Постанова

від 07.05.2010 по справі 4/287-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2010 р. Справа № 4/287-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 632С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.02.2010 року по справі № 4/287-09

за позовом - ВАТ "Укртелеком" в особі ЦЕЗ № 5 Сумської філії , (м. Охтирка)

до - Тростянецької районної державної адміністрації, (м. Тростянець)

про стягнення 10 471,00 грн.

та за зустрічним позовом - Тростянецької районної державної адміністрації, (м. Тростянець)

до - ВАТ "Укртелеком" в особі ЦЕЗ № 5 Сумської філії , (м. Охтирка)

про визнання неукладеним договору, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь - 10471 грн. 00 коп. збитків, що виникли в зв'язку з несплатою за виконані позивачем роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів оповіщення Цивільної оборони району.

Відповідач відзив на позов не надав і звернувся до господарського суду Сумської області із зустрічною позовною заявою в якій просив суд визнати неукладеним договір експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення ЦО на 2009р. № 85/590509 від 01.04.2009р. укладений між Тростянецькою районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством Укртелеком в особі ЦЕЗ № 5 Сумської філії.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.02.2010 року по справі № 4/287-09 (суддя Лугова Н.П.) первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) - 10 471 грн. 00 коп. збитків; судові витрати: 104 грн. 71 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сума збитків, а також судові витрати підтверджені наданими до справи доказами, а зустрічний позов не підлягає задоволенню оскільки відповідно до вимог Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року, вимога про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить рішення господарського суду Сумської області від 04.02.2010 року по справі № 4/287-09 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом господарським судом Сумської області при прийнятті рішення від 04.02.2010 року по справі № 4/287-09 не тільки порушено застосування норм матеріального та процесуального права, але й неповною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для справи № 4/287-09, а тому вищезазначене рішення є безпідставним і неправомірним.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, позивачем по первісному позову, а саме: Відкритим акціонерним товариством Укртелеком , не надано жодних належних доказів, які б могли засвідчити нанесення Тростянецькою районною державною адміністрацією збитків у сумі 10471 грн. 00 коп.

Так, господарським судом у визначеному законом порядку не встановлено наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача по первісному позову, оскільки останній повинен відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, довести ті обставини, на які посилається.

Зазначені в судовому рішенні акти про виконання робіт та рахунки № 09/590500 - 80 від 27.04.2009р., від 27.04.2009р., № 09/590500 - 46 від 20.03.2009р., № 09/590500 - 130 від 30.06.2009р. не направлялась на адресу Тростянецької районної державної адміністрації, у спосіб визначений чинним законодавством України.

На думку скаржника суд першої інстанції не дослідивши їх і не виявивши відсутність письмових документів, які повинні підтверджувати вищезазначені начебто докази по справі, прийняв невмотивоване рішення.

Також, на думку скаржника, судом не досліджено належним чином, що акт від 07.12.2009 р., який був складений, всупереч чинному законодавству України начебто для підтвердження факту направлення документації в квітні та липні 2009р., не був направлений на його адресу, про що представником відповідача було повідомлено суд першої інстанції. Крім того, судом належної оцінки заяві представника відповідача про те, що позивачем за первісним позовом не виконувались будь-які роботи по нібито укладеному договору від 01.04.2009р., оскільки до матеріалів справи не надано відповідних доказів, тобто актів приймання наданих послуг (робіт).

Відносно акту від 20.05.2009 р. про проведення піврічної технічної перевірки системи оповіщення Тростянецького району, скаржник вважає, що даний документ не є підтвердженням факту виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань за договором від 01.04.2009р., оскільки, акт складено за розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 826 від 05.12.2008р. та графіком перевірки системи оповіщення цивільної оборони області, затвердженого заступником голови обласної державної адміністрації, саме для укладання відповідного договору на 2009 рік.

Крім того, підтвердженням не укладення договору про експлуатаційно - технічне обслуговування апаратури Цивільної оборони на 2009 рік між сторонами є попередня позовна заява ВАТ Укртелеком , в особі ЦЕЗ № 5 Сумської філії до Тростянецької районної державної адміністрації від 31 серпня 2009р. за № юр - 1097, в якій однією із позовних вимог зазначено: Зобов'язати Тростянецьку районну державну адміністрацію укласти договір на експлуатаційно - технічне обслуговування апаратури Цивільної оборони на 2009 рік .

