Рішення

від 11.07.2017 по справі 909/631/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р. Справа № 909/631/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В.О.

секретар судового засідання Масловський А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Зеленської сільської ради,

с. Зелена, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78433

до відповідача: Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва

ім. П.С.Пастернака вул. Грушевського, 31, м. Івано-Франківськ, 76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне агентство лісових ресурсів України,

вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601

про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,3000 га.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №32 від 03.05.17),

Від відповідача: представник не з'явився.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

представник не з'явився.

Встановив:

В провадженні господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Зеленської сільської ради до Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,3000 га, що була надана Зеленською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області для будівництва лісництва, службових та господарських споруд Українському науково-дослідному інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака (державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 000435 від 12.09.1996).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Деделюк Б.В.) від 17.10.16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.17, у справі №909/631/16 позов Зеленської сільської ради задоволено в повному обсязі, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3000 га, що надана Зеленською сільською радою відповідачу для будівництва лісництва, службових та господарських споруд (Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.96); стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.17 року касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.17 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.16 у справі №909/631/16 скасовано а справу №909/631/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами проведеного автоматичного розподілу справу № 909/631/16 передано на новий розгляд судді Калашнику Володимиру Олександровичу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні рішенням Зеленської сільської ради №24 від 28.05.1996 «Про виділення земельної ділянки під будівництво лісництва, службових та господарських приміщень» Українському науково-дослідному інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака надано земельну ділянку площею 0,300га.

Право Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака на постійне користування земельною ділянкою площею 0,300га підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996.

У вказаному акті зазначено, що землю надано у постійне користування для будівництва лісництва, службових та господарських приміщень.

Однак, земельна ділянка площею 0,300га в с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області Українським науково-дослідним інститутом гірського лісництва ім. П.С.Пастернака не використовується, на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі, ділянка не огороджена, засмічена твердими побутовими відходами та поросла бур'янами і чагарником.

Вказані обставини підтверджуються Актом земельно-узгоджувальної комісії Зеленської сільської ради від 03.09.2015; актом земельно-узгоджувальної комісії Зеленської сільської ради від 14.04.2016; довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.07.2015 (вих.№02-03/563 від 27.07.2015); листом директора Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака за вих.№195/1-07 від 05.09.2014; листом управління державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківській області від 28.04.2016 року №886/1009/1.8/2016.

Оскільки, відповідач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням на протязі тривалого часу, вказані обставини стали підставою для звернення Зеленської сільської ради до господарського суду з позовом про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,3000га, що надана відповідачу для будівництва лісництва, службових та господарських споруд (Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996).

Представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в минулому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзиві на позов та письмових поясненнях. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише на підставі ст. 141 ЗК України, однак жодних підстав для припинення права користування ним земельною ділянкою немає.

Представник третьої особи, , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне агентство лісових ресурсів України вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки для вилучення у відповідача наданої йому у постійне користування земельної ділянки відсутні належні правові підстави.

Однак , в зв"язку з перебуванням уповноважених представників у відпустці відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подано суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні вказані клопотання , суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, за клопотанням сторін суд може відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такою обставиною, зокрема може бути нез"явлення в судове засідання представників сторін.

Однак, нез"явлення представника відповідача та третьої особи в дане судове засідання не є перешкодою у вирішенні спору з огляду на те, що судом їх участь в судовому процесі не визнавалась обов"язковою .

Крім цього, судом у попередніх судових засіданнях з"ясовані обставини у справі за участю представників обох сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строки не пізніше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що строк вирішення спору у даній справі вже закінчився, а відповідач та третя особа у поданих клопотаннях не просить суд його продовжити у суда не має правових підстав для відкладення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом суду за наявності відповідних підстав. Основною умовою для застосування цього права є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, суд розцінює подане клопотання як умисне затягуваня розгляду справи.

За тих обставин, суд вважає, що зазначені клопотання відповідача та третьої особи слід відхилити, а розгляд справи проводити без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне агентство лісових ресурсів України, надала суду письмові пояснення по суті заявленого позову , в яких просить суд в позов відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін , дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх відповідно до ст.43 ГПК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити із слідуючих підстав:

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішенням Зеленської сільської ради №24 від 28.05.1996 «Про виділення земельної ділянки під будівництво лісництва, службових та господарських приміщень» Українському науково-дослідному інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака надано земельну ділянку площею 0,300га.

Право Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака на постійне користування земельною ділянкою площею 0,300га підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996.

У вказаному акті зазначено, що землю надано у постійне користування для будівництва лісництва, службових та господарських приміщень.

Однак, земельна ділянка площею 0,300га в с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області Українським науково-дослідним інститутом гірського лісництва ім. П.С.Пастернака не використовується згідно її цільового призначення, та знаходиться у запущеному стані.

Позивач вважає , що відповідач не використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою площею 0,300га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996 підлягає припиненню в судовому порядку.

В обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену у справі №6-2271цс15 в якій вказано, що тривалим невикористанням земельних ділянок за призначенням, ТОВ "Дністер-Агро" як орендар порушило істотні умови договорів, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, забур"янення і заліснення, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди. Отже, даною постановою ВСУ закріпив практичну можливість реалізації припису , передбаченого ст. 1 Закону України " про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно якого під "невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням" слід розуміти і факт невикористання земельної ділянки.

Суд вважає, що посилання позивача на Постанову ВСУ є помилковим, оскільки вказана правова позиція стосується орендних правовідносин і не підлягає застосуванню у даній справі.

Як передбачено ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад (п. а ч. 1 ст. 12 ЗК України). Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Реалізуючи свої повноваження рада в межах своєї компетенції приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається з матеріалів справи, Зеленська сільська рада відповідно до наданих повноважень розпорядилася земельною ділянкою, що належить до комунальної форми власності, і передала її в постійне користування Українському науково-дослідному інституту гірського лісництва.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака на постійне користування земельною ділянкою площею 0,300га підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996.

Згідно з постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування може бути припине лише з підстав передбачених законодавством, а тому зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатись як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

В рішенні Зеленської сільської ради №24 від 28.05.1996 «Про виділення земельної ділянки під будівництво лісництва, службових та господарських приміщень» яким позивачу надано земельну ділянку площею 0,300га. та в державному акті на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000435 від 12.09.1996 не зазначено строків в межах яких останній має розпочати будівництво, а тому відсутні будь-які підстави для припинення права користування землею в зв"язку з використанням відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Доказів , які б свідчили про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням (тобто в інших цілях) позивачем не надано.

З огляду на викладені обставини та з урахуванням наведених положень закону, суд вважає, що відповідачу надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,300га. для будівництва лісництва, службових та господарських приміщень у передбачений законом спосіб , і жодним чином не порушує права позивача.

Крім того, відповідачем надано суду фотоматеріали, які підтверджують, що спірна земельна ділянка перебуває у належному санітарному стані.

Щодо відсутності огорожі, то суд вважає, що вказана вимога не була передбачена сторонами при наданні земельної ділянки в постійне користування відповідачу.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи вищевикладене суд вважає , що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а тому в позові слід відмовити.

Викладені у позовній заяві правові підстави в обгрунтування позовних вимог, суд не може визнати належними, а докази достатніми для задоволення позову.

За наведених обставин , суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати не підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, 15, 16 ЦК України, ст. 116, 122, 126 Земельного кодексу України, керуючись ст. 33 , 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Зеленської сільської ради до відповідача, Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,3000 га, що була надана Зеленською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області для будівництва лісництва, службових та господарських споруд Українському науково-дослідному інституту гірського лісництва ім. П.С.Пастернака (державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 000435 від 12.09.1996).

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.17

Суддя Калашник В.О.