Ухвала

від 11.07.2017 по справі 820/215/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 р.Справа № 820/215/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача Карелов К.Ю.

представники відповідача: Юсупова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 820/215/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" доХарківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області до, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0002251402 від 13.12.2016 року яким визначене грошове зобов'язання у сумі 358601,00 гривня, у тому числі - 210504,00 гривні за податковими зобов'язаннями та 147557,00 гривні за штрафними (фінансовими санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 231-232). Апелянт з огляду на наявні документи доводить факт товарності проведених господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Расткон" у спірному перевіряємому періоду. Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності. Зазначає, що жодних порушень з боку позивача при формуванні податкового кредиту по господарськім операціям допущено не було. Вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Доказів поставки товару не підтверджено належними документами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що працівниками Головного управління ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛОРОГАНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №715/20-40-14-07/33368904 від 17 листопада 2016 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Малороганський молочний завод" п п. 198.2, п. 198.3, п. 198..5,п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п 2 ст. З Закону України від 16.07.99 № 996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" занижено податок на додану вартість всього в сумі 210 504,0 грн., у т.ч. : за квітень 2015 в сумі 66 630,0 грн., за вересень 2015 в сумі 71 836,0 грн., за грудень 2015 в сумі 46 619,0 грн., за січень 2016 в сумі 25419,00 грн.

30 листопада 2016 року позивачем було подано заперечення на вищевказаний акт, яке було частково задоволено - Головним управлінням ДФС у Харківській області (а.с.11-16).

13 грудня 2016року позивачем отримано податкове повідомлення рішення №0002251402 від 13.12.2016 року, яким визначено до сплати позивачу грошове зобов'язання у сумі 358 601, 00 гривня, у тому числі - 210 504,00гривні за податковими зобов'язаннями та 147 557, 00гривні за штрафними (фінансовими санкціями).

Підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання на ту обставину, що позивачем не було надано під час перевірки на запит відповідача від 07.11.2016 р. № 6114/10/20-40-14-02-16 пояснень та документального підтвердження копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових результатів операцій по господарським операціям з ТОВ "Расткон" за період квітень 2015 року та подальшого використання у власній господарській діяльності, або реалізації.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, які прийняті внаслідок належної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеному договору з ТОВ "Расткон".

При чому така правомірність та реальність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які мають свої певні специфічні властивості з огляду на характер поставки та вид товарів.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, не є єдиною підставою для формування податкового кредиту та формування валових витрат.

При цьому слід зазначити, що правила розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі за статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачають покладення на платника обов'язку доведення правомірності формування ним податкового кредиту ПДВ, оскільки саме він виступає суб'єктом, який зменшує суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у ціні придбаних товарів, робіт, послуг.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення - рішення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що між ТОВ "Малороганський молочний завод" та ТОВ "Расткон" укладено договір поставки від 01.05.2015 № 66613, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ "Расткон") зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ "Малороганський молочний завод") прийняти та оплатити товар - матеріали для виробництва молочної продукції (п. 2.1 договору). Доставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника (п. 3.1 договору).

Головним управлінням ДФС у Харківській області позивачу під час перевірки було надано запит до ТОВ "Малороганський молочний завод" від 07.11.2016 р. № 6114/10/20-40-14-02-16 щодо надання пояснень та документального підтвердження копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових результатів операцій по господарським операціям з ТОВ "Расткон" за період квітень 2015 року та подальшого використання у власній господарській діяльності, або реалізації (а.с.152-153).

Відповідно до абз. 1 п. 44.6 ПКУ в разі, якщо до закінчення перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня одержання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені в податковій звітності, вважається, що таких документів не було в платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з абз. 2 п. 44.6 ПКУ якщо платник податків після закінчення строку перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами надає документи, що підтверджують показники, відображені в податковій звітності, які не було надано під час перевірки, то такі документи має бути враховано контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як було встановлено судом першої інстанції, і це підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на день складання акту перевірки №715/20-40-14-07/33368904 від 17 листопада 2016 року та в подальшому відповіді від позивача на вище зазначений лист Головного управлінням ДФС у Харківській області з наданням витребуваних документів до відповідача не надсилалось.

