Рішення

від 12.07.2017 по справі 913/449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 липня 2017 року Справа № 913/449/17

Провадження №33/913/449/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м.Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія «Укренергосервіс » , м.Сєвєродонецьк, Луганська область

про стягнення 77 659 грн 75 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1В, юрисконсульт відділу захисту правових інтересів та корпоративних прав ПАТ "Запоріжжяобленерго", за довіреністю № 290 від 03.03 2017;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія «Укренергосервіс» про стягнення на підставі договору про закупівлю робіт №Р830414 від 14.04.2014 забогованості в розмірі 77 659 грн 75 коп., з яких:

- 36 533 грн 40 коп. - сума основного боргу;

- 2 387 грн 29 коп.- відсотки за користування попередньою платою;

- 9 254 грн 46 коп.- пеня за порушення термінів виконання робіт;

- 3 653 грн 34 коп. - сума штрафу;

- 23 311 грн 96 коп.- втрати від інфляції;

- 2 519 грн 30 коп. - сума нарахованих 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статті 629, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), статті 193, 218, 230 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з виконання попередньо оплачених робіт у строк, встановлений договором про закупівлю робіт №Р830414 від 14.04.2014, укладеним між сторонами цієї справи.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначає про перерахування грошових коштів відповідачу в якості попередньої оплати в сумі 36 533 грн 40 коп., та не виконання відповідачем, як підрядником, зобов'язань за договором. Зокрема, відповідачем, не було своєчасно виконано роботи з реконструкції ПЛ 10 кВ ТП-145, ТП- 150 та ПЛ 0,4 кВ ТП-340 для електропостачання садового будинку з гостьовими кімнатами гр.ОСОБА_2 по вул.Макарова №77-Ж9 в м.Бердянськ Запорізької області в строк до 30.06.2014, встановлений сторонами в додатку 2 до договору, роботи не здані. У зв'язку з чим позивачем на підставі п.7.3. договору нараховані відсотки за користування попередньою платою, на підставі п.7.6. договору нараховано відповідачу пеню, згідно п.7.2. договору нараховано штраф та за ст.625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати, які останній просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.06.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2017.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, призначеного на 21.06.2017 суд направив ухвалу суду на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка була завчасно отримана відповідачем (а.с.47).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2017 розгляд справи відкладено на 12.07.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача, не надання відзиву відповідачем на подану позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.06.2017 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про участь представника в судовому засіданні 12.07.2017 року в режимі відеоконференції.

В судове засідання 12.07.2017, яке згідно ст.74 1 Господарського процесуального кодексу України проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області, прибув лише представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю. Підтвердив, що на час розгляду справи відповідачем оплати в рахунок погашення боргу не здійснювались, строк виконання робіт (графік) сторонами не переглядався, відзив від відповідача не надходив.

Через канцелярію суду позивачем також надані додаткові письмові пояснення №488юр від 04.07.2017, згідно яких відповідач, як підрядник, не звітував перед позивачем за отриману предоплату в порядку виконання п.4.4. договору, а позивачем не передавалось відповідачу в монтаж будь-які товарно-матеріальні цінності. Жодних додаткових угод між сторонами, які б продовжували строк виконання робіт за договором, не укладалось.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі свого представника в судовомих засіданнях.

З огляду на неявку представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву, господарський суд враховує, що за змістом п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до матеріалів справи, направлені судом ухвали про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання 12.07.2017 в режимі відеоконференції були повернуті органом поштового зв'язку з позначкою, що адресат не проживає за зазначеною адресою (а.с.73-77).

Разом з тим, судом враховано, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем за адресю зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалами суду явка представників не визнавалася обов'язковою.

За висновком суду, неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, враховуючи належне його повідомлення. Суд також враховує, що від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору не надходило, а ухвалами суду явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

У відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 12.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія "Укренергосервіс" (далі - ТОВ "Укренергосервіс", відповідач/підрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго", позивач/замовник) укладено договір про закупівлю робіт №Р830414, за умовами якого ТОВ "Укренергосервіс зобов'язувалося виконати у 2014 році роботи з реконструкції ПЛ 10 кВ від ТП-145, ТП-150 та ПЛ 0,4 кВ ТП-340 для електропостачання садового будинку з гостьовими кімнатами гр.ОСОБА_3 по вул.Макарова №77-Ж9 в м.Бердянськ Запорізької області (згідно з договором на стандартне (нестандартне) приєднання №1310-0857 від 09.09.2013 року) (СПП 1310-0857), а ВАТ "Запоріжжяобленерго" - прийняти роботи і оплатити їх вартість. (а.с. 12-16).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії нової редакції статуту позивача, затвердженого рішенням №22 позачергових загальних зборів акціонерів та зареєстрованого 01.02.2017, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства (а.с. 24-36).

