Рішення

від 03.07.2017 по справі 925/404/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 925/404/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., із секретарем Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, третя особа - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" до Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", третя особа Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії №535т від 26.01.2017р. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач протиправно ухиляється від укладання договору на постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке він орендує у третьої особи.

Позивач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з'явились.

Представники відповідача у письмових поясненнях та у судовому засіданні проти позову заперечили. Заперечення вмотивовано наступним.

Умовами договору оренди нежитлового приміщення, на який посилається позивач, сторони визначили обов'язок орендаря (відповідач у справі) відшкодовувати балансоутримувачу (комунальне підприємство Дніпродзержинське житлове об'єднання ) відшкодовувати вартість утримання орендованого майна, в тому числі комунальні послуги, що виключає обов'язок укладення договору з позивачем.

Договір на постачання теплової енергії можливо укладати лише з власником майна, оскільки для його укладення необхідні документи, які наявні лише у останнього.

У тексті спірного договору пропонується строк його дії з 15.02.2013, що на думку відповідача, є неможливим.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

15.02.13р. ВГОІ Рух за рівні можливості (відповідач) уклало з Фондом комунального майна міста Дніпродзержинська, правонаступником якого є третя особа, договір оренди приміщенням загальною площею 63,4 м. кв. розташованим за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сировця (після перейменування - проспект ОСОБА_3), 3. Балансоутримувачем цього майна є комунальне підприємство Дніпродзержинське житлове об'єднання . Приміщення належить до комунальної власності м. Дніпродзержинська( після переіменовання м. Кам'янське). Строк дії договору до 14.02.2014.

Вказаний договір неодноразово пролонгувався сторонами, а саме:

- договір від 14.02.2014 зі строком дії до 14.02.2015;

- договір від 15.02.15 зі строком дії до 14.02.2016;

- договір від 12.02.2016 зі строком дії до 14.02.2019.

Умовами всіх вказаних договорів (п.5.12 ) визначено наступне: орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Доказів укладення таких договорів та відшкодування витрат на утримання комунального майна сторонами до суду не подано.

Позивач неодноразово, листами №00.09.0635/1 від 28.05.2013р., о00.09.1112/1 від 19.09.2013р., №00.09.1579/1 від 26.11.2013р., повідомляло відповідача про необхідність укласти договір на теплопостачання до орендованого приміщення, так як воно підключено до центральних мереж опалення міста і туди постачається теплова енергія.

Позивачем був складений і підписаний договір на теплопостачання №53 5т від 26.01.17р., який у двох примірниках було направлено відповідачу супровідним листом № 00.09.0143/1 від 31.01.17.

Відповідач не підписав і не повернув позивачу договір на відпуск теплової енергії.

Позивач вважає, що отримавши в користування 15.02.13 року приміщення до якого подавалася теплова енергія, відповідач був зобов'язаний укласти з позивачем договір на теплопостачання і своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки.

Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": виконавець суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

П.З статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач комунальних послуг, до яких відноситься теплопостачання, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів від 3 жовтня 2007 p. N 1198 Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. .

Відповідно до вимог ч. З ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 3-4 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до приписів Закону України «Про теплопостачання» споживачем є власник або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме:

- у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між ліцензіатом комісії (НКРЕКП) і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що:

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством:,

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу..

У сфері житлово-комунальних послуг встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Тобто, у контексті Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є власник або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні послуги.

Враховуючи зазначене вище, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Оцінивши доводи сторін та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач орендує нежитлове приміщенням загальною площею 63,4 м. кв. розташованим за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сировця, 3(після перейменування м. Кам'янське, проспект Тараса Шевченка, 3). Орендоване приміщення належить до комунальної власності м. Кам'янське. Балансоутримувачем орендованого майна є комунальне підприємство Дніпродзержинське житлове об'єднання .

Умовами договору оренди сторони визначили обов'язок орендаря (відповідач у справі) здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг.

В тексті договору, який є предметом спору у даній справі, позивач визначив обов'язок відповідача самостійно підготувати та погодити з позивачем акт балансового розмежування теплових мереж, характеристику будівель та приміщень, а також надати позивачу проектно-кошторисну документацію на орендоване майно та інвентарну справу на орендоване приміщення. Вимог про відшкодування понесених витрат на утримання орендованого майна відповідачем, третьою особою позивачу до суду не подано.

Таким чином відповідач, в розумінні названих вище приписів законодавства позбавлений права від імені власника майна або його балансоутримувача укладати з позивачем окремий договір на відпуск теплової енергії.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, заявлена у позові, не відповідає фактичним обставинам та не ґрунтується на Законі, а тому у позові слід відмовити.

У відповідності до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12 липня 2017р.

СУДДЯ К.І.Довгань