Постанова

від 23.10.2017 по справі 914/868/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Справа № 914/868/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача -ОСОБА_2 ( довіреність від 10.05.2017 № 7/1),

відповідача 1 - ОСОБА_3 (довіреність від 11.01.2017 №2302- вих-96),

відповідача 2- не з'явився (належно повідомлений) ,

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ( далі - УКВ), вих. №2302-вих-3687 від 24.07.2017 (вх.№01-05/3955/17 від 17.08.2017)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017

у справі №914/868/17

за позовом : Приватного підприємства «Торговий дім «Липовий цвіт» , м. Львів

до відповідача 1: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2 : Львівського комунального підприємства «Рембуд» ( далі - ЛКП «Рембуд» ), м. Львів

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Приватне підприємство Торговий дім Липовий цвіт звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів - УКВ та ЛКП Рембуд про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.03.2017, укладеного відповідачами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.03.2006 ЛКП «Рембуд» (орендодавець) та ПП Торговий дім Липовий цвіт ( орендар) уклали договір оренди нерухомого майна №П-101,термін дії якого визначений з 23.03.2006 по 23.03.2009. Пунктом 4.3 цього договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. На підставі вказаного п. 4.3 дія договору неодноразово продовжувалася на той самий термін і на тих самих умовах, оскільки жодна із сторін договору не зверталася із заявами про припинення цього договору після закінчення терміну його дії. Станом на даний час договір діє, термін його дії продовжено до 23.03.2018.

20.03.2017 ЛКП Рембуд та УКВ уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ЛКП Рембуд (первісний кредитор) передає УКВ (новому кредиторові) належне йому право вимоги за договором оренди нерухомого майна №П-101 від 23.03.2006 (основним договором) з усіма додатками до нього, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові за основним договором.

Позивач вказує, що договір оренди нерухомого майна №П-101 від 23.03.2006 виконувався та виконується орендарем (позивачем) належним чином і на момент укладення договору про відступлення права вимоги не існувало будь-яких його зобов'язань перед первісним кредитором (орендодавцем за договором оренди нерухомого майна №П-101 від 23.03.2006). Відтак стверджує, що ЛКП Рембуд передав УКВ за договором про відступлення права вимоги недійсну вимогу, що суперечить приписам ст. 512 та ст.514 ЦК України. Таким чином, позивач вказує, що договір суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203 та ст.215 ЦК України.

Крім того, позивач вказує, що при укладенні договору про відступлення права вимоги сторонами не додержано вимог ст. 638 ЦК України, а саме: не визначено конкретний обсяг прав, які передані, та яких умовах, що свідчить про відсутність такої істотної умови договору як предмет договору. Посилаючись на п.8 ст. 181 ГК України, стверджує, що даний договір є неукладеним. Позивач також вказує на умови п.1.2 договору про відступлення права вимоги, яким встановлено, що внаслідок укладення цього договору УКВ займає місце орендодавця за договором оренди, та вважає, що укладенням договору не відбулося відступлення прав вимоги, а відбулася заміна орендодавця, що суперечить закону та порушує права позивача в частині виконання умов договору оренди, які були погоджені з попередньою стороною договору оренди №П-101 від 23.03.2006. При цьому зазначає, що після укладення спірного договору відступлення права вимоги УКВ звернулося до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд), приміщень) № П-101 від 23.03.2006.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2017 у справі № 914/868/17 (суддя Запотічняк О.Д.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.03.2017, укладений Львівським комунальним підприємством Рембуд та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №190. Присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 800, 00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст. ст. 202, 203, 215, 509, 512, 514, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180,181 Господарського кодексу України.

При задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що при укладенні договору про відступлення права вимоги сторонами не дотримано вимог законодавства,зокрема, ст.ст. 512,514,638 ЦК України щодо предмета договору, а саме: не визначено дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу таких прав. Крім того, спірний договір(п.1.2) змінив суб'єктний склад договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд), приміщень) № П-101 від 23.03.2006. Посилаючись на ч.8 ст. 181 ГК України, суд вказав, що оскільки сторонами договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд), приміщень) № П-101 від 23.03.2006 не вносилось жодних змін до нього, в тому числі в частині зміни сторони договору, договір відступлення права вимоги вважається таким, що не відбувся.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (відповідач1) не погодилося з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.512 та ст. 514 ЦК України. Вказує, що суд помилково ототожнює поняття дійсна вимога із існуючим боргом, звужуючи при цьому предмет договору цесії . Згідно з вказаними нормами у правочині щодо заміни кредитора, сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом. При цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог. Зазначає, що за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги якраз і є договором про заміну сторін у певному зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Посилається на ст. 287 ГК України, Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125, та вказує, що УКВ виконує функції органу управління майном комунальної власності , тому виступає орендодавцем ще і в силу закону.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.10.2017.

Ухвалою від 10.10.2017 розгляд справи відкладено на 23.10.2017.

В судовому засіданні 23.10.2017 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу, його представник в судовому засіданні усно заперечив доводи скаржника, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 відзиву на апеляційну скаргу не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення йому 26.08.2017 ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.03.2006 ЛКП Рембуд (орендодавець) та ПП Торговий дім Липовий цвіт (орендар) уклали нотаріально посвідчений договір оренди №П-101 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно з п 1.1 якого орендодавець відповідно до листа Управління комунального майна Львівської міської ради №2-12827/12 від 29.11.2005 зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху, позначені в технічній документації під літерами 5, 5а, 6, 8, 10, 11, загальною площею 120,6 кв. м, які розташовані за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15. Орендовані приміщення перебувають у повному господарському віданні орендодавця та належать територіальній громаді м. Львова на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності № Г-00022 від 05.05.2000, виданого Галицькою РДА Львівської міської ради згідно з розпорядженням № 504, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (ЛОДКБТІ та ЕО) за реєстраційним № 3203788 (номер запису 512 в книзі 1).

Об'єкт оренди буде використовуватися для кафе-бару( п.2 договору).

Місячна орендна плата встановлена у розмірі 1784,32грн , загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору визначена в сумі 20 598,45грн. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період ( п.5.1 договору).

Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць( п.5.2 договору).

Термін дії цього договору оренди визначено з 23.03.2006 по 23.03.2009 (п. 4.1. договору).

За умовами п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що жодна сторона договору не зверталася із заявами про припинення цього договору після закінчення терміну його дії, тому дія договору оренди неодноразово продовжувалася на той самий термін і на тих самих умовах. На даний час договір є чинним, термін його дії продовжено до 23.03.2018.

20.03.2017 ЛКП Рембуд (первісний кредитор) та УКВ (новий кредитор) уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, пунктом 1.1 якого встановлено, що первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-101 від 23.03.2006, укладеним ЛКП Рембуд та ПП Торговий Дім Липовий цвіт (основний договір), та усіма додатками до нього, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

За умовами п. 1.2 вказаного договору внаслідок укладення цього договору УКВ займає місце орендодавця у зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав .

Згідно з частиною першою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.759 ЦК України, частини першої ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, за погодженням з Управлінням комунального майна Львівської міської ради (лист №2-12827/12 від 29.11.2005) комунальне підприємство Рембуд уклало з позивачем (ПП Торговий дім Липовий цвіт ) нотаріально посвідчений договір оренди від 23.03.2006 та передало позивачу в оренду терміном на 3 роки (по 23.03.2009) нерухоме майно комунальної власності, яке перебуває у повному господарському віданні комунального підприємства Рембуд . Після закінчення терміну дії договору оренди жодна сторона договору не зверталася із заявами про припинення його договору, у зв'язку з чим відповідно до п.4.3 договору оренди його дія неодноразово продовжувалася на той самий термін і на тих самих умовах. На даний час договір є чинним, термін його дії продовжено до 23.03.2018.

