Ухвала

від 10.07.2017 по справі 911/2535/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" липня 2017 р. Справа №911/2535/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017р.

за скаргою Споживчого товариства Пайовик-С

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 911/2535/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь

до Споживчого товариства Пайовик-С

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2017р. у справі №911/2535/15 скаргу Споживчого товариства Пайовик-С задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 06.07.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та проаналізувавши норми чинного господарського процесуального законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Однак, до вказаної апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору.

При цьому, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного судового рішення у даній справі.

Як вбачається з клопотання про відстрочення сплати судового збору, викладеного в тексті апеляційної скарги, апелянт посилається на неможливість сплати судового збору у зв'язку з тим, що скаржник є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 2 наведеної статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників.

Враховуючи не подання апелянтом жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, колегія суддів вважає, що лише саме клопотання про відстрочення сплати судового збору, без надання жодних документів/доказів на підтвердження викладеного, не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував складне матеріальне становище апелянта на момент подання апеляційної скарги чи інші обставини, які перешкоджали йому сплатити судовий збір, а тому апелянтом не надано доказів неможливості сплати ним судового збору.

З огляду на викладене, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують його у повторному заявленні клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати ним судового збору.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається скаржнику.

У зв'язку з поверненням апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на даний час не розглядається.

Згідно ч.4 ст. 97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 94, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2.Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017р. у справі №911/2535/15 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду.

3.Матеріали справи №911/2535/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров