обставини було витребувано (ухвала суду від 19.06.2017) від Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України інформацію про те чи видавалися суб'єктами, які надають послуги, пов'язані з ЕЦП, товариству з обмеженою відповідальністю "Градбуд" (код за ЄДРПОУ 32686582) сертифікат ключа та електронно-цифровий підпис.

Вказана ухвала суду була отримана Центральним засвідчувальним органом Міністерства юстиції України 26.06.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте станом на дату проведення судового засідання, призначеного на 10.07.2017 витребувана інформація до суду не надійшла.

Враховуючи те, що позивач не був позбавлений права для підтвердження викладених в позовній заяві вимог, чи з метою спростовування доводів відповідача щодо не підписання ним електронно-цифровим підписом заяви від 17.02.2014 та заявок на гарантовані платежі, самостійно звернутися до суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з ЕЦП, задля отримання відповідної інформації, колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи за наявними в ній матеріалами.

Як вже вказувалося, позивачем не надано ані відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач підписав заяву через систему "Приват24" шляхом передання Банку дистанційного розпорядження, яке було прийнято Банком до виконання, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Пункт 2.10 Інструкції визначає, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Можливість здійснення електронних платежів за допомогою системи "Клієнт-Банк", "Інтернет-Банк" обумовлена також отриманням клієнтом від банку електронного ключа для використання електронного підпису.

В п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.

Відповідно до п. 14.9. ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов'язкові умови договору.

Згідно з п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Пункт 18.4. ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає, що електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

процедуру перевірки електронного підпису;

процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Позивачем не доведено можливості здійснення відповідачем підписання вказаної заяви від 17.02.2014 та заявок на гарантовані платежі через систему інтернет-клієнт-банкінг, а також здійснення фактичного підключення відповідача до системи дистанційного обслуговування та передачі відповідачу електронних ключів для оформлення ним розрахунково-касових документів.

З огляду на викладене, публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" не доведено факту укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 17.02.2014, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Аналогічної позиції про те, що ненадання доказів підписання електронним цифровим підписом заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів ПриватБанку свідчить про недоведеність укладення договору банківського обслуговування, дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 12.10.2016 у справі №916/16/16 та від 31.01.2017 у справі №910/6505/15-г.

Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу кредиту на умовах договору, укладеного від 17.02.2014 відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", тоді як позивачем не доведено наявність підстав для користування відповідачем кредитними коштами банку.

Не підтверджує обставин укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 17.02.2014, який є підставою позову, і підписана директором відповідача Заява про відкриття поточного рахунку від 29.09.2011 (т.1, а.с.154-155).

Так, хоча згідно вказаної заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок №26004053103484, проте вказана обставина жодним чином не підтверджує того, що 17.02.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Градбуд" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет - клієнт - банкінг, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 17.02.2014 №б/н.

Також, вказана заява від 29.09.2011 не свідчить про те, що відповідач звертався до позивача із заявками на гарантовані платежі.

За наведених обставин, Заява про відкриття поточного рахунку від 29.09.2011 не підтверджує обставин укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 17.02.2014, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що виписки по рахункам, надані позивачем, є належними доказами надання відповідачу кредитних коштів та часткового погашення кредиту, слід зазначити наступне.

Як вказано у позовній заяві та зазначено у заяві від 17.02.2014 відповідачу 17.02.2014 було відкрито в ПАТ КБ "ПриватБанк" поточний рахунок №26004053103484.

Крім цього, у наданих позивачем до суду заявках на гарантовані платежі вказано також зазначений рахунок №26004053103484, як рахунок відправника, а саме ТОВ "Градбуд".

Разом з тим, на підтвердження наведених у позові сум заборгованості за кредитом, по процентам та пені за користування кредитом позивачем було надано виписки с інших банківських рахунків ТОВ "Градбуд": 20621053118933, 20626053116554, 20677053135711, 20682053136619, 20695053161262, 29096053141569 та 80918053131759, на які, в свою чергу, відсутні посилання, як в позовній заяві, так і заяві від 17.02.2014 про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" та заявках на гарантовані платежі, які були додані до позовної заяви.

Враховуючи викладене, виписки по рахункам, надані позивачем, не є належними доказами укладення між позивачем та відповідачем договору банківського обслуговування від 17.02.2014, та не підтверджують того, що сторонами було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Так само меморіальні ордери, надані позивачем, жодним чином не доводять укладення між позивачем та відповідачем договору банківського обслуговування від 17.02.2014 та відповідно погодження сторонами всіх його істотних умов, оскільки рахунки вказані у цих ордерах та відповідно з яких здійснювалося перерахування коштів позивачем є відмінними від рахунку, зазначеного в позовній заяві, заяві від 17.02.2014 та заявках на гарантовані платежі.

Отже, вказані меморіальні ордери не доводять того, що перерахування коштів здійснювалося позивачем саме на виконання умов договору банківського обслуговування від 17.02.2014, на підставі якого пред'явлено позов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Крім цього, враховуючи подане позивачем клопотання, йому підлягає поверненню надмірно сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 641, 33 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/25277/15 (суддя Ломака В.С.) за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" про стягнення 128 261,89 грн., задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/25277/15 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/25277/15, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" про стягнення 128 261,89 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНІДА ПЕРВОМАЙСЬКОГО, будинок 5-А, ЄДРПОУ 32686582) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 116 грн. 31 коп.

5. Повернути публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) із Державного бюджету України судовий збір в сумі 641 грн. 33 коп., перерахований на підставі платіжного доручення №ІНВ93В13LІ від 13.08.2015 р.

Підставою для повернення є дана постанова підписана колегією суддів та скріплена гербовою печаткою.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи №910/25277/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Смірнова