Постанова

від 10.07.2017 по справі 908/3036/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 справа № 908/3036/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: прокурор від позивача-1 від позивача-2 від відповідача ОСОБА_4, за посвідченням; не з'явився; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ПЛЮС", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2017 (підписано 02.02.2017) у справі№ 908/3036/16 (суддя Дроздова С.С.) за позовом позивача-1 позивача-2Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя; Комунального закладу "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ПЛЮС", м. Запоріжжя простягнення заборгованості за оренду нерухомого майна, розірвання договору оренди приміщення та зобов'язання повернення майна В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року до господарського суду звернувся Перший заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1, м. Запоріжжя (прокурор), в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя (позивач-1); Комунального закладу "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя (позивач-2) із позовом (з урахуванням заяви по уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ПЛЮС", м. Запоріжжя (відповідач) про:

- стягнення з відповідача на користь Запорізької обласної ради до місцевого бюджету суми заборгованості з орендної плати у розмірі 41 086,21 грн., що становить 30% від загальної суми заборгованості, за період з червня 2015 року по вересень 2016 року, штрафу у розмірі 66 639 грн. 32 коп., що становить 30% від загальної суми штрафу та пені у розмірі 11 047,47 грн., що становить 30% від загальної суми пені.

- стягнення з відповідача на користь КЗ "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2" ЗОР суми заборгованості з орендної плати у розмірі 95 867 грн., що становить 70% від загальної суми заборгованості, за період з червня 2015 року по вересень 2016 року, штрафу у розмірі 155 490,10 грн., що становить 70% від загальної суми штрафу та пені у розмірі 25 577,44 грн., що становить 70% від загальної суми пені;

- розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.10.2006, укладеного між КЗ "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2" Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс-плюс";

- зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміще ння загальною площею 99,2 кв.м, а також побутові приміщення площею 99,4 кв.м., а загалом площею 198,6 га, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського (колишня вул. Куйбишева), 267, на користь КЗ "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2" Запорізької обласної ради.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно та прийняти в цій частині нове рішення яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм ст. 231 ГК України, ст. 258 ЦК України.

Прокурор вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивачів та відповідача, які не скористались правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Між позивачем-2 та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № від 01.10.2006 спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі Запорізької спеціальної загальноосвітньої школи інтернату № 2 для дітей із вадами розумового розвитку (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1 (в редакції додаткової угоди від 15.12.2012) якого позивач-2 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області: будівлю гаражу літера "М" - площею 99,2 кв.м, побутові приміщення літера "П,П' " - площею 99,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського, 267, яке знаходиться на балансі відповідача-2.

Пунктом 1.3 Договору визначено призначення приміщення: розміщення підприємства автосервісу по обслуговуванню автомобілів з автомийкою (100,8 кв.м), побутове приміщення для працівників ТОВ "Оліс-Плюс" (45,1) кв.м - інше використання нерухомого майна, розміщення кафе-експрес (17,6 кв.м) - без реалізації горілчаних напоїв.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ відповідача у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

Актом прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення від 01.10.2006 відповідач прийняв у позивача-2 в строкове платне користування нерухоме майно, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, будівлю гаражу літера "М" - площею 99,2 кв.м, побутові приміщення літера "П,П' " - площею 99,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського, 267, вартість якого визначена експертною оцінкою та станом на 31.08.2006, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013), він діє з 01.10.2006 по 30.12.2018

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої рішенням сесії Запорізької обласної ради від 23.12.2005 № 31. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.3 Договору (в редакції договору від 18.01.2012 про внесення змін до Договору) передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем позивачу-1 та позивачу-2 у співвідношенні 30% до 70% щомісячно до 15 числа, наступного за тим, що підлягає сплаті. Відповідач самостійно розділяє кожний черговий платіж за оренду майна і направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо позивачам 1 та 2.

Встановлено, що в порушення умов Договору в період з червня 2015 року повересень 2016 року, відповідач свій обов'язок щодо своєчасної оплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 136 953,99, яка згідно розрахунку позивача-2 на час звернення до суду складає 136 953,99 грн.: заборгованість перед позивачем-1 в розмірі 41 086,21 грн. (30%) та 95 867,78 грн. - заборгованість перед позивачем-2 (70%).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем-2 відповідачу було направлено вимоги: від 29.09.2015 № 369, від 23.10.2015 № 419, від 23.11.2015 № 472, від 30.12.2015 № 507, від 25.01.2016 № 15; претензії: від 11.02.2016 № 33, від 28.03.2016 № 108, від 10.05.2016 № 186; листи: від 17.05.2016 № 207, від 14.06.2016 № 233, від 14.07.2016 № 252 про сплату заборгованості у повному обсязі, а також направлено для підпису акти звіряння розрахунків.

Зазначені вимоги, претензії та листи позивача-2 залишилися відповідачем без відповіді та виконання.