Як вбачається з поданих Позивачем на адресу Відповідача письмових заперечень до акту перевірки відповідно до додатку до заперечень, також не вбачається надання запитуємих контролюючим органом документів по взаємовідносинам з ТОВ Росткон .

Доводи представника апелянта з приводу того, що у запиті не було конкретно визначений перелік запитуваних документів, є безпідставним. Як вбачається з самого запиту контролюючого органу від 07.11.2016 року щодо надання пояснень та документів, запит утримує в собі цілком зрозумілий зміст сформованої вимоги до його адресату стосовно надання тих документів, що стосується предмету перевірки. Тобто, податковий орган вимагав надати усі документи, що складали предмет господарської операції з ТОВ "Расткон".

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, Позивачем в ході перевірки було надано лише копію договору від 01.0.42015 № 66613, податкові накладні та видаткові накладні.

Будь-яких інших первинних документів щодо фактичного транспортування придбаних ТМЦ, оприбуткування на підприємстві, використання у господарській діяльності або їх подальшої реалізації платником до перевірки не надано, а саме: товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, первинні документи на передачу сировини на виробництво, звіти щодо виготовлення готової продукції у розрізі найменувань в кількісному та сумарному вигляді помісячно, звіти щодо відходів на виготовлену готову продукції в розрізі найменувань в кількісному вигляді помісячно, сертифікати якості на отриманий товар тощо.

Як було зазначено судом першої інстанції, що під час розгляду справи позивачем до суду було надано копії наступних документів, а саме:

- журнал реєстрації довіреностей за 2014-2015 роки;

- декларація виробника цукру білого кристалічного ТОВ "Новомиргородський цукор" №221 від 21.04.2015 року;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи замінника молочного жиру " 2100-105". " 7.200-205". " 2300 -309", " 2400 - 405", " 7 500-505" від 22.10.2013 року;

- посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Полуниця" (гетерогенний) від 21.11.2014 р. № 1, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Ананас" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 2, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Абрикос" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 4. ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Малина" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 8. ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Персик" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 9, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Вишня" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 10, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем"Лісова ягода" (гетерогенний) від 21.11.2014 р. № 11, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Ківі" (гетерогенний) від 18.12.2014 р. № 12, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість наповнювача смако-ароматичного Джем "Манго" гетерогенний) від 22.12.2014 р. № 44, ФОП ОСОБА_3; - посвідчення про якість замінника молочного жиру " 2300" № П-2807 від 03.02.2015 р., ТОЙ Дельта Вілмар СНД".

Також позивачем до суду було надано видаткові накладні №135 від 21.04.2015 року відповідно до якою, як зазначає позивач, позивачем було отримано від ТОВ "РАСТКОН" ваніль, жир, закваски, молоко сухе, наповнювач, колаген, крохмаль, наталакт, структулат, хлористий кальцій. На підставі податкової накладної №218 від 21.04.2015року сформовано податковий кредит у сумі 190504,40 гривень; з видатковою накладною №136 від 21.04.2015року Позивач отримав від ТОВ "РАСТКОН" цукор. На підставі податкової накладної №217 від 21.04.2015 року сформовано податковий кредит у сумі 20000,00 гривень.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано критично віднісся до зазначених доказів позивача, оскільки як було встановлено судом вище зазначені документи не були надані позивачем, ані під час перевірки на запит відповідача, ані після проведення перевірки до прийняття оскарженого рішення відповідачам.

Крім цього колегія суддів зазначає, що позивачем до суду не були надані товарно-транспортні накладні або документи щодо транспортування зазначеної продукції до позивача. При чому, як вбачається за умовами наданого договору поставки від 01.04.2015 р.. на який посилається позивач, як на товарність операції, то поставка товару здійснюється постачальником на умовах DAP (Правил Інкотермс-2010). Правила Інкотермс 2010 - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів.

