Ухвала

від 03.07.2017 по справі 826/8867/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 липня 2017 року м. Київ К/800/17945/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві (далі -ДПІ)

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017

у справі № 826/8867/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІТ ГРУП"

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ 30.05.2017 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду) вернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2017 касаційну скаргу ДПІ залишено без руху як таку, що подана без дотримання вимог ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволені клопотання про відстрчоення сплати судового збору та встановлено строк для усунення недоліків до 19.06.2017.

У зв'язку із звільненням судді Вищого адміністративного суду України Вербицької О.В., визначеної автоматизованою системою документообігу суду як суддю-доповідача під час реєстрації цієї касаційної скарги, відповідно до ст. 15 1 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу та розпорядження Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 № 674 здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за наслідками якого 30.06.2017 суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Бившеву Л.І.

В межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2017, ДПІ, не сплативши судовий збір, заявила повторно клопотання про відстрочення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що з метою виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 у справі № 826/6108/16 Управлінням державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва операції по рахунках ДПІ були зупинені. На підтвердження цих доводів відповідачем надано копію листа Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва від 06.06.2017 № 02-18/515, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з неможливістю органом державної казначейської служби самостійно визначити коди програмної класифікації видатків, економічної класифікації та рахунки, з яких необхідно провести безспірне списання, ДПІ запропоновано у строк 5 днів з дати надходження вказаного запиту надати відповідну інформацію для безспірного списання коштів.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законом України "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

В п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.06.2017 на дату постановлення цієї ухвали ДПІ не виконані.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга ДПІ на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції (ч. 6 ст. 214 цього ж Кодексу).

Керуючись статтями 108, 160, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі № 826/8867/16 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева