Рішення

від 14.07.2017 по справі 520/15125/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/15125/16-ц

Провадження № 2/520/328/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О. М.,

за участю секретаря Баранової Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вагіф огли, треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому було уточнено та згідно редакції від 04.01.2016 року просить суд ухвалити рішення, яким: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 600-ц, серія та номер 2769, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 29.10.2010 року; визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі-кафе, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц, серія та номер 2879, виданий та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.11.2010 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частки нежитлової будівлі-кафе, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц, серія та номер 595, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вагіфом огли, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 19.04.2016 року; зобов'язати ОСОБА_2 власними силами і за свій рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об'єкта нерухомості у попередній стан відповідно до технічного паспорта від листопада 2007 року, складеного КП ОМБТІ та РОН на не одноповерхове нежиле приміщення у м. Одесі; визначити порядок виконання рішення суду, зазначивши, що воно є підставою для скасування права власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вагіфа огли шляхом скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна № 905714351101 (31803422), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц; стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем ОСОБА_2 була самочинно захоплена земельна ділянка, на якій в подальшому була самочинно реконструйована нежитлова будівля-кафе, яка підлягає приведенню у попередній стан за рахунок відповідача, у усі договори, що укладались щодо спірного нерухомого майна, є недійсними, так як первісне рішення суду, що стало підставою дл яреєстрації права власності, було скаосовано.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст. 74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник Одеської міської ради - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 - ОСОБА_9 у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на необґрунтованість та відсутність порушення прав позивача.

Інші сторони по справі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08 листопада 2007 року приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було посвідчено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила одноповерхове нежиле приміщення, загальною площею 92,8 кв.м., що знаходиться в місті Одеса по вул. Академіка Корольова під номером 60, розташоване на земельній ділянці площею 302 кв.м. що перебуває у фактичному користуванні (а.с. 15).

В подальшому ОСОБА_2 було реконструйовано вищевказане нежиле приміщення, в результаті чого збільшилась його площа.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-6041/2010 від 09.09.2010 року було визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю-кафе, загальною площею 273,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 327,7 кв.м. , за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова 60 ц.

29 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив нежитлову будівлю-кафе під номером 60-ц, що розташована в місті Одеса по вулиці Академіка Корольова, загальною площею 273, 6 кв.м., що в цілому складає 1.

В свою чергу ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідченого 17 листопада 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, безоплатно передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв нежитлову будівлю -кафе під номером 60-ц, що розташована в місті Одеса по вулиці Академіка Корольова, загальною площею 273, 6 кв.м., що в цілому складає 1.

За ст.717ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст.718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє, або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

19 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вагіф огли було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_4В прийняв у власність ? частку нежитлової будівлі - кафе під номером 60, що розташована в місті Одесі по вулиці Корольова Академіка, загальною площею 273,6, що в цілому складає 1.

Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за № 595.

Та як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 75726395 від 14.12.2016 року, інша частка нежитлової будівлі - кафе під номером 60, що розташована в місті ОСОБА_11 по вулиці Корольова Академіка також зареєстрована за ОСОБА_4 Вагіф огли на підставі Договору купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за № 594.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2014 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-6041/2010 від 09.09.2010 року було скасоване, та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, інспекції ДАБК в Одеській області про визнання права власності на нежитлову будівлю-кафе - залишено без розгляду, а подальшому у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормами стюст. 626, 627 встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ЦК України, зокрема ст. 16 цього Кодексу, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу його недійсності.

Згідно зі ст.12 ЗК України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади міста ОСОБА_11; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;передача земельних ділянок комунальної власності в користування і власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, вирішуючи дане питання по суті, суд бере до уваги ту обставину, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року, у справі № 2-2120/08 за ОСОБА_2 було визнано право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Одеську міську раду прийняти від ОСОБА_2 грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, № 60. Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати за ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Управління земельних ресурсів міста ОСОБА_11 управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60.

Також ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2008 року було роз'яснено п. 5 рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року по цивільній справі № 2-2120/08 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи - Одеська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , Управління земельних ресурсів міста ОСОБА_11 управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України про визнання права власності на земельну ділянку, виклавши його у наступній редакції: зобов'язано Управління держкомзему у м. Одеса (код ЄДРПОУ 26302632) вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60 .

Суд звертає увагу, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року та ухвала від 16 грудня 2008 року на теперішній час є чинними та в законному порядку оскаржені не були.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у частині третій статті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за даних обставин судом встановлено відсутність факту незаконного заволодіння відповідачем ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а значить, і відсутність порушення прав позивача.

Більш того, з реєстраційної картки земельної ділянки ОСОБА_5 АБД № 664783 вбачається, що Центром державного земельного кадастру спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5110136900200370029 та розроблялась технічна документація.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

На підставі ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.

При вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 204, 215, 317, 319, 328 , Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 13, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 Цивільно-процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ

В задоволені позову Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вагіф огли, треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Куриленко О. М.