Постанова

від 27.02.2018 по справі 906/161/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 906/161/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник позивача - Кравченко О.К. головн. спец. відділу (дов. від 26.02.2018),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Енергія",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Енергія"

на рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.2017 ( головуючий суддя Шніт А.В.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий: Юрчук М.І., судді: Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г.)

у справі № 906/161/17

за позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Енергія" (далі - Товариство)

про стягнення 68 000,00 грн. пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення від 15.05.2015 № 15-р/к у справі № 3.5-14/2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.04.2017 у справі № 906/161/17, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї, судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не враховано того, що:

- позивачем пропущено річний строк позовної давності для звернення з позовом до суду з вимогою про стягнення штрафу (про застосування якої [позовної давності] було заявлено відповідачем у розгляді справи місцевим господарським судом), похідною від якої є вимога про стягнення пені, у зв'язку з чим у задоволенні позову належало відмовити;

- період нарахування пені починається з дня прострочення сплати штрафу, тобто з 22.07.2015, а не з моменту, визначеного у позові позивачем (з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15);

- приписами чинного законодавства не передбачено, що у разі оскарження у судовому порядку рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу пеня нараховується починаючи з наступного дня після прийняття кінцевого судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що судові рішення є обґрунтованими, відповідають з'ясованим обставинам справи та прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до протоколу від 26.02.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному визначено такий склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги у справі № 906/161/17: Булгакова І.В. (головуючий), Львов Б.Ю., Пільков К.М.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Товариство та товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькоблпаливо" під час участі у відкритих торгах на закупівлю вугілля кам'яного для відділу освіти Баранівської райдержадміністрації Житомирської області, що відбулися 22 січня 2015 року (оголошення про проведення процедури закупівлі № 204170, надруковане у Віснику державних закупівель від 08.12.2014 № 145 [08.12.2014]), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів);

за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено, зокрема на Товариство 68 000,00 грн. штрафу;

- витяг з Рішення АМК одержано Товариством 21.05.2015;

- Товариство оскаржило Рішення АМК до господарського суду у межах двомісячного строку з дня його одержання;

- рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2015 у справі № 906/992/15, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015, позов задоволено: Рішення АМК визнано недійсним;

- постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15 судові акти попередніх інстанцій зі справи скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові.

- у період з 27.02.2017 по 14.03.2017 частковими платежами штраф Товариством сплачено ;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 68 000,00 грн. пені за період з 14.04.2016 по 21.02.2017;

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, сплачений Товариством з простроченням, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Аргумент Товариства про те, що період нарахування пені починається з дня прострочення сплати штрафу, тобто з 22.07.2015, а не з моменту, визначеного у позові позивачем (з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15) Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що Рішення АМК було оскаржено Товариством у судовому порядку у межах двомісячного строку з дня його одержання (відповідно, нарахування пені в силу законодавчих приписів зупинялося, зокрема від дня порушення провадження у справі № 906/992/15). При цьому Рішення АМК було визнано недійсним згідно з рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 906/992/15, яке, у свою чергу, залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим Рішення АМК втратило чинність (хоча і тимчасово). Отже у відповідача був відсутній обов'язок зі сплати штрафу (а, відповідно, у Відділення не було й підстав для нарахування пені за прострочення сплати штрафу і звернення з позовом до суду).

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15: судові акти попередніх інстанцій зі справи скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові про визнання недійсним Рішення АМК. Отже, з огляду на наведене та з урахуванням визначених Відділенням підстав даного позову (зокрема стосовно періоду нарахування пені) обґрунтованим є задоволення даного позову про стягнення з Товариства 68 000,00 грн. пені за визначений Відділенням період нарахування з 14.04.2016 по 21.02.2017 (з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15), з урахуванням законодавчого обмеження її (пені) максимального розміру.

З урахуванням викладеного, неспроможним визнається й аргумент Товариства про пропуск Відділенням строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Водночас заслуговує на увагу посилання Товариства на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з огляду на таке.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13 - 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас стаття 42 названого Закону встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу. Зазначене помилково не було враховано у вирішення спору судами попередніх інстанцій, що, однак, не вплинуло на правильність прийнятих ними судових рішень про задоволення позову.

Доводи, які викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та в цілому відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням в цілому норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Енергія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 906/161/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков