Постанова

від 12.07.2017 по справі 812/561/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/561/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Бутенко К.В.

та

представників сторін:

від позивача - Сутковий А.М. (довіреність від 27.04.2017 № 4)

Гуфенко Є.М. (довіреність від 27.04.2017 № 5)

від відповідача - Касєнкова І.О. (довіреність від 17.01.2017 № 4/9/12-32-10-02-05)

Тішакова Г.С. (довіреність від 11.07.2017 № 1047/9/12-32-10-00-29)

від третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла

до Головного управління ДФС у Луганській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року № 0001331203,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа № 812/561/17 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла (далі за текстом - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада (далі за текстом - третя особа), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року № 0001331203, яким збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на 20275,43 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 16220,36 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 4055,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0001331203 став акт від 15.03.2017 № 66/12-32-12-03/03340699 про результати камеральної перевірки даних податкової звітності по орендній платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014, 2015, 2016 роки. За результатами перевірки було збільшено податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 16220,36 грн. Дане збільшення сталося внаслідок того, що позивач розрахував суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної форми власності відповідно до статті 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі за текстом - Закон № 1669), якою передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1053-р) (яке було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час) та від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1275-р) м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З системного аналізу норм статей 1, 6 Закону № 1669, Розпорядження № 1053-р, Розпорядження № 1275-р слідує, що суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у м. Сєвєродонецьку Луганської області, з 14.04.2014 і до 07.06.2016 звільнені від обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та, як наслідок, відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції до таких платників не застосовується.

Позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Сєвєродонецька Луганської області, земельна ділянка площею 0,1675 га, яка перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла на підставі договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, також знаходиться у м. Сєвєродонецьку, період проведення антитерористичної операції триває, а тому пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669, поширюються на товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла як платника орендної плати на землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03.04.2017 № 0001331203.

Головне управління ДФС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 15.05.2017 за вхідним реєстраційним № 10763/2017 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало заперечення від 12.05.2017 б/н (арк. спр. 42-45). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач просить у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Головним управлінням ДФС у Луганській області 15.03.2017 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, в ході проведення якої встановлено порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо декларування річних показників по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, наданих в уточнюючих податкових деклараціях, - заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн, про що складено акт від 15.03.2017 № 66/12-32-12-03/03340699. За результатами розгляду вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0001331203, яким збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на 20275,43 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 4055,07 грн.

Статтею 6 Закону № 1669 передбачалось звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції. Водночас, згідно зі статтею 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України у якості доказів настання у нього форс-мажорних обставин. Посилання позивача на те, що єдиною та необхідною умовою для звільнення від відповідальності від нарахування штрафних санкцій є знаходження у зоні антитерористичної операції, та на те, що законодавством України встановлені постійно діючі форс-мажорні обставини, які не треба підтверджувати сертифікатом, бо сама по собі антитерористична операція є постійно-діючими обставинами непереборної сили, які не потребують доказування та є загальновідомими, за твердженням відповідача суперечать вищезазначеним нормам. За таких обставин позивача в силу приписів Закону № 1669 не звільнено від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що ним не порушені законні права та інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Сєвєродонецька міська рада (третя особа) 14.06.2017 за вхідним реєстраційним № 14022/2017 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подала заперечення на позовну заяву від 14.06.2017 б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 124-125).

В обґрунтування заперечень проти позову третя особа послалась на те, що згідно із статтею 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Закон № 1669 прийнятий не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи.

Третя особа звернула увагу суду на те, що зміна положень Податкового кодексу України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу (стаття 2 Податкового кодексу України). Ані Законом № 1669, ані іншими законодавчими актами України до Податкового кодексу України не були внесені зміни щодо звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Також третя особа вказала, що позивач всупереч вимог статті 10 Закону № 1669 не надав документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а отже, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і в задоволенні позову слід відмовити.

21.06.2017 за вхідним реєстраційним № 14798/2017 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла подало відзив на заперечення на адміністративний позов від 20.06.2017 б/н (арк. спр. 155-156).

У вказаному відзиві позивач вказав, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифікату про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а стаття 6 Закону № 1669 передбачає звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тобто від виконання зобов'язань, а не звільнення від відповідальності від виконання зобов'язань. Згідно з положеннями Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 до 07.06.2016.

Щодо пріоритетності застосування положень Податкового кодексу України перед іншими нормами законодавства України позивач зазначив, що Податковий кодекс України та Закон № 1669 по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному. А тому, вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм слід виходити з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна Рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відзиві на заперечення на адміністративний позов від 20.06.2017 б/н.