Як вбачається з матеріалів справи орендоване майно знаходиться у комунальній власності, на балансі позивача, тому на правовідносини сторін розповсюджуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також вимоги Цивільного та Господарського кодексів України в частині, що не протирічить зазначеному Закону.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом п. 5.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за орендоване нежитлове приміщення в строк, визначений у Договорі за період з червня 2015 року повересень 2016 року не здійснив, чим порушив умови Договору.

Отже заборгованість відповідача виникла за період з червня 2015 року повересень 2016 року (включно) складає 406 054,54грн, доказів її оплати останнім не надано, матеріали справи не містять.

Зазначений розрахунок заборгованості визнається судовою колегією обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в загальній сумі 136 953,99 грн., за період з червня 2015 року повересень 2016 року на користь: позивача-1 - в сумі 41 086,21 грн., позивача-2 - в сумі 95 867,78 грн.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання прокурором заявлено до стягнення за період з червня 2015 року по вересень 2016 року:

- штраф в розмірі 222 133,02 грн.: на користь позивача-1 - 66 639,92 грн., на користь позивача-2 - 155 493,10 грн.;

- пеню в розмірі 36 625,18 грн.: на користь позивача-1 - 11 047,74 грн., на користь позивача-2 - 25 577,44 грн.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Відповідно до п. 5.10 Договору, у разі, якщо відповідачем не сплачується орендна плата за орендоване майно в повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль, останній сплачує штраф в розмірі 200 відсотків місячної орендної плати, якщо не доведе, що ця затримка в оплаті трапилась не з його вини, або якщо ця затримка слугувала причиною дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується позивачем-2 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в загальному розмірі 222 133,02 грн. та пені в загальному розмірі 36 625,18 грн., судова колегія вважає його вірним.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції ст. 258 ЦК України у вигляді незастосування строків позовної давності судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте відповідна заява відповідача в матеріалах справи відсутня.

Крім того, прокурором заявлені вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.10.2006, укладеного між позивачем-2 та відповідачем та зобов'язання останнього повернути нежитлове приміщення загальною площею 99,2 кв.м, а також побутові приміщення площею 99,4 кв.м, загальною площею 198,6 га, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського (колишня вул. Куйбишева), 267, на користь позивача-2, через істотне порушення відповідачем умов Договору щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованим нерухомим майном.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України, передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Оскільки на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. Аналогійне викладено у пункті 10.4 Договору.

Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованим нерухомим майном, як це передбачено Договором, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивачів 1, 2 того, на що вони розраховували при укладенні Договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до місцевого бюджету Запорізької області із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Аналогійна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 зі справі № 5021/966/2011, яка відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Пунктом 10.7 Договору визначено, що його чинність припиняється достроково, зокрема, за рішенням господарського суду.

Відповідно до пункту 5.5 Договору, в разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний в 5-денний термін повернути позивачу-2 згідно акту прийому-передачі орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу-2 збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини відповідача.

Відповідно до п. 2.4 Договору, майно вважається поверненим позивачу-2 з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов'язки при складанні акта прийому-передачі покладаються на сторону, яка передає майно другій стороні за договором.

Зазначене є підставою для зобов'язання відповідача повернення орендованого майна позивачу-2 у випадку розірвання договору у судовому порядку.

Оскільки встановлено, що відповідач орендну плату за користування орендованим нежитловим приміщенням за спірний період у встановленому Договором порядку та розмірі не вносив, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до задоволення вимог про розірвання спірного Договору та зобов'язання відповідача повернути позивачу-2 орендоване майно.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про судове засідання, призначене на 26.01.2017, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані, оскільки згідно штемпеля вихідної кореспонденції суду, ухвала від 19.01.2017 була надіслана відповідачу 20.01.2017, тобто з урахуванням нормативних строків пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку в межах одного й того ж міста - 3-4 дні.

Також судовою колегією не приймаються до уваги як безпідставні і доводи відповідача щодо його порушеного права на ознайомлення та надання зауважень з приводу уточненої позовної заяви через те, що вказана заява була нібито надіслана йому прокурором лише 02.02.2017, тобто вже після прийняття рішення по справі, оскільки зазначене спростовується наявним в матеріалах справи описом вкладенням з відбитком поштового штемпеля, який містить дату "25.01.2017".

Щодо посилання відповідача на зміст п.п. 1.1, 6.4 Договору, де зазначається про право відповідача вимагати компенсацію за зроблені поліпшення орендованого майна на суму 313 429,20 грн. за попереднім договором оренди від 01.01.2003 р., то по-перше, така умова має декларативний характер та не стосується взаємовідносин сторін за даним Договором. Наявність такого зауваження може бути розцінено у якості доказу підтвердження право вимоги відповідача на момент укладення Договору, проте порядку виплати цих коштів в межах даного Договору відповідне зауваження не стосується, по-друге, даним Договором не передбачений порядок зарахування цих коштів в рахунок орендної плати, яка є предметом спору в даній справі.

Будь-яких доказів проведення зарахування цих коштів в порядку ст.ст. 601-602 ЦК України не надано.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2017 року у справі № 908/3036/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ПЛЮС", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2017 року у справі № 908/3036/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3