Ухвала

від 16.11.2017 по справі 520/15125/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6966/17

Номер справи місцевого суду: 520/15125/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої - Гірняк Л.А.

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2

при секретарі: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вагіф огли, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8

- про визнання недійсним договорів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року представник ОМР звернувся до Київського районного суду м.Одеси з вищезазначеним позовом, який вподальшому уточнив та згідно редакції від 04.01.2017 року просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц, серія та номер 2769, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 29.10.2010 року; визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі-кафе, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц, серія та номер 2879, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.11.2010 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частки нежитлової будівлі-кафе, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц, серія та номер 595, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Вагіфом огли, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 19.04.2016 року; зобов'язати ОСОБА_4 власними силами і за свій рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об'єкта нерухомості у попередній стан відповідно до технічного паспорта від листопада 2007 року, складеного КП ОМБТІ та РОН на одноповерхове нежиле приміщення у м. Одесі; визначити порядок виконання рішення суду, зазначивши, що воно є підставою для скасування права власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вагіфа огли шляхом скасування відповідних записів та рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об'єкта нерухомого майна № 905714351101 (31803422), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 60-ц; стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 4 823 грн. (том 1, а.с.61-70)

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 була самочинно захоплена земельна ділянка, на якій в подальшому була самочинно реконструйована нежитлова будівля-кафе, яка підлягає приведенню у попередній стан за рахунок відповідача, та усі договори, що укладались щодо спірного нерухомого майна є недійсними, так як первісне рішення суду про визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю-кафе, загальною площею 273,6 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 60-ц, що стало підставою для реєстрації права власності, було скасоване.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 14 липня 2017 року у задоволенні позову ОМР відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Одеської міської ради звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі представник посилається на те, що ОСОБА_4 здійснила самочинну реконструкцію нежитлового приміщення за адресою м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 60-ц, та збільшила загальну площу з 92,8 кв.м. до 273,6 кв.м. та на підставі заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.09.2010 року незаконно набула права власності на самочинно реконструйований об»єкт нерухомості. У зв»язку з тим, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2010 року вподальшому було скасовано, а новим рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23.03.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно реконструйований об»єкт було відмовлено, то відсутні підстави проведення державної реєстрації речового права ОСОБА_4 на спірну будівлю, реконструкція якої здійснена на земельній ділянці територіальної громади м.Одеси. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не розглянуті вимоги щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Про снування рішення Київського районного суду м.Одеси від 13.03.2008 року за яким за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку, ОМР не було відомо, по цей час рішення суду не виконано, грошових коштів на виконання даного рішення ОМР не отримувала. Апелянт зазначає, що земельна ділянка ОСОБА_4 не відводилась та не надавалась. Крім того, земельна ділянка ОСОБА_4 згідно вимог ст.125 ЗК України не зареєстрована.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОМР, суд першої інстанції виходив з того, що існує рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 березня 2008 року, за яким за ОСОБА_4 було визнано право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Одеську міську раду прийняти від ОСОБА_4 грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, № 60. Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати за ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Управління земельних ресурсів міста ОСОБА_9 управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60 та ухвала Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2008 року, якою роз'яснено п. 5 рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року у наступній редакції: зобов'язано Управління держкомзему у м. Одеса (код ЄДРПОУ 26302632) вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60 , які набрали законної сили та оскаржені не були. За таких обставин, відсутній факт незаконного заволодіння ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою, а тому права ОМР не порушені.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції:

- згідно договору купівлі-продажу від 08.11.2007 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила одноповерхове нежиле приміщення, загальною площею 92,8 кв.м., що знаходиться в м.Одесі по вул.Ак.Корольова під № 60, розташоване на земельній ділянці площею 302 кв.м., що знаходиться у фактичному користуванні (том 1, а.с.15);

- заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-6041/2010 від 09.09.2010 року було визнано право власності за ОСОБА_4 на нежитлову будівлю-кафе, загальною площею 273,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 327,7 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова 60 ц (том 1, а.с.22-23);

- 29 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив нежитлову будівлю-кафе під номером 60-ц, що розташована в місті Одеса по вулиці Академіка Корольова, загальною площею 273, 6 кв.м., що в цілому складає 1 (том 1, а.с.112-113);

