Постанова

від 11.07.2017 по справі 906/161/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 906/161/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" від 10.05.2017р. на рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.17р. у справі № 906/161/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія"

про стягнення 68 000,00грн пені (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 06.04.2017)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.04.2017р. у справі №906/161/17 задоволено позов Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог); стягнуто з відповідача на користь позивача 68000,00грн пені, зарахувавши зазначену суму до загального фонду Державного бюджету України на рахунок відкритий в управлінні Державної казначейської служби України за місцем реєстрації ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" №31115106700002, МФО 811039, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106, код отримувача 38035726, отримувач УДКСУ у м. Житомирі; стягнуто з відповідача на користь позивача 1600,00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням відділення АМК, підтверджується матеріалами справи; оскільки відповідач у встановлені терміни штраф не сплатив, позивач правомірно у визначеному законом порядку, керуючись частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахував останньому пеню у розмірі 68000грн., яка підлягає до стягнення. При цьому, судом зазначено, що у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів статті 42 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" звернулося до суду з апеляційною скаргою від 10.05.2017р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.2017р. та прийняти нове рішення; відмовити в задоволенні позову Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" 68 000,00грн. пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, так як судом при винесенні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності згідно пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, так як пеня в сумі 68000,00грн є похідною вимогою за прострочення виконання зобов'язання - штрафу, накладеного на підставі рішення АМК. Однак, суд не погодився з такою позицією відповідача, з урахуванням спеціальних норм, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, статті 42 ЗУ "Про захист економічної конкуренції". Разом з тим, апелянт зазначає, що положення вказаної статті передбачає лише строки притягнення до відповідальності, а не строки пред'явлення вимог про стягнення у судовому порядку штрафу та пені. При цьому, скаржник посилається на пункт 22 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (з подальшими змінами) та стверджує, що в даній справі пеня не є адміністративно-господарською санкцією. Зокрема, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України). В свою чергу є різними поняттями застосування позовної давності та строків давності притягнення до відповідальності. Апелянт зазначає, що згідно роз'яснень ВГСУ при розгляді відповідних спорів, господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених Законами "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції". Так, відповідно до частини 7 статті 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені у добровільному порядку, органи АМК стягують штраф та пеню в судовому порядку. Скаржник зазначає, що ні ГК України, ні положеннями ЗУ "Про захист економічної конкуренції" не передбачено інших строків позовної давності для стягнення у судовому порядку пені. Саме норми ЦК та ГК України визначають строки позовної давності (загальний та скорочені строки) для реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання. Звертаючись з даним позовом про стягнення штрафу - 22.02.2017р., позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України. Оскільки пеня в розмірі 68000грн. нарахована за прострочення сплати штрафу накладеного на підставі вказаного рішення є похідною вимогою то, відповідно відсутні підстави для її стягнення у судовому порядку. Виходячи з вимог частини 5 статі 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" позивачем в позові також невірно зазначено час з якого розпочалося нарахування пені, а саме з 14.04.2016р., з наступного дня після прийняття постанови ВГСУ у справі №906/992/15. З огляду на дану норму, нарахування пені розпочинається з моменту прострочення сплати штрафу, тобто з 22.07.2015р. При цьому, в наведеній правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він просить прийняти рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" від 10.05.2017р. про скасування рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.2017р. у справі №906/161/17.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2015 року Адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3.5-14/2015 прийнято рішення №15-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким: зокрема, 1) визнано, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Хмельницькоблпаливо" під час участі у відкритих торгах на закупівлю вугілля кам'яного для відділу освіти Баранівської райдержадміністрації Житомирської області, що відбулися 22 січня 2015 року (оголошення про проведення процедури закупівлі №204170, надруковане у Віснику державних закупівель від 08.12.2014 №145 (08.12.2014)), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 2) за вчинення порушення, зазначеного в пункті 1 вирішальної частини цього рішення, накладено на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" штраф відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн. (а.с.9-17).

У рішенні Адміністративною колегією зазначено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двохмісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкти господарювання зобов'язані надіслати на адресу Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржено повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. ОСОБА_4 строк не може бути відновлено.

Витяг з вказаного рішення Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №15-р/к від 15.05.2015р. у справі №3.5-14/2015 було вручено уповноваженій особі ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" - 21.05.2015р. (а.с. 8).

