Рішення

від 13.07.2017 по справі 904/5320/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2017

Справа № 904/5320/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревада-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама", м. Дніпро

про стягнення 260 663,59 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревада-Україна" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" заборгованість у розмірі 260 663,59 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 170 719,30 грн.;

- 3 % річних у розмірі 5 121,58 грн.;

- пеня у розмірі 52 448,43 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 32 374,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 108 від 16.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 18.04.2016 по 18.04.2017 у сумі 5 121,58 грн. та інфляційні збитки за період червень 2015 року – березень 2017 року.

На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 52 448,43 грн. за загальний період з 04.03.2016 по 18.04.2017.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, однак відзиву на позовну заяву не надав.

11 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акама" подало до господарського суду заяву про застосування позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені, яка нарахована за видатковими накладними №Р-00000253 від 22.05.2015 та №Р-00000317 від 23.06.2015. Заява обґрунтована тим, що відповідно до п.5.3. договору покупець зобов'язаний оплатити товар впродовж 30 календарних днів з моменту поставки, отже строк оплати за видатковою накладною №Р-00000253 від 22.05.2015 є таким, що настав 21.06.2015, а за видатковою накладною №Р-00000317 від 23.06.2015 – 23.07.2015. Отже, строк позовної давності за видатковими накладними сплинув 21.06.2016 та 23.07.2016 відповідно.

Також відповідач надав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На розгляд та вирішення експерта просить поставити наступні питання:

Чи підтверджується документально сума основного боргу ТОВ "Акама" за розрахунком ТОВ "Ревада-Україна" за договором купівлі-продажу №108 від 16.12.2014 за період дії згаданого договору та в якій сумі?

Чи підтверджується документально сума трьох відсотків річних, яка розрахована ТОВ "Ревада-Україна" з суми заборгованості, простроченої ТОВ "Акама" за договором купівлі-продажу №108 від 16.12.2014 та у якій сумі?

Чи підтверджується документально сума інфляційних нарахувань, яка розрахована ТОВ "Ревада-Україна" з суми заборгованості, простроченої ТОВ "Акама" за договором купівлі-продажу №108 від 16.12.2014 та у якій сумі?

На час проведення судової економічної експертизи провадження у справі зупинити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року порушено провадження у справі №904/4875/17, розгляд справи призначений на 30.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено у судове засідання на 11 липня 2017 року.

У судовому засіданні 11.07.2017 оголошена перерва на 13.07.2017.

У судове засідання 13.07.2017 представники позивача та відповідача не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 13 липня 2017 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ревада-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №108, відповідно до умов якого (п.1.1.) продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю хімічну сировину, призначену для використання у виробництві косметики або побутової хімії (товар), покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Товар повинен відповідати за якістю сертифікатам якості виробника. Товар постачається у кількості та асортименті вкачаних в рахунках-фактурах, які виставляються продавцем на підставі усних або письмових заявок покупця (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно п. 10.3 договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами в день, зазначений на початку, і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Сторони можуть за допомогою додаткової угоди продовжити термін дії договору на певний строк.

Умови продажу товару викладені у розділі 3 договору.

Умови поставки: FСА Київ. Доставка товару здійснюється покупцем зі складу продавця за власний рахунок. Покупець зобов'язується одержати товар на складі продавця в 5-ти денний термін з моменту повідомлення продавцем покупця про надходження товару на склад. Покупець погоджує з продавцем дату одержання товару за один робочий день до дня одержання товару. За погодженням сторін (стосовно умов доставки) доставку може здійснювати продавець. В цьому випадку вартість транспортування включається в ціну товару.

Розділом 4 договору сторонами врегульовано порядок здавання-приймання товару.

Так, здавання-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється в разі необхідності у присутності уповноважених представників сторін.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. У випадку виявлення невідповідності якості товару умовам договору після його прийняття, покупець направляє продавцю претензію протягом двох тижнів. Продавець зобов'язаний відповісти на претензію протягом місяця з моменту отримання претензії. Сторони домовились, що в разі, якщо покупець не пред'явить продавцю претензію, щодо невідповідності якості товару умовам договору протягом двох тижнів, від дати прийняття товару по видатковим накладним, то такий товар вважається прийнятим покупцем за якістю і не підлягає поверненню продавцю (п. 4.2 договору).

Продавець зобов'язаний надавати на кожну партію товару такі документи: копія сертифіката якості або аналізу; копія сертифіката відповідності, якщо він необхідний при проведенні митного оформлення при імпорті; копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи; податкову накладну; рахунок-фактуру; видаткову накладну.

На виконання умов договору купівлі-продажу №108 від 16 грудня 2014 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 622 633,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.18, 20):

№ Р-00000253 від 22.05.2015 на суму 311 650,80 грн.;

№ Р-00000317 від 23.06.2015 на суму 310 982,40 грн.