- в свою чергу ОСОБА_5 на підставі Договору дарування, посвідченого 17 листопада 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, безоплатно передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв нежитлову будівлю -кафе під номером 60-ц, що розташована в місті Одеса по вулиці Академіка Корольова, загальною площею 273, 6 кв.м., що в цілому складає 1 (том 1, а.с.114-115);

- 19 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Вагіф огли було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_6В прийняв у власність ? частку нежитлової будівлі - кафе під номером 60, що розташована в місті Одесі по вулиці Корольова Академіка, загальною площею 273,6, що в цілому складає 1 (том 1, а.с.186-187);

- згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 75726395 від 14.12.2016 року, інша частка нежитлової будівлі - кафе під номером 60, що розташована в місті ОСОБА_9 по вулиці Корольова Академіка також зареєстрована за ОСОБА_6 Вагіф огли на підставі Договору купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі за № 594;

- ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2014 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-6041/2010 від 09.09.2010 року скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку (том 1, а.с. 24-25);

- ухвалами суду позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради, за участю прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, інспекції ДАБК в Одеській області про визнання права власності на нежитлову будівлю-кафе неодноразово було залишено без розгляду;

- вподальшому, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 Вагіф огли та ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю-кафе, загальною площею 273,6 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 60-ц - відмовлено.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року яким визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Одеську міську раду прийняти від ОСОБА_4 грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки, площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, № 60. Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати за ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60. Зобов'язано Управління земельних ресурсів міста ОСОБА_9 управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60 та ухвала Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2008 року, якою було роз'яснено п. 5 рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року у наступній редакції: зобов'язано Управління держкомзему у м. Одеса (код ЄДРПОУ 26302632) вчинити необхідні дії по видачі та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м., для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова № 60 .

Судова колегія звертає увагу, що вищевказані рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2008 року та ухвала Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2008 року не скасовані та набрали законної сили.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у частині третій статті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за даних обставин, з урахуванням рішення та ухвали, які не оскаржені та набрали законної сили, судом першої інстанції вірно встановлена відсутність факту незаконного заволодіння ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою, тому немає підстав зобов»язувати ОСОБА_4 звільняти належну їй земельну ділянку.

Доводи апелянта, що ОСОБА_4 здійснено будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, внаслідок чого збільшилася її площа з 92,8 кв.м. до 273,6 кв.м. також спростовується рішенням Київського районного суду м.Одеси від 13 березня 2008 року, з якого вбачається що за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 327,7 кв.м. для реконструкції та обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 60.

Крім того, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 правомірно було відчужене спірне нерухоме майно, оскільки на момент відчуження 29.10.2010 року за договором купівлі-продажу № 2769, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 нежитлової будівлі-кафе, рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.09.2010 року було чинним.

Колегія суддів звертає увагу, що заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.09.2010 року було скасоване лише 31.07.2014 року, тобто майже через чотири роки.

На теперішній час право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зміст статті 1 Протоколу свідчить про те, що права у сфері власності можуть бути обмежені державою за пених умов (рішення ЄСПЛ у справах „James and Others v.The United Kingdom» , „The Holy Monasteries v. Greece» ).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно „суспільний інтерес» ; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв»язання проблеми. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе „індивідуальний і надмірний тягар» .

ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу „належного урядування» . Він передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах „Беєлер проти Італії» , „Онер»їлдіз проти Туреччини» , „Москаль проти Польщі» ).

Таким чином, з урахуванням викладеного та зважаючи, що на момент відчуження спірного майна право власності ОСОБА_4 було законним, то позов про визнання недійсними договорів порушує справедливий баланс, дотримання якого передбачено ЄСПЛ та на ОСОБА_4 покладається „індивідуальний і надмірний тягар» , що свідчить про порушення державою ст.1 Першого протоколу» .

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_4 не зареєстровано право власності згідно вимог ст.125 ЗК України не є підставою для скасування рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 липня 2017 року виходячи з принципу правової визначеності.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

На підставі ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.

При вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий Л.А. Гірняк

Судді: Т.В. Цюра

ОСОБА_2