Частиною першою ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п.1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 ст. 512 ЦК визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

20.03.2017 ЛКП Рембуд (первісний кредитор) та УКВ (новий кредитор) уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, за яким ЛКП Рембуд передав належне йому право вимоги згідно з договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-101 від 23.03.2006, укладеним ЛКП Рембуд та ПП Торговий Дім Липовий цвіт (основний договір), та усіма додатками до нього, Управлінню комунальної власності. Названим договором (п. 1.2) встановлено,що внаслідок укладення цього договору УКВ займає місце орендодавця у зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Договір оренди № П-101 не містить жодних обмежень щодо передачі права вимоги орендодавця іншій особі, обмеження у чинному законодавстві України щодо реалізації такого права також відсутні.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з аналізу названих норм, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, що за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов'язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони самостійно визначають обсяг прав, які переходять до нового кредитора, і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом, при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги договір оренди був чинним і є чинним на даний час, нерухоме майно з 2006 року і по даний час перебуває у користуванні позивача. Відтак, в силу ст.509 ЦК України позивач є боржником за договором оренди, який з моменту передачі йому майна та упродовж дії договору оренди має виконувати свої зобов'язання, встановлені договором (розділ 7 договору), зокрема, використовувати майно за призначенням, утримувати майно в належному стані, застрахувати об'єкт оренди, щомісячно сплачувати орендну плату, здійснювати плату за землю, укласти з відповідними організаціями договори про надання комунальних послуг тощо, а ЛКП Рембуд як кредитор вправі вимагати від позивача виконання цих зобов'язань. З умов договору про відступлення права вимоги випливає, що ЛКП Рембуд у повному обсязі передав належні йому як орендодавцеві права за договором оренди новому кредиторові (УКВ), внаслідок чого УКВ набув всіх прав орендодавця за договором оренди, що відповідає положенням ст. ст. 512, 514 ,638 ЦК України та не суперечить нормам чинного законодавства щодо орендодавців комунального майна, зокрема, ст. 287 ГК України, ст. 5 ЗУ Про оренду державного та комунального майна та Положенню про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, вважає доводи позивача необгрунтованими, а висновки суду першої інстанції про недотримання сторонами при укладенні оспорюваного договору вимог законодавства,зокрема, ст.ст. 512,514,638 ЦК України щодо предмета договору, а саме: не визначено дійсної вимоги, яка існувала на момент укладення договору про відступлення права вимог,та про незаконну зміну суб'єктного складу сторін у договорі оренди, помилковими.

Крім того, у позовній заяві позивач, посилаючись на ч.8 ст. 181 ГК України, стверджував, що оспорюваний договір є неукладеним, оскільки відсутня така істотна умова договору як предмет договору. Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд погодився з доводами позивача та дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги вважається таким,що не відбувся.

Такі доводи позивача та висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, оскільки, як вказано вище, предметом оспорюваного договору є передача первісним кредитором (ЛКП Рембуд ) у повному обсязі всіх належних йому за чинним договором оренди прав орендодавця новому кредиторові (УКВ), що не суперечить нормам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 №11 роз'яснено, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі про визнання правочину недійсним, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, крім обов'язку доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) покладається обов'язок доведення порушення оспорюваним правочином прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Позов у даній справі подано особою, яка не є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги. Вище вказано, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним. Апеляційний суд також вважає, що оспорюваним договором не порушено прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки цим договором не змінено обсяг прав та обов'язків сторін за договором оренди, у тому числі позивача як орендаря.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017 у справі №914/868/17 скасувати, прийняти нове , яким у задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Липовий цвіт» , ідентифікаційний код 31589067, місцезнаходження:79008,м. Львів, пл. Галицька, 14, на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ідентифікаційний код 25558625, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, - 1760,00грн на відшкодування сплаченого судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 25.10.2017.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя О.С. Скрипчук