Рішення

від 11.07.2017 по справі 914/868/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017р. Справа № 914/868/17

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д . при секретарі Думин В.Я. розглянула справу

За позовом: Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт , м. Львів,

до відповідача 1: Управління комунальної власності Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Львівського комунального підприємства Рембуд , м. Львів,

про: визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017 р.

Суддя Запотічняк О.Д.,

при секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник,

відповідача 1: ОСОБА_2 - представник,

відповідача 2: не з'явився.

Представнику позивача та відповідача 1 роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт до відповідача 1: Управління комунальної власності Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та відповідача 2: Львівського комунального підприємства Рембуд про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017 р.

Ухвалою суду від 05.05.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.05.2017 р. В судовому засіданні 16.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 08.06.2017 р. В судовому засіданні 08.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 20.06.2017 р.

Рух справи відображено у попередніх ухвалах та протокол суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Договір оренди виконується сторонами належним чином та будь-яких невиконаних з боку орендаря зобов'язань станом на момент укладення оспорюваного Договору відступлення права вимоги не існує та у встановленому законом порядку не зафіксовано. Крім того, протягом дії Договору оренди Орендодавець не висував у встановленому законом порядку жодної вимоги, яка б стосувалась Договору оренди нерухомого майна №П-101 від 23.03.2006 р.

Відтак, відступлення права вимоги може здійснюватись лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Так, як вбачається з оспорюваного Договору на момент укладення якого, в Орендаря не було жодних зобов'язань перед Орендодавцем (первісним кредитором). Тому позивач (Орендар) просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 20.03.2017 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явився, проти позву заперечив та надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату за розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4. XI .1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач 1 відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, а відповідач 2 прози позову заперечив, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача 1 за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача та відповідача 1, суд встановив наступне.

23 березня 2006 року між Львівським комунальним підприємство Рембуд (надалі - Орендодавець) та Приватним підприємством Торговий дім Липовий цвіт (надалі - Орендар) укладено Договір оренди №П-101 (надалі - Договір оренди).

За умовами цього Договору оренди Орендодавець відповідно до листа управління комунального майна Львівської міської ради №2-12827/12 від 29.11.2005 р. на умовах визначених цим Договором зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху, позначені в технічній документації під літерами 5, 5а, 6, 8, 10, 11, загальною площею 120,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15 (надалі - Об'єкт оренди) (п. 1.1. Договору оренди).

Термін дії цього Договору оренди визначений з 23 березня 2006 р. по 23 березня 2009 р. (п. 4.1. Договору оренди).

Пунктом 4.3. Договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

20 березня 2017 року між Львівським комунальним підприємством Рембуд (Первісний кредитор) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги. За умовами цього Договору Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором оренди нерухомого майна (будівель, спору, приміщень) №П-101 від 23.03.2006 року, укладеним між Львівським комунальним підприємством Рембуд та Приватним підприємством Торговий Дім Липовий цвіт та усіма додатками до нього, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним Договором (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 1.2. вказаного Договору встановлено, що внаслідок укладення цього Договору Управління комунальнї власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради займає місце Орендодавця в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

В судове засідання представники позивача та відповідача 1 з'явились, додаткових доказів по суті справи до суду не подали.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Так, позивач просить визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги укладений 20 березня 2017 року, вважає такий укладеним з порушенням вимог закону.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Також, у розумінні наведених норм, відступлення права вимоги може здійснюватись лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України у постановах від 02.10.2012 р. у справі №23/236, від 16.09.2015 р. №3-555гс15 та від 17.06.2015 р. №235гс15 .

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердженні дійсних вимог первісного кредитора до боржника (позивача), а відтак уклавши Договір про відступлення права вимоги первісний кредитор не було передано новому кредитору дійсної вимоги до боржника, зокрема, як передбачено п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги право вимоги за Основним договором.

Окрім того, пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги встановлено, що внаслідок укладення цього Договору Управління комунальнї власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради займає місце Орендодавця в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачені умови укладення договору. Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пункт перший частини 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Чатинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору

Так, сторони Договору про відступлення права вимоги уклавши 20.03.2017 р. такий договір встановили, що Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимоги за Основним Договором. Внаслідок укладення цього Договору Новий кредитор займає місце Орендодавця в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього Договору (п.п. 1.1. та 1.2. Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до Договору оренди №П-101 від 23.03.2006 р. сторонами договору є Орендодавець - Львівське комунальне підприємство Рембуд та Орендар - Приватне підприємство Торговий дім Липовий цвіт .

Враховуючи наведене, судом встановлено, при укладенні Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017 р. сторонами цього договору не було дотримано вимог законодавства, зокрема, ст. 638 Цивільного кодексу України та ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, щодо предмету Договору. А саме, не визначено дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу таких прав.

Крім того, п. 1.2. спірного Договору сторони змінили суб'єктний склад Договору оренди, зокрема, встановили, що Управління комунальної власності Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є Орендодавцем за Договором оренди, тобто є стороною Договору оренди №П-101 від 23.03.2006 р., тобто даний договір змінив суб"єктний склад сторін у договорі оренди.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України.

З наведеного вбачається, що якщо між сторонами Договору оренди №П-101 від 23.03.2006 р., тобто ЛКП Рембуд та ПП Торговий дім Липовий цвіт не укладалось жодних договорів щодо зміни істотних умов Договору оренди (зміни сторони Договору оренди), то спірний Договір про відступлення права вимоги, яким змінено сторону Договору оренди вважається таки, що не відбувся з моменту його укладення.

Відповідно до пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 р. №11 не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами) ; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017 р. укладеного між Львівським комунальним підприємством Рембуд та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №190, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів 1 та 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 66, 68, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 20.03.2017 , укладений між Львівським комунальним підприємством Рембуд та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №190.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства Рембуд (адреса: пл. Галицька, 15, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 20775826 ) на користь Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт (адреса: пл. Галицька, 14, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 31589067) 800,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: пл. Галицька, 15, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 25558625 ) на користь Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт (адреса: пл. Галицька, 14, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 31589067) 800,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України .

Повний текст рішення складено 14.07.2017 р.

Суддя Запотічняк О.Д.