Ухвала

від 12.07.2017 по справі 344/15541/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

12 липня 201 7 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., ПоповичО.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інжиніринг , третя особа - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інжиніринг на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інжиніринг (далі - ТОВ Капітал Інжиніринг ) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 7 129 грн 20 коп., стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 950 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом від 22вересня 2014 року № 06-к йогобуло прийнято на роботу до ТОВ Капітал Інжиніринг на посаду інженера-проектувальника. 17квітня 2015 року вінотримав повістку про його призов на строкову військову службу і зарахування в команду № 6404. У повістці його було зобов'язано перед відправкою у війська розрахуватися з роботи; виписатися за місцемпроживання. У зв'язку з цим та наполяганням адміністрації підприємства роботодавця 17 квітня 2015 року позивачем на адресу роботодавця була подана заява про звільнення його на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України.

21 квітня 2015 року на підставі заяви позивача від 17 квітня 2015 року та повістки про призов було видано наказ № 01-к про його звільнення згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на військову службу. У подальшому позивач отримав відстрочку від призову до 07 травня 2015 року. Зазначав, що трудову книжку на руки йому видано не було, із наказом про звільнення ознайомлений не був. 14 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із проханням скасувати наказ про його звільнення на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України та просив вважати себе увільненим з роботи у зв'язку з призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи і середнього заробітку на період проходження ним строкової військової служби. Проте отримав відмову у скасуванні вищезазначеного наказу про його звільнення і на роботі його не було поновлено.

Враховючи вищевикладене , позивач просив задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді інженера-проектувальника ТОВ Капітал Інжиніринг з 21 квітня 2015 року із увільненням його від виконання службових обов'язків на строк до 07 травня 2015 року та із збереженням за ним середнього заробітку.

Стягнуто з ТОВ Капітал Інжиніринг на користь ОСОБА_3 14 911 грн 91 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2015 року по 20 квітня 2016 року, 1 599 грн 23 коп. індексації заробітної плати та 2 350 грн витрат на правову допомогу.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді інженера-проектувальника ТОВ Капітал Інжиніринг та стягнення з ТОВ Капітал Інжиніринг на користь ОСОБА_3, середнього заробітку за один місяць у розмірі 415 грн 87 коп. допущено до негайного виконання.

Стягнуто із присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 14 911 грн 91 коп. всі обов'язкові платежі та внески.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ Капітал Інжиніринг просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Указом Президента Про часткову мобілізацію від 14 січня 2015 року (затверджено Закон України від 15 січня 2015 року №113-VІІІ) була оголошена та проводилась протягом 2015 року часткова мобілізація у три черги протягом 210 діб від дня набрання чинності цим Указом.

Згідно з наказом від 21 квітня 2015 року № 01-к ТОВ Капітал Інжиніринг ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на військову службу.

Судами встановлено, що із копії наказу про звільнення за підписом директора ОСОБА_4 вбачається, що підставою для звільнення послужила заява ОСОБА_3 та повістка з військового комісаріату.

Так, 17 квітня 2015 року позивач отримав повістку про його призов на строкову військову службу і зарахування в команду № 6404 та зобов'язано ОСОБА_3 перед відправкою у війська розрахуватися з роботи; виписатися за місцем проживання. Що останнім і було зроблено.

Підставою для звільнення працівника є призов або вступ працівника на військову службу, крім призову під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року. Водночас з 01 квітня 2014 року ст. 119 КЗпП України гарантує, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток. Такі ж гарантії було зазначено в ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу .

Таким чином, починаючи з 01 квітня 2014 року працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню. В даному випадку мобілізованих потрібно увільняти від роботи (звільняти від виконання посадових обов'язків) на підставі ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу , про що, відповідно, має видаватися наказ по підприємству.

Встановлено, що 14 вересня 2015 року позивач звертався із заявою до ТОВ Капітал Інжиніринг , у якій просив скасувати наказ про своє звільнення у зв'язку з призовом на строкову службу у випадку, якщо такий видавався; вважати його увільненим від роботи з 22 квітня 2015 року у зв'язку з призовом на строкову службу під час мобілізації, на особливий період зі збереженням місця роботи і середнього заробітку на період проходження строкової військової служби. Проте, позивачу було відмовлено.

Відповідно до листа Управління держпраці в Івано-Франківській області від 19 листопада 2015 року № 896 позивача повідомлено про наступне: … Всі працівники, які були звільнені з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв'язку із набуттям чинності Законом № 1275. Поновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки та особової картки працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов'язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із долученням копії наказу. Починаючи з дати звільнення працівнику також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску.

Зазначені гарантії розповсюджуються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням (тобто, добровольці). Відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення працівника у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну).

Крім того, відповідно до результатів перевірки Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом від 08 лютого 2016 року № 590, яка була проведена 05 лютого 16 року на ТОВ Капітал Інжиніринг з питань дотримання законодавства про працю при звільненні з роботи ОСОБА_3 було встановлено, що директор ТОВ Капітал Інжиніринг ОСОБА_4 мав видати наказ про увільнення від роботи інженера-проектувальника ОСОБА_3 на період призову на строкову військову службу та про нарахування виплат, які належать працівникові. Наказу про увільнення не було видано, а працівника в порушення вимог ст. 119 КЗпП України було звільнено з посади інженера-проектувальника з 21 квітня 2015 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_3 не виплачувався і не виплачується середній заробіток у відповідності до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Відповідно до законодавства з 08 лютого 2015 року зазначеній категорії громадян середній заробіток на підприємстві зберігався на загальних підставах і мав виплачуватися підприємствами за рахунок власних коштів, а починаючи з 11 червня 2015 року підприємствам, установам, організаціям здійснювалася компенсація цього заробітку за рахунок державного бюджету. Перевіркою встановлено, що запис у трудовій книжці працівника, щодо звільнення з роботи, зроблений не вірно. Із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення, звільнення, працівники ознайомлюються під розписку в особовій картці. ОСОБА_3 не ознайомлений під розписку в особовій картці про запис про звільнення його з роботи, що є порушенням вимог п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. За результатами проведеної в ТОВ Капітал Інжиніринг позапланової перевірки складено акт перевірки, директору підприємства ОСОБА_4 внесено припис на усунення порушень вимог трудового законодавства, що знаходиться на контролі в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області. За допущені порушення на директора ТОВ Капітал Інжиніринг ОСОБА_4 складено та передано на розгляд до Івано-Франківського міського суду протокол за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених обов'язок і Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Гарантії по збереженню місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності за громадянами України, які призвані на строкову військову службу були передбачені у обов'язок, і почали діяти з 08 лютого 2015 року, відповідно до Закону України від 15 січня 2015 № 116-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду .

Відповідно до частини 1 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу (в редакції, яка діяла на час призову та звільнення позивача з роботи) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з частиною 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу передбачено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України Про військовий обов'язок та військову службу передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що ОСОБА_3 був призваний до військової служби, дійшов обґрунтованого висновку, що на нього розповсюджуються гарантії та компенсації передбачені для громадян, які відповідно до статті 119 КЗпП України надані працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України Про військовий обов'язок і військову службу , Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , та якими надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів, проте звільнений з роботи з порушенням встановленого законом порядку, що є підставою для поновлення на роботі ОСОБА_5 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що передбачено ст. 235 КЗпП України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інжиніринг відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

В.М.Коротун

Л.М. Мазур

О.В.Попович