DAT (Delivered At Terminal (... named terminal of destination) Постачання на терміналі (... назва терміналу)

Термін "поставка на терміналі" (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Під терміналом розуміється будь-яке місце, в т.ч. авіа/авто/залізничний карго термінал, причал, склад тощо. Продавець несе всі ризики по доставці товару і його розвантаженні на терміналі. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту)

Термін "поставка в пункті" (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

Як вже було встановлено, що Позивачем до матеріалів справи не надано жодного документів, що свідчать про фактичне переміщення товару у просторі - товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля та інших документів про доставку товару від Поставщика, який перебуває в м. Миколаєві до с.Мала Рогань, де перебуває виробничі потужності Позивача.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля від 29.12.1995 № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна, або інший документ транспортування ( в залежності від способу доставки) належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Як зазначає Позивач з посиланням на видаткові накладні, ним за договором було придбано окрім складових для виробництва молочних продукцій, також цукор. При чому колегія суддів звертає увагу, (з огляду на документи позивача) на об'єми здійснених поставок ТМЦ (близько 33 660 кг. по одній накладній та 10 000 кг. по другій) та зазначає, що позивачем не було надано ні податковому органу на час проведених перевірок, ні суду першої або апеляційної інстанції жодного документу (товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом; комплекту перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладної, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості, квитанції про приймання вантажу); актів вантажно-розвантажувальних робіт, вид пакування товару, будь - яких інших документів, які б підтверджували факт постачання товару. Зазначені поставки ТМЦ є дуже значними показниками не тільки за об'ємом, але ж і за кількістю, за масою.

Доводи представника позивача-апелянта про придбання товару є безпідставними. Це спростовується не тільки правилами доставки товару, яке визначено сторонами, а також відсутністю будь-яких інших обов'язкових, в такому випадку документів, які б підтверджували рух товару до пункту навантаження, розвантаження, тару, їх зберігання, заміри або зважування товару для встановлення об'єму та кількості, його якості.

Колегія судів вважає, що позивач за умови реальності господарських відносин з контрагентом ТОВ Расткон при чому такі відносини мають значну грошову вираженість та економічну спрямованість на отримання прибутку, не був позбавлений можливості (при чому розгляд справи здійснюється протягом значного часу), для уникнення негативних наслідків не тільки в економічному сенсі для підприємства, а в тому числі щодо уникнення проблемних питань кримінальної відповідальності, запросити у свого контрагента, яка здійснювала поставку товару необхідні документи, що підтверджують таку поставку.

Колегія суддів зазначає, що відсутність документів, що підтверджують факт перевезення товару, та інших перелічених вище вказує на фіктивність відповідної господарської операції. Наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується фактичний рух товару від продавця до покупця.

Також позивачем не були надані сертифікати якості завода-виготовлювача, сертифікати відповідності, придбаного у ТОВ "РАСТКОН" товару. З наданих до суду декларації виробника ТОВ Ново миргородський цукор № 221 від 21.04.2015 року виданого ТОВ Ростком не можливо ідентифікувати вагу цукру та те, що саме цей цукор було придбано позивачем.

Позивачем не було надано доказів відібрання проб та відповідні висновки лабораторії позивача щодо товару отриманого від ТОВ Ростком .

Крім цього суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до журналу реєстрації довіреностей за 2014-2015 рік не можливо встановити, що саме було отримано позивачем від ТОВ "РАСТКОН".

Сам факт перерахування коштів на користь контрагента, формальне документування, ще не підтверджує сам факт придбання ТМЦ саме у ТОВ Расткон , який не є товаровиробником зазначеної продукції.

Доводи скаржника про те, що придбаний товар було використано у господарській діяльності не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки ці доводи були предметом розгляду суду та отримали належну правову оцінку. Матеріалами справи не підтверджується факт використання позивачем саме того товару, який був предметом поставки у рамках взаємовідносин з ТОВ Расткон . У той же час реальність господарської операції характеризується не лише наявністю активу, але й його одержанням від конкретного, задекларованого постачальника.

Колегія суддів, з урахуванням положень ст.71 КАС України зазначає, що даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов'язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства, без можливості та допуску їх задвоєння) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки. Перекладання такого обов'язку на відповідача або на суд є безпідставним.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність відповідачем безтоварності правочину між позивачем та його контрагентом, а тому має місце незаконне формування податкової звітності щодо ПДВ.

Отже, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції що висновки ГУ ДФС у Харківській області про те, що господарські операції позивача - ТОВ "МАЛОРОГАНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" з ТОВ "Расткон" фактично не здійснювались та не підтверджені належним чином, а саме не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають такі операції, а винесене відповідачем на підставі вище зазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0002251402 від 13.12.2016 року є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 820/215/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 14 липня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.