Відповідно до розділу 3 укладеного між сторонами договору, договірна ціна є динамічною і становить 73066 грн 80 коп., може переглядатися сторонами за певних умов, визначених пунктом 3.3 договору

Порядок оплати робіт визначено розділом 4 договору, за змістом якого розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма №КБ-3) протягом 10-ти банківських днів після підписання вказаного акту. До акту додається: підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат, витрат по відрядженнях, адміністративних витрат, прибутку і т.п., копії накладних на придбання матеріалів та устаткування.

Відповідно до пункту 4.3 договору після укладання договору, по письмовому зверненню підрядника, можлива попередня оплата у розмірі до 50% від загальної суми договору про закупівлю робіт, при умові фінансової можливості замовника.

Незалежно від виплати чи невиплати замовником передплати, підрядник зобов'язаний дотримуватись строків виконання робіт згідно з календарним графіком, який є невід'ємною частиною договору.

Передплата здійснюється безготівковим перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок підрядника з наданням податкової накладної на суму передплати протягом 3-х днів з дня отримання коштів.

Відповідно до пункту 4.4 договору підрядник звітує за отриману передплату:

- актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідкою вартості виконаних робіт та затрат (форма №КБ-3);

- актами приймання-передачі змонтованого устаткування;

- документами, що підтверджують вартість матеріалів та устаткування придбаних підрядником за кошти замовника і переданих на склад замовника по прибуткових документах, (за необхідністю).

Звіти щодо отриманої передплати підрядник здійснює в II кварталі 2014 року.

Пунктом 4.8 договору передбачено право замовника в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору, або зменшити обсяги робіт в залежності від реального фінансування видатків та право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши у 10-денний строк до дати розірвання договору (пункт 6.2.1).

Згідно розділу 5 договору виконання робіт здійснюється відповідно до календарного графіка: початок робіт - дата підписання договору; строк закінчення робіт - II квартал 2014 року.

Договором встановлена також відповідальність сторін за порушення прийнятих на себе зобов'язань.

Так, згідно пунктів 7.2, 7.3, 7.6 договору у разі невиконання, та/або виконання робіт не в повному обсязі, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних та/або виконаних робіт не в повному обсязі. У разі одержання попередньої оплати та невиконання своїх зобов'язань з виконання робіт, підрядник зобов'язується повернути грошові кошти замовнику за його першою вимогою протягом 3-х банківських днів. Сума, що підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого як передплата і відсотків за користування сумою передплати у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, з дати передплати до моменту направлення вимоги про її повернення. За порушення термінів виконання робіт з вини підрядника, а також за несвоєчасне повернення невикористаного матеріалу або устаткування замовника, підрядник виплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості невиконаних в строк робіт (або несвоєчасно поверненого матеріалу) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, за кожен день.

Договір про закупівлю робіт №Р830414 від 14.04.2014 має два додатки:

- додаток №1 "Договірна ціна" (а.с.17);

- додаток №2 "Календарний графік виконання робіт" (а.с. 18).

Відповідно календарного графіку (додаток 2 договору) сторони встановили, що роботи мають бути виконані в такі строки:

- комплектація об'єкта будівельними матеріалами - початок (дата підписання договору), закінчення (квітень 2014 року),

- виконання будівельно-монтажних робіт - початок (квітень 2014 року), закінчення (червень 2014 року),

- здача робіт - початок (червень 2014 року), закінчення (30.06.2014 року).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом №130514-2Б від 13.05.2014 про здійснення передплати в сумі 36533 грн 40 коп. для проведення робіт по договору №Р830414 від 14.04.2014 (а.с. 19).

12.06.2014 платіжним дорученням № 12389 на суму 20000 грн 00 коп. та 21.07.2014 платіжним дорученням №15198 на суму 16533 грн 40 коп. позивач перерахував відповідачу передплату на загальну суму 36533 грн 40 коп. з призначенням платежу на придбання обладнання та виконання робіт по договору №Р830414 від 14.04.2014 (а.с. 20)

14.01.2015 позивач направив відповідачу претензію № 006-82/344 від 13.01.2015, в якій у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №Р830414 від 14.04.2014 вимагав повернути грошові кошти в сумі 36533 грн 40 коп., одержані в якості передплати за виконання робіт, оплати відсотків в сумі 2529 грн 64 коп. за користування передплаченими коштами та штрафу в сумі 3653 грн 34 коп. за невиконання умов договору (а.с. 22, 49).

Претензія за № 006-82/344 від 13.01.2015 одержана відповідачем 28.01.2015, але залишена ним без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду (а.с. 23).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих ним зобов'язань за договором про закупівлю робіт №Р830414 від 14.04.2014.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду, отже спірні правовідносини сторін регулюються укладеним між ними договором і положеннями глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд".

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Загальні умови виконання зобов'язань визначені статтею 526 Цивільного кодексу України, за змістом цієї норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В додатку № 2 до договору №Р830414 від 14.04.2014 визначено дату закінчення підрядних робіт - 30.06.2014. Одночасно відповідач, як підрядник, відповідно до пункту 6.3.1 договору зобов'язався забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.

За правилами частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таке правило замовника передбачено і пунктом 6.2.8 договору №Р830414 від 14.04.2014.

Як свідчать обставини справи, відповідач порушив прийняті зобов'язання за договором, ані в строк до 30.06.2014, ані протягом всього строку дії договору до 31.12.2014 (п.10.1 договору), підрядні роботи не виконав, з письмовим зверненням до позивача про неможливість виконання робіт у встановлений строк та пропозицією переглянути строки підрядних робіт, не звертався, натомість направлену йому позивачем претензію № 006-82/344 від 13.01.2015 залишив без відповіді (а.с. 22-23, 49).

Докази звітування відповідачем перед позивачем щодо використання передоплати, часткового виконання робіт та передання їх результатів протягом строку дії договору та у встановленому ним порядку (пункти 5.7.3, 5.7.4, 5.7.5 договору) та підписані сторонами акти виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Згідно усних та письмових пояснень, наданих представником позивача під час розгляду спору, відповідач як підрядник, не звітував перед ним за отриману предплату в порядку виконання п.4.4. договору, роботи підрядні ним не виконувалися, сторонами не переглядалися строки виконання підрядних робіт.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем прийнятих зобов'язань за договором. За таких обставин, позивач правомірно, на підставі пункту 7.3 договору №Р830414 від 14.04.2014, що узгоджується з правилами статті 849 Цивільного кодексу України, направив відповідачу претензію про повернення передплати з вимогою оплатити проценти за користування грошовими коштами, що розцінюються судом як відмова від договору, строк виконання зобов'язань за яким сплинув.

Доказів повернення одержаної попередньої оплати в сумі 36 533 грн 40 коп. або належного виконання підрядних робіт за договором, відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в цій частині позову визнаються обґрунтованими, з відповідача підлягає стягненню сума перерахованої позивачем попередньої оплати робіт - 36 533 грн 40 коп.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування сумою попередньої оплати в розмірі облікової ставки НБУ на суму 2 387 грн 29 коп., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.3. договору, у разі одержання попередньої оплати та невиконання своїх зобов'язань з виконання робіт, підрядник зобов'язується повернути грошові кошти замовнику за його першою вимогою протягом 3-х банківських днів. Сума, що підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого як передплата і відсотків за користування сумою передплати у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, з дати передплати до моменту направлення вимоги про її повернення.

Перевіряючи правильність розрахунку нарахованих відсотків за сумою предолати в розмірі 2 387 грн 29 коп., нарахованих за період з 12.06.2014 (дати першого платежу передплати) по 13.01.2015 (дати направлення вимоги про її повернення), суд зауважує про наявність помилок в розрахунку (а.с.6).

Зокрема, позивачем помилково були визначені облікові ставки НБУ у зазначений період, оскільки у період з 17.07.2014 діяла ставка НБУ 12,50%, а не 9,50%; у період з 13.11.2014 - 14%, а не 12,50%, у зв'язку з чим, згідно правильного перерахунку відсотки за користування сумою передплати, за вказаний період, складають 2 517 грн 20 коп.

Однак, оскільки за правильним розрахунком суду загальна сума нарахованих відсотків за користування складають 2 517 грн 20 коп., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення відсотків за користування сумою предплати саме в сумі визначеній позивачем - 2 387 грн 29 коп.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за порушення термінів виконання робіт на загальну суму 9 254 грн 46 коп., яка розрахована позивачем за загальний період з 01.07.2014 - по 31.12.2014, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (а.с.7).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається, в п.7.6. договору сторонами було погоджено, що за порушення термінів виконання робіт з вини підрядника, а також за несвоєчасне повернення невикористаного матеріалу або устаткування замовника, підрядник виплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості невиконаних в строк робіт (або несвоєчасно поверненого матеріалу) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, за кожен день.

Судом було перевірено розрахунок пені, наведений позивачем у позові (а.с.7) за допомогою інформаційно-правової програми «Законодавство» , та встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування пені, ставки НБУ, однак допущено помилку в загальній кількості днів прострочення, що відповідає визначеному періоду. Такк, позивачем розраховується пеня з 01.07.2014 - по 31.12.2014 за 183 дні на суму 9 254 грн 46 коп., в той час як за правильним розрахунком зазначений період прострочення складає 184 дні, що відповідає сумі пені 9 310 грн 51 коп.