У судовому засіданні представник позивача Сутковий А.М. надав пояснення, що розмір орендної плати у податкових деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки визначався на підставі договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, оскільки додаткові угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 1, від 2009 року № 2 не пройшли встановленої законом процедури державної реєстрації, а додаткова угода від 2011 року б/н, державна реєстрація від 06.12.2011 за № 441290004000468, у судовому порядку визнана недійсною з моменту її укладення. Також представник позивача Сутковий А.М. просив постановити окрему ухвалу і направити її Сєвєродонецькій міській раді, оскільки остання надала контролюючому органу недостовірну інформацію про розмір орендної плати за землю за 2014-2016 роки, а контролюючий орган використав цю інформацію при проведенні камеральної перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 12.05.2017 б/н.

У судовому засіданні представник відповідача Касєнкова І.О. надала пояснення, що додаткова угода до договору оренди землі від 2009 року № 2 правомірно використана контролюючим органом при збільшенні позивачу грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, оскільки в законі відсутні прямі вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації змін до договору оренди землі. Додаткова угода підписана сторонами, а тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Крім того, у інформації, яка надавалася Сєвєродонецькою міською радою для обчислення орендної плати за землю, зазначений такий саме розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як і у додатковій угоді до договору оренди землі від 2009 року № 2.

У судовому засіданні представник відповідача Тішакова Г.С. надала пояснення, що стаття 6 Закону № 1669 звільняє суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від обов'язку саме сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а не декларування.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належний чином (арк. спр. 120, 162). У запереченнях на позовну заяву від 14.06.2017 б/н третя особа просила розглядати справу за відсутності її представника (арк. спр. 124-125).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла (ідентифікаційний код 03340699) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Сєвєродонецьку Луганської області, перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2017 № 1002480270, та здійснює діяльність на підставі статуту підприємства (арк. спр. 16-19, 111-117).

09.11.2007 на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 25.10.2007 № 1442 між Сєвєродонецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла укладено договір оренди землі № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398 (арк. спр. 6-7, 48-49).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 25.10.2007 за № 1442 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під розширення виробничих потужностей), які знаходяться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 9, квартал 8.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1675 га (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 157081,50 грн.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 25 років, строком по 25.10.2032 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 1727,90 грн на рік, що складає 1,10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (перше речення пункту 10 договору).

Згідно з пунктом 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

18.03.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 161520,25 грн (арк. спр. 164, 165).

В 2009 році між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 186075,75 грн (арк. спр. 166, 167).

В подальшому у 2011 році між сторонами укладена додаткова угода, державна реєстрація від 06.12.2011 за № 441290004000468 (арк. спр. 51, 51 зв., 108, 108 зв., 159, 160).

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2016 у справі № 913/259/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, рішенням господарського суду Луганської області від 04.05.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 913/259/16, визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду б/н 2011 року до договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрації від 16.11.2007 за № 040741900398, між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла та Сєвєродонецькою міською радою (арк. спр. 88-89, 108-109).

Також судом встановлено, що додаткові угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 1 та від 2009 року № 2 не містять відміток про їх державну реєстрацію.

При вирішенні питання, чи підлягають додаткові угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 1 та від 2009 року № 2 державній реєстрації, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі (в редакції, яка діла на час укладення договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398 та додаткових угод до нього у 2008-2009 роках) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

На виконання вимог статті 18 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (який діяв до 05.08.2011, тобто на час укладення між сторонами спірних додаткових угод до договору оренди землі), згідно з пунктом 17 якого, у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

З системного аналізу наведених норм права слідує, що при зміні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, відповідні дані щодо їх зміни також підлягають державній реєстрації, а оскільки відповідно до статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни, які вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.

Додаткові угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 1 та від 2009 року № 2 носять характер змін, а відтак, в силу вимог статті 640 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі та пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Оскільки додаткові угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 1 та від 2009 року № 2 не пройшли обов'язкову державну реєстрацію, то вони не набули чинності і не можуть використовуватись ані сторонами договору, ані контролюючими органами при визначенні розміру орендної плати за землю за 2014-2016 роки.

При визначенні розміру орендної плати за землю за 2014-2016 роки має застосовуватись договір оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398.

На виконання вимог пункту 49.1 статті 49, пункту 50.1 статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з плати за землю:

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 27.01.2014 № 9002443463 (арк. спр. 59-61);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 29.12.2016 № 9082291334 (арк. спр. 62-63);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 03.02.2015 № 9008041496 (арк. спр. 64-65);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 29.12.2016 № 9276948394 (арк. спр. 66-67);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016 № 1600007065 (арк. спр. 68-69);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 29.12.2016 № 1600031567 (арк. спр. 70-71).

