Ухвала

від 13.07.2017 по справі 822/1318/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1318/17

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

13 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Грішіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного-підприємства "Францішек-В" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року Хмельницького обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного-підприємства "Францішек-В" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач подав до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 26 осіб, середньооблікова кількість штратних працівників, яким відповідно до чмнного законодавства встановленні інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить - 409,8 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 15 762 грн. (а. с. 5).

Вважаючи, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 15 761,54 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 170, 37 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 2, 3, 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою вищезазначеної статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує підприємство створити необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та повідомити про це Державну службу зайнятості.

Державна служба зайнятості, в свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 18-1 Закону № 875-XII здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Так, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів " та Інструкція щодо її заповнення.

Відповідно до п. 1.1 наказу № 42 форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб.

Згідно з п. 2.1 наказу №42 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Наказом Міністерства соціальної політики № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 2.1 наказу № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.

Законом № 875-XII покладено обов'язок на підприємства, установи чи організації виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а інваліду надано право на працевлаштування та оплачувану роботу, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

В той же час, Законом № 875-XII, зокрема, ст. 18, не передбачено обов'язку працедавця здійснювати безпосередній пошук інвалідів з метою працевлаштування.

Як слідує з матеріалів справи відповідач протягом 2016 року щомісячно інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом подання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році виникла не з вини відповідача, тому підстави для стягнення з приватного-підприємства "Францішек-В" адміністративно-господарських санкцій та пені відстуні.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права ґрунтуються на помилковому трактуванні апелянтом норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для застосування і стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 липня 2017 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.