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону, Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Крім того, статтею 7 даного Закону, визначено повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (пункт 1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо (стаття 48 Закону).

Згідно статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції є - антиконкурентні узгоджені дії (частина 1 пункт 1 статті).

Так, пунктом 1 частини 2 статті 52 визначено, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. ОСОБА_4 строк не може бути відновлено.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.05.2015р. №15-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №3.5-14/2015 з підстав невідповідності закону, стверджуючи, що дії учасників торгів не були узгодженими і доводи Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не доводять порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2015р. у справі №906/992/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р., позов задоволено; визнано недійсним рішення від 15.05.15р. №15-р/к Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 3.5-14/2015 (а.с. 113-123).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. у справі №906/992/15 касаційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено; рішення господарського суду Житомирської області від 23.07.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. у справі №906/992/15 скасовано; у позові відмовлено (а.с. 124-126).

Таким чином, рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.05.2015р. №15-р/к у справі №3.5-14/2015 згідно постанови суду касаційної інстанції є чинним.

Як уже зазначалося, частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати на адресу відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на 21.02.2017р. ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" у встановлені терміни штраф накладений рішенням Житомирського обласного територіального відділення АМК від 15.05.2015р. №15-р/к у справі №3.5-14/2015 не сплатив, та відповідних документів, які підтверджують сплату штрафу до відділення АМК не подав, останній керуючись частиною 5 статті 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", нарахував товариству також пеню у розмірі 68000грн.

Відповідно, 23.02.2017р. Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Житомирської області з позов про стягнення з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" 68000,00грн штрафу, накладеного рішенням відділення від 15.05.2015р. №15-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" у справі №3.5-14/2015 та 68000,00грн пені (а.с. 3-4).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2017р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/161/17 (а.с.1).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 27.02.2017р. по 14.03.2017р. від ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" перераховані кошти до Державного бюджету на розрахунковий рахунок №3115106700002 за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 68000,00грн (платіжні доручення від 27.02.2017 №2933, №2935 на суму по 14000,00грн; від 28.02.2017 №2836 на суму 6000,00грн, від 10.03.2017 №2945 на суму 14000,00грн та від 14.03.2017 №2947 на суму 20000,00грн (а.с.32-36) - вказані платіжні документи надійшли на адресу відділення з супровідним листом від 16.03.2017р. №18).

Відповідно, позивач зменшив заявлені позовні вимоги у даній справі та просив суд у заяві від 06.04.2017р. стягнути з відповідача лише пеню у розмірі 68000,00грн., за вказаними реквізитами загального фонду Державного бюджету України (а.с.30-31). Суд першої інстанції прийняв до розгляду дану заяву позивача.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно частини 3 статті 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" штраф згідно рішення відділення необхідно було сплатити до 22.07.2015р.; Останній день сплати штрафу - 21.07.2015р. При цьому, 02.07.2015р. позивач отримав позовну заяву ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" від 22.06.2015р. про визнання недійсним рішення від 15.05.15р. №15-р/к Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення АМК у справі №3.5-14/2015, яку ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.07.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/992/15. Враховуючи положення частини 5 статті 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу та роз'яснення ВГСУ постанови пленуму №15 від 26.12.2011р. щодо тривалості такого зупинення та визначення його певними періодами часу, позивач здійснив розрахунок пені, за несвоєчасну оплату штрафу.

Згідно розрахунку позивача ним визначено наступні періоди зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарськими судами першої (з 02.07.2015р. по 23.07.2015р.), апеляційної (з 14.08.2015р. по 22.09.2015р.) та касаційної інстанції (з 30.03.2016р. по 13.04.2016р.) справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу.

Разом з тим, позивач нараховує та заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 68000 грн. (оскільки розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК) починаючи з 14.04.2016р., з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. у справі №906/992/15.

Враховуючи наведені обставини справи, наявні у матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правомірності нарахування позивачем суми пені, її обчислення та обмеження при її нарахуванні, згідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з урахуванням наступного.

Так, згідно рішення Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №15-р/к від 15.05.2015р. у справі №3.5-14/2015 на ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" накладено штраф у розмірі 68000,00грн.

