Рішення

від 13.07.2017 по справі 910/8296/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017Справа №910/8296/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Фармація"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 680 394,54 грн.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Чайка О. В., представник, довіреність № б/н від 10.04.2017 р.;

Від відповідача: Бачинська А. І., представник, довіреність № б/н від 01.06.2017 р.;

Від третьої особи: Беніцька В.І., представник, довіреність № б/н від 21.03.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 680 394,54 грн. суми заборгованості, а також 10 205,10 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/8296/17, розгляд справи призначено на 15.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 року до участі у справі № 910/8296/17 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", слухання справи відкладено до 29.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 року відкладено розгляд справи до 06.07.2017 р.

У судовому засіданні 06.07.2017 р. оголошено перерву у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Через відділ діловодства суду 27.06.2017 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд, стягнути з відповідача 660 000,00 грн. заборгованості. Обгрунтовуючи свою заяву позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткове погашення боргу на користь 3-ї особи ТОВ ФРАМ КО в сумі 20394,54 грн. (платіжне доручення від 26.04.2017 р. №3754), що виник на підставі договору поставки товару № 492 від 18.11.2014 p.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 13.07.2017 р. представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ай Пі Фармація (покупець) був укладений договір поставки товару №492 від 18.11.2014 р. (надалі - договір поставки), за умовами пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору поставки визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складаються невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору поставки від 18.11.2014 p., поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем або на умовах самовивозу.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п.8.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №492 від 18.11.2014р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у відповідача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

На виконання умов вказаного договору поставки, постачальником - ТОВ Фрам Ко за період з 21.02.2017 р. по 18.03.2017 р. було поставлено на адресу відповідача - ТОВ Ай Пі Фармація товар (медичні вироби) всього на загальну суму 680 394,54 грн., що підтверджується наданими копіями товарно-транспортних накладних за вказаний період.

Відповідачем вказаний товар було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та штампи уповноважених осіб відповідача у зазначених товарно-транспортних накладних.

Згідно з п.4.1. договору поставки від 18.11.2014 р. сторони визначили, що строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства (п.4.2. договору поставки).

У відповідності до п.4.3. договору поставки, суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які неоплачені та строк оплати яких настав.

Пункт 5.2. договору поставки містить обов'язок покупця прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Слід зазначити, що у товарно-транспортних накладних було визначено строк оплати - 28 днів з моменту одержання товару. Оскільки вказані накладні датовані у період з 21.02.2017 р. по 18.03.2017 р., то строк оплати вже настав по всім накладним за вказаний період.

Проте, за твердженнями позивача та третьої особи, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Фармація " належним чином та в повному обсязі свої грошові обов'язки за договором поставки виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед постачальником в сумі 680 394, 54 грн.

23 березня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (надалі - фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко був укладений договір надання послуги факторингу № Ф230317/4 (надалі - договір факторингу), за умовами п.1.1.якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 680 394,54 грн., надалі - Кошти , у розпорядження Клієнта- ТОВ Фрам Ко за плату, а Клієнт - ТОВ Фрам Ко зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару №492 від 18.11.2014 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Ай ПІ Фармація (надалі - боржник ) в розмірі 680 394,54 грн., далі - сума відступленої грошової вимоги .

Відповідно до п.2.1. договору факторингу, детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього договору.

Так, з додатку №1 до договору факторингу вбачається, що ТОВ Фрам Ко передано ТОВ Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації право вимоги до боржника ТОВ Ай ПІ Фармація за договором поставки товару №492 від 18.11.2014 р. на суму 680 394,54 грн.

Договір факторингу вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (пункт 6.1 договору факторингу);

Строк договору факторингу складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у пункті 6.1 договору факторингу та закінчується 23.03.2018 (пункт 6.2 договору факторингу).

Договір факторингу підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір факторингу у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Таким чином суд приходить до висновку, що договір факторингу є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, укладений позивачем та третьою особою правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання договору факторингу третя особа передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 21.02.2017 р. по 18.03.2017 р., які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 680 394,54 грн.

Отже, у позивача виникло право вимоги до відповідача на суму 680 394,54 грн. за договором.

10.05.2017 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 № 23/03 про відступлення права вимоги за договором і з вимогою сплатити заборгованість у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

Факт надсилання повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 11.05.2017.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Фармація" у визначений строк грошові кошти позивачу не перерахувала.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що укладанням договору факторингу фактично було змінено сторону договору поставки №492 від 18.11.2014р. всупереч порядку внесення змін до договорів, визначених чинним законодавством та укладеного між відповідачем та третьою особою договором, судом до уваги не приймаються, оскільки, правова природа договору факторингу полягає в тому, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Одночасно, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Фармація" на те, що за приписами ст.1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Тобто, у даному випадку норма ст.1080 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст.512 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, також посилаються на відсутність заборгованості, виходячи з наступного:

- 02.01.2017 між ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ ФРАМ КО укладено договір постачання № 4/17, відповідно до якого ТОВ Медичний центр М.Т.К. зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ ФРАМ КО лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а ТОВ ФРАМ КО зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

- станом на 14.04.2017 року року заборгованість ТОВ ФРАМ КО перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. за поставлений товар становила 7 654 172,37 грн.;

- 27.03.2017 між ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ Ай Пі Фармація укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ Ай Пі Фармація зобов'язується відповідати перед кредитором (ТОВ Медичний центр М.Т.К. ) за виконання боржником (ТОВ ФРАМ КО ) своїх зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 року в сумі 660 000 грн.;

- відповідно до пункту 2.3 договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за основним договором поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники;

- 18.04.2017 року ТОВ Ай Пі Фармація отримало вимогу ТОВ Медичний центр М. Г.К. про сплату коштів в сумі 660 000 грн. у відповідності до умов договору поруки;

- про надходження вимоги кредитора відповідачем було повідомлено боржника (третю особу) листом від 20.04.2017;

- на виконання договору поруки та договору постачанняпоручителем ТОВ Ай Пі Фармація 21.04.2017 року було сплачено ТОВ Медичний центр М.Т.К. 660 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2017 № 3707;

- відповідно до частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;

- таким чином, станом на 21.04.2017 існувала заборгованість Товариства перед Компанією у сумі 660 000,00 грн.;

- 21.04.2017 відповідачем було направлено на адресу третьої особи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої компанія заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором та договором поруки (договором постачання) на суму 660 000,00 грн. Вказана заява отримана Товариством 27.04.2017;

Відповідач вважає, що зобов'язання щодо сплати коштів у сумі 660 000,00 грн. за договором виконані в повному обсязі, а тому підстав для задоволення позову немає.

Так, подане відповідачем платіжне доручення від 21.04.2017 № 3707 на суму 660 000 грн. містить призначення платежу такого змісту: "Оплата за лікарські засоби зг. договору поруки від 27.03.2017 р.".

Таким чином, вказане платіжне доручення не є належним доказом виконання умов договору поруки.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача та третьої особи про те, що договір поруки був укладений з порушенням інтересів і прав Товариства як боржника за договором постачання, оскільки пункт 8.2 вказаного правочину містить чітку заборону без письмової згоди передавати права за договором постачання (жодна із сторін не має права передавати свої права за договором постання третій стороні без письмової згоди іншої сторони).

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 660 000,00 грн. у розумінні статті 601 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 660 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Фармація" (інд. 04074, м. Київ, вул. Мукачівська, буд. 5-а, код ЄДРПОУ 39234989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, м. Київ, вул. Якіра, будинок 10-А, офіс 12, код ЄДРПОУ 39704618) 660 000 (шістсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 17.07.2017 р.