За таких обставин, оскільки за правильним розрахунком суду сума пені становить більший розмір, ніж заявлено позивачем, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення пені в розмірі 9 254 грн 46 коп., заявленому саме позивачем.

З приводу заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу за невиконання робіт у розмірі 3 653 грн 34 коп. (а.с.6), суд зазначає наступне.

Договором сторони узгодили нарахування неустойки у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості невиконаних робіт та пені за порушення термінів виконання робіт в розмірі 0,5% від загальної вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

При цьому, проаналізувавши умови договору в частині відповідальності сторін, суд дійшов висновку про те, що встановлена договором відповідальність підрядника у вигляді штрафу та пені не є подвійною. Штраф нараховується за сам факт невиконання робіт, а пеня є тривалою неустойкою (стимулює виконання зобов'язання), її нарахування пов'язується з періодом прострочення виконання обов'язків боржником. Встановлена сторонами відповідальність за порушення договірних зобов'язань узгоджується із свободою договору та не суперечить статтям 549 та 551 ЦК України, які не містять заборон щодо застосування до особи, яка порушила зобов'язання штрафу та пені.

Зважаючи на встановлений судом факт невиконання відповідачем підрядних робіт за договоро №Р830414 від 14.04.2014, позовні вимоги про стягнення 5% штрафу від вартості невиконаних робіт в сумі 3 653 грн 34 коп. ( 73 066 грн 80 *5%), визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається, позивачем також заявлені додаткові вимоги на підставі ст.625 Цивільного кодексу України про стягнення з відповідача інфляційних втрат за час прострочення повернення попередньої оплати в період з 03.02.2015 по 22.05.2017 на загальну суму 23 311 грн 96 коп. (а.с.7) та 3% річних на загальну суму 2 519 грн 30 коп., які розраховані за загальний період прострочення з 03.02.2015 по 22.05.2017 (а.с.8).

Перевіряючи правильність розрахунків позивача, та надаючи юридичну оцінку заявленим вимогам, суд враховує наступне.

Відповідно до укладеного договору відповідач до певного моменту у часі (до моменту заявлення вимоги про повернення передплати) є зобов'язаною особою у негрошових зобов'язаннях. У разі невиконання робіт у встановлені строки та пред'явлення замовником вимоги про повернення попередньої оплати, у відповідача на підставі пункту 7.3 договору виникають грошові зобов'язання з повернення грошових коштів протягом 3-х банківських днів.

Згідно фактичних обставин справи, враховуючи те, що претензія від 13.01.2015 про повернення передплати та стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань була надіслана позивачем 14.01.2015 та одержана відповідачем 28.01.2015, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 03.02.2015.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем за допомогою програми «Законодавство» та встановлено, що він відповідає чинному законодавству, є обґрунтованим та арифметично вірно обрахованим.

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних в сумі 2 519 грн 30 коп.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.7) за допомогою програми «Законодавство» , господарський суд зауважує про наявність в ньому арифметичних помилок. Зокрема, позивачем не правильно визначено період нарахування інфляційних втрат з 03.02.2015 по 22.05.2017, та безпідставно застосовано індекс інфляції лютого 2015 року, оскільки інфляційні втрати можуть нараховуватись лише за повний місяць, в якому існувало прострочення.

Враховуючи зазначене, втрати від інфляції за несвоєчасно повернуті грошові кошти підлягають нарахуванню за період з березня 2015 року по квітень 2017 року включно, та за правильним розрахунком суду становлять 20 301 грн 80 коп., а тому у задоволенні решти заявленої до стягнення суми, слід відмовити.

Встановлені за матеріалами справи обставини та доводи позивача відповідачем під час розгляду спору не спростовано, докази здійснення повернення суми попередньої оплати позивачу чи належного виконання підрядних робіт за договором в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути: основний борг в сумі 36 533 грн 40 коп. (попередня оплата), 2 387 грн 29 коп. - відсотки за користування попередньою платою, 9 254 грн 46 коп. - пеня, 3 653 грн 34 коп. - сума штрафу, 20 301 грн 80 коп. - втрати від інфляції, 2 519 грн 30 коп. - 3% річних.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 537 грн 98 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія «Укренергосервіс » задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія «Укренергосервіс» , пр.Гвардійський, б.33, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37051527, на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 00130926, основний борг в сумі 36 533 грн 40 коп. (попередня оплата), 2 387 грн 29 коп. - відсотки за користування попередньою платою, 9 254 грн 46 коп. - пеня, 3 653 грн 34 коп. - штраф, 20 301 грн 80 коп.- втрати від інфляції, 2 519 грн 30 коп. - 3% річних; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 537 грн 98 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.07.2017.

Суддя О.В. Драгнєвіч