Ціна товару, загальна вартість договору, умови і порядок розрахунків визначені розділом 5 договору

Так, ціна товару визначається на кожне відвантаження окремо у рахунках-фактурах продавця.

Загальна вартість нього договору становить сумарну вартість відвантаженого товару продавцем за видатковими накладними покупцю під час строку дії цього договору.

Покупець оплачує товар в продовж 30 календарних днів з моменту поставки.

Оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, що підтверджується банківською випискою (а.с 22):

№1009 від 26.06.2015 на суму 100 000,00 грн.,

№1083 від 10.07.2015 на суму 111 000,00 грн.,

№1122 від 17.07.2015 на суму 36 800,00 грн.,

№1123 від 17.07.2015 на суму 63 200,00 грн., залишок несплаченої суми становить 311 633,20 грн.

Разом з тим, відповідачем було повернуто позивачу продукцію на загальну суму 140 913,90 грн., повернення постачальнику №12 від 02.02.2016 (а.с. 24).

13 січня 2017 року позивачем було направлено відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 170 719,30 грн. до 22 лютого 2017 року, яка останнім залишена без відповіді.

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого товару, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати продукції, поставленої позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними, є таким, що настав:

за накладною № Р-00000253 від 22.05.2015 на суму 311 650,8грн. - строк оплати настав 22.06.2015,

за накладною № Р-00000317 від 23.06.2015 на суму 310 982,4грн. - строк оплати настав 23.07.2015.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, залишок несплаченої суми складає 170 719,30 грн. (311650,8грн. + 310 982,4грн. – 311 000,00грн. – 140 913,90грн.)

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товару у сумі 170 719,30 грн. у встановленому порядку не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 170 719,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, що кореспондується з ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 7.2 договору. Так, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 52 248,50 грн. за загальний період прострочки з 04.03.2016 по 18.04.2017.

Відповідач в період розгляду даної справи судом заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 52 248,50 грн., нарахованої за період з 04.03.2016 по 18.04.2017.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування штрафних санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що відповідно до п. 5.3. Договору покупець оплачує товар впродовж 30 календарних днів з моменту поставки, тобто строк оплати за поставлену продукцію за спірними видатковими накладними № Р-00000253 від 22.05.2015 та № Р-00000317 від 23.06.2015 є таким, що настав 22.06.2015 та 23.07.2015 відповідно, заявлена до стягнення позивачем пеня розрахована з порушенням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку та частини шостої статті 232 ГК України щодо граничного періоду нарахування пені.

Тобто, пеня мала бути нарахована за період з 23.06.2015 та 24.07.2015 протягом шести місяців та пред'явлена до стягнення у строки, передбачені законом.

Згідно з частиною першою статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено застосування спеціальної позовної давності в один рік.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відтак, на дату звернення позивача з позовом позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені) спливла.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З позовом, який розглядається у даній справі, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області 04 травня 2017 року, отже після спливу позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені у сумі 52 248,50 грн.

За викладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних у сумі 5 121,58 грн. за період прострочки з 18.04.2016 по 18.04.2017 (365 днів прострочки) та втрати від інфляції у сумі 32 374,27 грн. за період з червня 2015 року по березень 2017 року.

Господарським судом при перевірці правильності обчислення трьох відсотків річних встановлено, що позивачем при проведенні розрахунку допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду три відсотки річних складають 5 111,73грн.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, втрати від інфляції складають 32 374,27 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 208 205,3грн. (основний борг – 170 719,30 грн., інфляційні нарахування у сумі 32 374,27 грн., 3% річних у сумі 5 111,73 грн.).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, відхиляється судом з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, призначення господарським судом судової експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4).

Відповідно до п. 12 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про зупинення провадження у справі має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Натомість, відповідач, заявляючи клопотання про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих позивачем розрахунків заборгованості, не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог; не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для перевірки розрахунку боргу за поставлену продукцію і чому таку перевірку не може здійснити суд. Запропоновані відповідачем перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.11.2015 у справі №904/2625/15 та від 04.01.2016 у справі №910/3515/15-г.

Виходячи з вищенаведеного господарський суд вважає, що клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи є необґрунтованим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 3 123,08 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 41, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, 3, ідентифікаційний код 38836656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревада-Україна" (02225, м. Київ, вулиця Архітектора Ніколаєва, будинок 7, поверх 2, кімната 6,7, ідентифікаційний код 34584826) заборгованість у сумі 170 719 (сто сімдесят тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 30 коп., три відсотки річних у сумі 5 111 (п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 73 коп., втрати від інфляції у сумі 32 374 (тридцять дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 27 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 08 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 14.07.2017