Як уже зазначалося, статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно частин 3, 8 статті 56 Закону України "Про захист економічні конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати на адресу відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Пунктом 20.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" №15 від 26.12.2011р. роз'яснюється, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Так, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частини 7 та 9 статті 56 згаданого Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив заявлений до стягнення розмір штрафу в сумі 68000 грн. лише після пред'явлення відділенням АМК відповідного позову до суду, у зв'язку з чим позивач у цій частині зменшив позовні вимоги.

Таким чином, позивач правомірно у частині позовних вимог щодо стягнення пені, згідно статті 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 68000грн., визначивши при цьому початковий період її нарахування з 14.04.2016р. - наступний день після прийняття ВГСУ постанови у справі №906/992/15 про визнання недійсним рішення від 15.05.15р. № 15-р/к Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення АМК у справі №3.5-14/2015, оскільки до вказаного моменту підстави для її нарахування були відсутні, в силу рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій у справі №906/992/15, які були скасовані згаданою постановою ВГСУ від 13.04.2016р.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, фактичні обставини позовні вимоги про стягнення з відповідача 68000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу накладеного рішенням Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення АМК № 15-р/к від 15.05.2015р. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Разом з тим, під час розгляду даного спору відповідач у відзиві просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх пропуском. Відповідач зазначає, позивач пропустив строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), в один рік, для звернення з позовом до суду про стягнення штрафу у розмірі 68000,00грн, а оскільки пеня в сумі 68000,00грн за прострочення сплати штрафу накладеного на підставі рішення від 15.05.2015 №15-р/к є похідною вимогою, то відсутні підстави для стягнення її у судовому порядку (а.с.41).

Аналогічного змісту наведені і доводи у апеляційній скарзі, їх же представник відповідача озвучила і у судовому засіданні.

Розглянувши наведені відповідачем обґрунтування та доводи щодо пропуску позивачем строків позовної давності при зверненні з даним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ОСОБА_4 України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. ОСОБА_4 встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Отже, даний ОСОБА_4 не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування. Відповідно, накладений на ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а пеня - способом забезпечення сплати даного штрафу.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування та має бути сплачена суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності; тож як вірно визначено судом першої інстанції, заявлена до стягнення Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України сума коштів відноситься до сфери регулювання публічного права.

Наведене узгоджується з рекомендаціями Вищого господарського суду України щодо застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, викладеними у постанові пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Так, згідно п.п.1.1. даної постанови роз'яснено, що за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

З урахуванням приписів частини 2 статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства).

Таким чином, у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог економічної конкуренції застосовуються строки давності притягнення особи до відповідальності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначено наступне: суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В даному випадку зміст поняття "притягнення особи до відповідальності" не обмежується прийняттям рішення органом Антимонопольного комітету України про накладення на особу штрафу за порушення правил здійснення підприємницької діяльності, а включає в себе стягнення штрафу державним органом вже в судовому порядку. Наведене зумовлене неможливістю реалізації органом Антимонопольного комітету України жодних примусових дій зі стягнення суми штрафу та пені з винної особи, оскільки рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про притягнення особи до відповідальності не є виконавчим документом в розумінні вимог чинного законодавства.

Таким чином, до вимоги органу Антимонопольного комітету України про стягнення з особи пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на особу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 закону України "Про захист економічної конкуренції", застосовується строк давності притягнення особи до відповідальності у п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо порядку нарахування пені за прострочення сплати накладеного штрафу, набрання законної сили судовим актом у справі № 906/992/15 від 13.04.2016р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення територіального відділення від 15.05.2015 №15-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №3.5.-14/2015 - нарахування пені позивачем почалось з 14.04.2016р. Позовна ж заява у даній справі подана до господарського суду Житомирської області 23.02.2017р., тобто, в межах встановленого законом строку для притягнення відповідача до відповідальності.

За наведених обставин, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про необґрунтованість таких доводів відповідача в заперечення позову.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок господарського суду Житомирської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" 68000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу накладеного рішенням Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення АМК №15-р/к від 15.05.2015р. є правомірним.

З огляду на зазначені правові положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються вищевикладеними обставинами та зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" від 10.05.2017р., до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" від 10.05.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року у справі №906/161/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/161/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.