Ухвала

від 12.07.2017 по справі 544/1480/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1480/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1913/17Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.,

За участю секретаря: Зеленської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року про закриття провадження

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 Капітоліни Василівни, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до приватного нотаріуса ОСОБА_14, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каплинцівське", про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення речового права оренди , -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, вказуючи на те, що при прийнятті державним реєстратором рішень щодо державної реєстрації припинення речового права оренди він не врахував зміст угод, укладених між ними та ТОВ Каплинцівське у 2016 році, які включають в себе договір оренди в новій редакції, та відповідно до яких укладені раніше додаткові угоди (на підставі яких і було проведено нотаріусом державну реєстрацію припинення права оренди) втрачають силу. Крім того угоди про розірвання надано державному реєстратору не особами, визначеними законом, а представником, який не мав відповідних повноважень. Оскаржувані рішення державного реєстратора порушують їх (позивачів) права, що у встановленому порядку уклали договори оренди, які було належно зареєстровано, а також проведено державну реєстрацію відповідних речових прав, передбачених додатковими угодами щодо викладення договорів оренди землі у новій редакції.

26.12.2016 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року провадження у справі закрито.

Повідомлено позивачів, що розгляд даної справи віднесено до компетенції адміністративного суду.

Роз'яснено позивачам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 3, 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що в даній справі спір є публічно-правовим, а спір про право цивільне відсутній. Підстави та предмет позову не повязані із виконанням цивільно-правових угод, укладених між позивачами та ТОВ Каплинцівське у 2016 році, а відтак справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС ).

У свою чергу, за правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року (далі - Закон Про нотаріат ), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом , з метою надання їм юридичної вірогідності.

За загальним правилом нотаріальні процесуальні відносини не можуть знаходитись у спірному стані. Проте поширеними є випадки, коли спірні правовідносини виникають між нотаріусом і особами, права яких порушено вчиненням нотаріальної дії або відмовою у її вчиненні.

Вирішення справ даної категорії у відповідності до законодавства сприяє укріпленню законності у сфері цивільних правовідносин, які виникають з нотаріально оформлених договорів, оформлення спадкових прав та виконавчих написів, вчинення інших нотаріальних дій.

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Що стосується юрисдикції даної категорії справ, то враховуючи, що нотаріат не наділений публічно-правовими функціями, а даний інститут функціонує в межах приватного права, тобто відноситься до цивільно-правової сфери, то такі дії нотаріуса слід розглядати в цивільному судочинстві.

Також, відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ №3 від 01.03.2013, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України Про нотаріат ).

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що в основі спірних правовідносин лежить цивільне право, яке виникло із договорів оренди землі.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вимогами щодо захисту права на розпоряджання своїм майном - земельною ділянкою, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК .

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16, постановленої колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали місцевого суду від 02 червня 2017 року та повернення матеріалів справи для продовження розгляду по суті .

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.3,4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року про закриття провадження - скасувати.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 Капітоліни Василівни, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до приватного нотаріуса ОСОБА_14, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каплинцівське", про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення речового права оренди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_15 /підпис/ ОСОБА_16

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області