Ухвала

від 21.06.2017 по справі 806/2070/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/1460/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представників позивача Кірічевського В.Я., Стріли О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року

у справі № 806/2070/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР"

до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Житомирській апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2016 року залишив без задоволення клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ОДПІ, відповідач) про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року з тих підстав, що обставини, наведені ОДПІ на обґрунтування причин пропуску строку апеляційного оскарження, визнані неповажними. Цією ж ухвалою Житомирській апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, визнавши поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, а матеріали справи направити до Житомирського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, ОДПІ фактично посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало несвоєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою. При цьому відповідач зазначає, що вжив усіх можливих заходів для того, щоб скористатися своїм процесуальним правом на оскарження постанови суду першої інстанції у цій справі, як-то: своєчасно звернувся до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції, яку Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 січня 2016 року повернув через невиконання вимог суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору (ухвала від 24 листопада 2015 року); звернувся з відповідним листом - запитом від 28 січня 2016 року № 420/8/06-30-05-36 до Державної фіскальної служби України щодо потреби відповідача у коштах для сплати судового збору у 2016 році, проте лише 30 вересня 2016 року залишок коштів на рахунку по коду економічної класифікації видатків "2800" дозволив сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір".

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19 жовтня 2016 року ОДПІ звернулась до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року.

Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, обґрунтоване майновим станом (відсутність коштів через те, що кошторисом на 2016 рік не передбачено видатки на сплату судового збору), який обмежувало можливості ОДПІ сплатити судовий збір під час первісного звернення до суду із апеляційною скаргою, і лише після отримання необхідного фінансування видатків на сплату судового збору станом на 13 жовтня 2016 року ОДПІ сплатила судовий збір у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір", - 5359,20 грн та звернулася до апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою повторно.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОДПІ залишив без руху з тих підстав, що заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення є необґрунтованим. Цією ж ухвалою зазначено, що ОДПІ не надає доказів на підтвердження доводів щодо фінансового обмеження податкового органу, як обставини, що унеможливила сплатити судовий збір протягом періоду часу з 21 січня 2015 року (дата повернення первісно податної апеляційної скарги) по 30 вересня 2016 року (дата здійснення оплати судового збору згідно з платіжним дорученням від 30 вересня 2016 року № 659). З метою вирішення питання щодо поважності пропущеного процесуального строку суд запропонував відповідачу надати докази стосовно вчинення дій щодо виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до кошторису на 2016 рік та бюджетних видатків по коду економічної класифікації "2800", фактично отриманої та витраченої суми коштів протягом 2016 року, дати надходження коштів, з яких було сплачено судовий збір.

У межах встановленого строку, наданого для виправлення недоліків при поданні апеляційної скарги, відповідач надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, обґрунтовану посиланням на недостатність грошових коштів на рахунку для сплати судового збору та на сплату судового збору у порядку черговості відповідно до протоколів робочої групи ГУ ДФС у Житомирській області, надаючи на підтвердження цих доводів лише лист Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 28 січня 2016 року № 420/8/06-30-05-36 з додатком на 1 аркуші, адресований Державній фіскальній службі України, щодо потреби у коштах на сплату судового збору у 2016 році, та протоколи робочої групи ГУ ДФС у Житомирській області від 09 березня 2016 року № 5, від 26 вересня 2016 року № 24 із організації питання щодо доцільності/недоцільності оскарження рішень судів, винесених не на користь органів ДФС. Разом з тим, докази на підтвердження своїх доводів щодо пропуску строку, витребувані ухвалою Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2016 року, ОДПІ не надає.

Залишаючи клопотання ОДПІ про поновлення пропущеного процесуального строку без задоволення та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані ОДПІ докази на підтвердження обставин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження свідчать про неналежну організацію роботи суб'єкта владних повноважень. Також суд, пославшись на принцип рівність учасників судового процесу перед законом та практику Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року, "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, зазначив, що прийняття апеляційної скарги поза межами стоку її подання у даному випадку може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до положень абзаців другого, третього ч. 4 ст. 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 189 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначений у частинах 4 та 5 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2016 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 84, за відомчою класифікацією видатків (КПКВК) 3507010 затверджено напрями використання бюджетних коштів із загального фонду для сплати судового збору органами Державної фіскальної служби у розмірі 710982,70 тис. грн.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві у межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Під час розгляду клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції дослідив доводи податкового органу щодо поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та надані на їх підтвердження докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Житомирський апеляційний адміністративний суд залишаючи без задоволення клопотання ОДПІ про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 12 грудня 2017 року) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав передбаченої ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скаргу ОДПІ без задоволення, а ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 806/2070/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

Т.М. Шипуліна