Судом не враховано пункт 52 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 192, в якому зазначено, що експлуатаційно - технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО здійснюється згідно з інструкцією про порядок експлуатаційно - технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку ЦО, яка затверджується спільним наказом МНС та Держкомзв'язку.

Суд не врахував пункт 1.2. Інструкції про порядок експлуатаційно -

технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України, затвердженого спільним наказом МНС та Держкомзв'язку від 16.08.2000р. № 210/119, в якому визначено, що підприємства електрозв'язку України здійснюють на договірних умовах експлуатаційно -технічне обслуговування засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони, що перебувають у сфері управління центральних та місцевих органів виконавчої влади і знаходяться на пунктах управління, на підприємствах, в установах і організаціях та в інших об'єктах.

Підставою для розрахунку за експлуатаційно - технічне обслуговування є акт виконаних робіт, у якому можуть зазначатися випадки виходу апаратури і технічних засобів оповіщення і зв'язку ЦО з ладу, несанкціонованого запуску, а також неповний обсяг виконаних робіт з обслуговування, що тягне за собою зменшення суми перерахувань.

Позивач за первісним позовом з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач за первісним позовом свого представника в засідання судової колегії не направив, надав телеграму згідно якої просить розглянути справу без участі свого представника.

Відповідачем за первісним позовом заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника в засідання судової колегії.

Судова колегія розглянула клопотання відповідача і враховуючи на те, що відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті місцевим господарським судом і, відповідач як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо заявленої скарги. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, судова вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, прийняте на підставі повного з'ясування та дослідження всіх обставин справи, що мають значення для даної справи, висновки суду при встановленні обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, що подані сторонами та при необхідності витребувані від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняте по даній справі рішення даним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь - 10 471 грн. 00 коп. збитків, що виникли в зв'язку з несплатою за виконані позивачем роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів оповіщення Цивільної оборони району згідно договору № 85/590509 від 01.04.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки сплата коштів за заявленим позовом повинна бути здійснена для виконання зобов'язання щодо оплати робіт, послуг за договором, а не з метою відновлення певного порушеного права, такі витрати не можна віднести до реальних збитків. Зважаючи на визначення поняття упущеної вигоди, вказані витрати не можна віднести також і до цього виду збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що сума коштів з оплати договірних зобов'язань не віднесена вказаною нормою до складу збитків.

При цьому ні первісним позивачем, ні судом першої інстанції не доведена наявність причинно-наслідкового зв'язку та інших ознак збитків, оскільки акти приймання - здачі виконаних робіт не оформлялись, виконані роботи не передавались. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду першої інстанції доказів надсилання відповідачу відповідних щомісячних актів приймання робіт та вимог про сплату підписаних актів.

Зазначених доказів не надано і судовій колегії на її вимогу.

При цьому судом першої інстанції не надано оцінки, що згідно наданої копії договору, він підписаний з боку відповідача із протоколом розбіжностей, без підпису кошторисно-фінансового розрахунку з надання послуг (додатку до договору) і узгодження протоколу розбіжностей у відповідності до ст.179, п.п.5,6,7 ст.181 Господарського кодексу України.

Разом з тим, звертаючись з позовом про стягнення вказаної в позові суми, позивач обрав спосіб захисту своїх прав не на підставі правових норм, що регулюють вказані обставини, а саме шляхом стягнення збитків.

Тобто суд першої інстанцій при вирішенні даного спору виходив з довільного тлумачення положень законодавчих норм, які регулюють поняття збитків, та припустився неправильного застосування норм матеріального права. Отже, стягнення на користь позивача саме збитків, здійснено судом першої інстанції не на підставі положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які встановлюють можливість та підстави стягнення збитків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2009 р. по справі №4/287-09 в частині стягнення з Тростянецької районної державної адміністрації, м. Тростянець на користь ВАТ "Укртелеком" в особі ЦЕЗ № 5 Сумської філії , м. Охтирка 10 471 грн. 00 коп. збитків; судові витрати: 104 грн. 71 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу скасувати та в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 07.05.2010 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

ОСОБА_1