Постанова

від 16.08.2017 по справі 911/2535/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа№ 911/2535/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.08.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017

за скаргою Споживчого товариства "Пайовик-С"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №911/2535/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Споживчого товариства "Пайовик-С"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 скаргу Споживчого товариства "Пайовик-С" на дії відділу примусового виконання рішень Дерпатаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 та відмовити у задоволенні заяви відповідача.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №911/2535/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко О.В., Чорна Л.В., апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 прийняти до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи №911/2535/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Чорна Л.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі №911/2535/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Хрипун О.О., Чорна Л.В., апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 прийнято до свого провадження.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні надавав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 скасувати, у задоволенні скарги - відмовити.

Представники Споживчого товариства "Пайовик-С" (боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НУС" (стягувач) в судовому засіданні надавав свої пояснення та заперечували проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу- без змін.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представників, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 визнано поважними причини пропуску строку на звернення зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду. Скаргу Споживчого товариства "Пайовик-С" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним рішення Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови ВП №50880179 від 22.09.2016 про стягнення з Споживчого товариства "Пайовик - С" виконавчого збору, визнано протиправною та скасовано постанову ВП № 50880179 від 22.09.2016 про стягнення з Споживчого товариства "Пайовик - С" виконавчого збору. Визнано протиправним рішення Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Споживчого товариства "Пайовик - С" виконавчого збору, визнано протиправною та скасувано постанову ВП № 53564018 від 14.03.2017 про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Споживчого товариства "Пайовик - С" виконавчого збору.

При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця відсутні правові підстави стягувати виконавчий збір та виносити постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору, тим більше вчиняти такі дії в період дії відстрочки виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

За змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 121-2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.04.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 50880179 на підставі наказу Господарського суду Київської області від 05.08.2015 у справі №911/2535/15 про стягнення з Споживчого товариства "Пайовик - С" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості у сумі 19 652 777, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2016 задоволено заяву СТ "Пайовик - С" про відстрочку виконання рішення суду і надано відстрочку виконання рішення до 15.07.2016 включно.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на травень 2016 року) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на травень 2016 року) встановлено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 37 не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець повинен був на наступний день, після отримання ухвали Господарського суду Київської області від 26.05.2016 №911/2535/15 винести постанову про зупинення виконавчого провадження, проте державним виконавцем не було здійснено ніяких дій.

Після чого, ухвалою суду від 28.07.2016 Господарський суд Київської області надав Споживчому товариству "Пайовик - С" відстрочку виконання рішення до 15.09.2016 включно.

29.08.2016, з порушенням строків, державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

22.09.2016 державний виконавець з власної ініціативи виніс постанову про поновлення виконавчого провадження, а також постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1 989 825, 69 грн., не встановивши чи виконано рішення суду боржником в добровільному порядку, та чи не має інших перешкод розпочати примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2016 скаржником до ВПВР Департаменту ДВС Мін'юста України подано заяву № 18/10-2 про зупинення виконавчих дій в зв'язку із зверненням до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, а також в зв'язку із заміною сторони виконавчого провадження з огляду на те, що борг Споживчого товариства "Пайовик - С" був придбаний на прилюдних торгах з продажу активів неплатоспроможного банку, які відбулися 28.09.2016.

Ухвалою суду від 26.10.2016 господарський суд Київської області надав Споживчому товариству "Пайовик-С" відстрочку виконання рішення до 26.11.2016 включно.

Проте, зазначене вище, залишено державним виконавцем поза увагою.

Так, 26.10.2016 скаржник повторно звернувся до ВПВР Департаменту ДВС Мін'юста України із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій в зв'язку із заміною сторони виконавчого провадження.

23.11.2016 новий стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НУС", заява про заміну сторони виконавчого провадження якого перебувала на розгляді в Господарському суді Київської області, звернувся до ВПВР Департаменту ДВС Мін'юста України із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій.

05.12.2016 Господарським судом Київської області винесено ухвалу, якою замінено стягувача, а саме: Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУС" (стягувач), та надано Споживчому товариству "Пайовик - С" відстрочку виконання рішення суду до 18.04.2017 включно.

Ухвалу суду від 05.12.2016 Господарського суду Київської області у справі №911/2535/15 департаментом виконано частково, а саме в частині заміни сторони виконавчого провадження, про що 28.02.2017 було винесено відповідну постанову.

В свою чергу, в частині відстрочки виконання рішення суду до 18.04.2017 державним виконавцем зазначену ухвалу також залишено виконавцем поза увагою, та не було винесено постанову про зупинення.

09.12.2016 між Споживчим товариством "Пайовик - С" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НУС" укладено Договір новації № 1, відповідно до умов якого зобов'язання Боржника за Кредитним договором № 56805-20/9-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 26.11.2009, стягнення за яким відбулося на підставі рішення господарського суду Київської області у справі № 911/2535/15, припинилося.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що припинення зобов'язання новацією боргу відбулось у встановленому законом порядку поза будь-якими заходами примусового характеру з боку департаменту, самостійно у період, коли діяла відстрочка виконання рішення суду та вчинення виконавчих дій підлягало обов'язковому зупиненню за Законом.

14.03.2017 винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Статтею 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

На підставі викладеного вище, а також враховуючи те, що боржнику було надано відстрочку виконання рішення до 18.04.2017, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, державним виконавцем протиправно винесено постанови про стягнення виконавчого збору від 22.09.2016 та про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору від 14.03.2017, тому Господарський суд Київської області дійшов вірного висновку про задоволення скарги Споживчого товариства Пайовик-С на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасування зазначених постанов.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі № 911/2535/15 наказ від 05.08.2015 визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час винесення постанови) та згідно з ч. 1 ст. 39 вказаного Закону (у новій редакції) виконавче провадження підлягає закінченню в разі визнання судом виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню.

Нормами ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (в новій редакції) встановлено, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач дізнався про оскаржувану постанову під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 28.03.2017, що підтверджується відміткою, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про поновлення строку на звернення зі скаргою з поважних причин.

За таких обставин, поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови по виконавчому провадженню про стягнення виконавчого збору та її скасування, є забезпеченням права скаржника на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, яке передбачене статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та недопущенням порушення прав скаржника у зв'язку з юрисдикційним конфліктом між національними цивільними (господарськими) та адміністративними судами (рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Мосендз проти України" від 17 січня 2013).

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 прийнято з правильним застосуванням норм процесуального права, є такою, що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 - без змін.

Керуючись статтями 99, 101 - 106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2017 у справі №911/2535/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2535/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Л.В. Чорна

О.О. Хрипун