Відповідно до поданої податкової звітності з плати за землю позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності нараховано податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю:

- на 2014 рік в загальній сумі 1690,92 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-березень - 492,50 грн щомісяця, квітень - 213,42 грн, травень-грудень - 0 грн щомісяця;

- на 2015 рік в загальній сумі 0 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-грудень - 0 грн щомісяця;

- на 2016 рік в загальній сумі 5964,70 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-травень - 0 грн щомісяця, червень - 675,81 грн, липень-листопад - 881,49 грн щомісяця, грудень - 881,44 грн.

Згідно з умовами договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1675 га, нормативна грошова оцінка якої становить 157081,50 грн. Коефіцієнт оренди - 1,10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (арк. спр. 6-7, 48-49).

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

В листі від 13.01.2017 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася (арк. спр. 189).

Враховуючи умови договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398, та положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати за землю складає:

- за 2014 рік - 5910,01 грн (157081,50 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 3 % = 5910,01 грн, де 157081,50 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2015 рік - 7381,60 грн (157081,50 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,249 х 3 % = 7381,60 грн, де 157081,50 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059, 1,249 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009, 2014 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2016 рік - 10577,83 грн (157081,50 грн х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 3 % = 10577,83 грн, де 157081,50 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,028, 1,152, 1,059, 1,249, 1,433 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2007, 2008, 2009, 2014, 2015 роки; 3 % - коефіцієнт орендної плати).

Задекларований позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 29.12.2016 № 9082291334, за 2015 рік від 29.12.2016 № 9276948394, за 2016 рік від 29.12.2016 № 1600031567 річний розмір орендної плати за землю відповідає умовам договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398, та положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, за результатами якої складений акт від 15.03.2017 за № 66/12-32-12-03/03340699 (арк. спр. 10-12, 52-54).

Згідно з висновками акта від 15.03.2017 за № 66/12-32-12-03/03340699 в порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла занизило податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акта від 15.03.2017 за № 66/12-32-12-03/03340699 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0001331203, яким товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на 20275,43 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 16220,36 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 4055,07 грн (арк. спр. 9, 9 зв., 56, 56 зв).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2014-2016 роки.

Підставою для зменшення податкових зобов'язань в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю позивачем визначено статтю 6 Закону № 1669.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі Луганська область пункт Міста обласного значення під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1079-р) зупинена дія розпорядження КМУ № 1053-р.

Розпорядженням КМУ № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі Луганська область пункт Міста обласного значення під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 Розпорядження КМУ № 1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р та розпорядження КМУ № 1079-р.

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14.04.2014 здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція, а відтак, позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Законом України від 17.05.2016 № 1365-VIII Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону .

Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області в них не зазначений.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом при розгляді даної справи, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєвєродонецьку Луганської області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю.

Оскільки підприємство позивача звільнено від сплати орендної плати за землю з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно, за період з 01.04.2014 по 13.04.2014 (13 днів) та за період з 08.06.2016 по 30.06.2016 (23 дня) позивач має сплачувати орендну плату за землю. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 13 днів квітня 2014 року складає 213,42 грн ((492,50 х 13) : 30), а за 23 дні червня 2016 року - 675,81 грн ((881,49 х 23) : 30).

Задеклароване позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 29.12.2016 № 9082291334, за 2016 рік від 29.12.2016 № 1600031567 податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за квітень 2014 року, в сумі 213,42 грн і податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за червень 2016 року, в сумі 675,81 грн повністю відповідають наведеному вище розрахунку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положення статті 6 Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Задекларовані позивачем в уточнюючих деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки показники відповідають умовам договору оренди землі від 09.11.2007 № 040741900398, державна реєстрація від 16.11.2007 за № 040741900398, положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України та вимогам Закону № 1669, що свідчить про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Саме з посиланням на вказану норму відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4055,07 грн.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про безпідставність визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання також є безпідставним.

Отже, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за встановлених судом обставин відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла належить задовольнити повністю.

Стосовно вимог представника позивача Суткового А.М. щодо постановлення судом окремої ухвали, то суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством постановлення окремої ухвали не віднесено до переліку можливих способів захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується (частини друга, третя статті 166 КАС України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що постановлення окремої ухвали є лише правом, а не обов'язком суду. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 квітня 2017 року № 0001331203, суд вживає достатніх та необхідних заходів для усунення порушення законності з боку суб'єктів владних повноважень, які охоплюються предметом спору та усуваються шляхом розв'язання спору по суті.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає повному задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 липня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року № 0001331203 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 квітня 2017 року № 0001331203 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла (ідентифікаційний код 03340699) грошових зобов'язань з орендної плати за землю на 20275,43 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 16220,36 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 4055,07 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вісла (ідентифікаційний код 03340699, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 13) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) судовий збір в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною третьою статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 липня 2017 року.

Суддя Т.І. Чернявська