Рішення

від 11.07.2017 по справі 923/283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року Справа № 923/283/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

прокурор Антоненко С.О.,

від позивача-1: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 10.03.2017р.,

від позивача-2: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 18.04.2017р.,

від відповідача: ОСОБА_3- уповн. предст., дов. від 05.05.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі

- Міністерства оборони України, м.Київ

- Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона, м.Херсон

до відповідача: Будинкоуправління № 2 при квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона, м.Херсон

про стягнення коштів.

Описова частина рішення. Провадження у справі порушено за позовною заявою Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до Будинкоуправління № 2 при квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона про стягнення 354598,42грн. заборгованості у правовідносинах, що виникли із договору № 1/7 від 01.01.2007р.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати послуг, що надавалися позивачем-2, з опалення, водопостачання, водовідведення та подачі електричної енергії в житлові будинки військових містечок.

Представником позивача-2 пояснено наступне.

На території військових містечок у с.Антонівка м.Херсона, м.Олешки та м.Нова Каховка військової частини А-1836 розташовані будинки для проживання особового складу військової частини. На Квартирно-експлуатаційний відділ м.Херсона (далі - КЕВ м.Херсона), відповідно до Положення про КЕВ м.Херсона, покладено обов'язок забезпечення об'єктів військових частин, у тому числі, опаленням, водопостачанням та водовідведенням, електропостачанням.

Теплопостачання у житлові будинки здійснюється від котелень військових містечок, водопостачання здійснюється від артезіанських свердловин військових містечок, електропостачання здійснюється відповідно до договорів про електропостачання № 461 від 01.07.1997р., № 76 від 24.11.2003р., № 2223 від 25.05.2004р., укладеними між військовою частиною та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго".

Відповідно до Положення про Будинкоуправління № 2 (далі БУ №2) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсон, одним з видів господарської діяльності визначено забезпечення комунальними послугами квартиронаймачів військових містечок від військової частини згідно договорів, підписаних начальником Будинкоуправління після узгодження з начальником КЕВ м.Херсона.

На виконання покладених завдань із забезпечення будинків військових частин комунальними послугами між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Херсона та Будинкоуправлінням № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсон 01.01.2007р. укладено договір про надання комунальних послуг № 1/7. Позивач-2 вважає, що названий договір не регулює відносини постачання комунальних послуг, а лише встановлює порядок відшкодування витрат за спожиті послуги квартиронаймачами, що мешкають у будинках, розташованих на території військових містечок.

Підставою позовних вимог стало невиконання відповідачем умов зазначеного договору в частині повного та своєчасного перерахування коштів, отриманих від квартиронаймачів за комунальні послуги, а саме: за постачання електроенергії - 39146,81грн., за послуги водопостачання та водовідведення - 109935,40грн., за послуги опалення - 205516,21грн., всього 354598,42грн., які і заявлені до стягнення з відповідача.

У заяві від 20.06.2017р. (вх. № 1175/17 від 20.06.2017р.) позивач-2, посилаючись на ст.22 ГПК України, зменшив позовні вимоги, просив стягнути з БУ № 2 66593,38грн. заборгованості по відшкодуванню послуг водопостачання та 56919,87грн. - теплопостачання. Заява мотивована твердженням про здійснення відповідачем під час розгляду справи оплат: за послуги водопостачання -43342,02грн., за послуги електропостачання - 39146,81грн., за послуги теплопостачання (опалення) - 148596,34грн.

Вказана заява у судовому засіданні 20.06.2017р. не підтримана прокурором.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

У п.5 постанови Пленуму від 23.03.2012р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" Вищий господарський суду України роз'яснив, якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви (вх. № 1175/17 від 20.06.2017р.) позивача-2 про зменшення позовних вимог.

Розгляд справи проводиться за вимогами, викладеними прокурором у позовній заяві.

У судовому засіданні 11.07.2017р. позивачем-2 подано заяву про зменшення позовних вимог. За змістом заяви стверджується про те, що у заяві про зменшення позовних вимог від 20.06.2017р. допущено технічну помилку у розподілі сплачених відповідачем коштів за видами комунальних послуг. Також 06.07.2017р. відповідачем перераховано на рахунок КЕВ м.Херсона 22217,77грн., які зараховані в рахунок погашення заборгованості за теплопостачання. Позивач заявив про зменшення позовних вимог до 101298,48грн., які складаються із боргу за водопостачання та водовідведення - 90711,59грн. за період з 01.05.2014р. по 31.12.2016р. та теплопостачання - 10586,69грн.

У цьому ж засіданні прокурором подано клопотання про зменшення позовних вимог до 170903,35грн. Клопотання мотивоване відомостями про вчинення відповідачем на протязі січня-березня 2017р. оплат за договором №1/7 від 01.01.2007р. на загальну суму 183695,07грн.

Також ним подано клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 69604,87грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, обґрунтовуючи його проведенням відповідачем оплат на вказану суму під час здійснення провадження у справі. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1/7 від 01.01.2007р. з відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення у сумі 90711,79грн. та теплопостачання у сумі 10586,69грн.

З огляду на приписи норм ст.22, 29 ГПК України та позицію ВГСУ, викладену у постанові Пленуму, що зазначений вище, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача-2 про зменшення позовних вимог, проте задовольняє заяву про зменшення позовних вимог, подану прокурором (вх. № 1330/17 від 11.07.2017р.).

Суд розглядає позов ціною 170903,35грн., складовими якої є: 96387,34грн. вартість послуг водопостачання та водовідведення та 74516,01грн. - теплопостачання .

Представник Міністерства оборони України не заперечував проти задоволення заяви прокурора про зменшення позовних вимог.

Відповідач у відзиві (вх. № 2/2715/17 від 11.07.2017р.) визнав позов у розмірі 101298,48грн. Також, посилаючись на відсутність грошових коштів, просив суд розстрочити виконання рішення з 25.07.2017р. до 25.07.2018р. зі сплатою 8441,54грн. щомісяця.

Прокурор заперечував проти надання розстрочки виконання рішення на рік, проте не заперечував проти надання розстрочки виконання рішення до грудня 2017р. включно щомісяця рівними частинами.

Представниками Міністерства оборони України та позивача-2 підтримано позицію прокурора.

Заява про застосування строку позовної давності, заявлена відповідачем у відзиві на позовну заяву, не була ним підтримана в судовому засіданні 11.07.2017р. Окрім того, представник відповідача в цьому ж судовому засіданні погодився з пропозицією прокурора про наданням розстрочки виконання рішення до грудня 2017р. включно.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив:

01.01.2007р. між Квартирно-експлуатаційним відділом (позивач-2, постачальник) та Будинкоуправлінням № 2 при Квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона (відповідач, споживач) укладений договір про надання комунальних послуг: опалення, водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії у житлові будинки військових містечок, що належать КЕВ м.Херсона.

За умовами договору постачальник зобов'язувався забезпечити постачання комунальних послуг споживачу, своєчасно надавати рахунки та акти виконаних робіт, наданих послуг.

Споживач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно проводити оплату за комунальні послуги по наданих рахунках постачальника за умови фактичного надходження грошових коштів від квартиронаймачів.

У розділі "Розміри та порядок розрахунків" сторони узгодили наступні умови:

- за надані комунальні послуги споживач сплачує постачальнику вартість послуг згідно з діючими тарифами і розцінками. При цьому, розцінки корегуються постачальником у встановленому порядку;

- розрахунки за отриману електроенергію споживач проводить згідно показників приладів обліку по квартирах.

Договір укладено 01.01.2007р. зі строком дії до 31.12.2008р. При цьому, договір вважається продовженим на наступний рік за умови відсутності письмової заяви однієї із сторін про розірвання або переукладення договору із повідомленням про це не пізніше, ніж за один місяць.

Доказів, які б свідчили про вчинення сторонами договору дій, спрямованих на розірвання договору, зміну його умов матеріали справи не містять.

Сторонами договору підтверджено, що договір є чинним на час провадження у справі.

На виконання умов договору позивачем-2 постачались комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії у житлові будинки військових містечок с.Антонівка м.Херсона, м.Олешки та м.Нова Каховка військової частини А-1836.

Теплопостачання у житлові будинки здійснювалось від котелень військових містечок. Вартість послуг визначалась згідно із калькуляцією вартості спожитих послуг з теплопостачання по в/ч А1836, розрахованої за кожним військовим містечком та корегувалась щомісяця (копії калькуляцій у т.2 на а.с.64-108).

Вартість послуг водопостачання та водовідведення позивачем-2 встановлювалась у відповідності до рішень центральних органів, що здійснюють регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та згідно з калькуляціями собівартості 1 куб.м водопостчання, розрахованої за кожним військовим містечком.

Постачання електричної енергії у житлові будинки військових містечок в/ч А1836 здійснювалось відповідно до договорів про електропостачання №461 від 01.07.1997р., № 76 від 24.11.2003р., № 2223 від 25.05.2004р., укладеними між військовою частиною та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та договорів поруки № 2223/2 від 05.02.2008р., № 461/2 від 05.02.2008р., № 76/2 від 05.02.2008р., укладених між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", військовою частиною А1836 та квартирно-експлуатаційним відділом м.Херсона.

На час подачі позову за відповідачем обліковувалась заборгованість з відшкодування вартості послуг у 170903,35грн., у складі яких: водопостачання та водовідведення - 96387,34грн., теплопостачання 74516,01грн., що склалась станом на 31.12.2016р.

Непроведення своєчасного та повного відшкодування відповідачем вартості комунальних послуг, що поставлялися позивачем-2 на підставі договору №1/7 від 01.01.2007р. стало підставою для подання позову прокурором в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, за умовами якого позивач-2 зобов'язався надавати комунальні послуги: опалення, водопостачання та водовідведення та постачати електричну енергію у житлові будинки військових містечок.

Відповідач зобов'язався сплачувати вартість комунальних послуг, які споживаються квартиронаймачами, що мешкають у житлових будинках військових містечок, та здійснювати розрахунок за вжиту електричну енергію у відповідності до показів приладів обліку, якими обладнані квартири у військових містечках.

Відповідно до пояснень представника позивача-2 оплата відповідачем наданих позивачем-2 комунальних послуг та постачання електроенергії є відшкодуванням вартості цих наданих послуг квартиронаймачам, які, в свою чергу, мають сплачувати вартість отриманих послуг та електроенергії безпосередньо Будинкоуправлінню № 2 при КЕВ м.Херсона.

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що щомісяця між сторонами складалися акти надання послуг за кожним видом комунальної послуги та згідно з дислокацією об'єктів, на які поставлялись комунальні послуги та електроенергія, та відповідачу виставлялися рахунки на оплату отриманих комунальних послуг. Копії актів та рахунків містяться у матеріалах справи.

Відповідачем не заперечувалось постачання з боку позивача-2 названих комунальних послуг та електроенергії у житлові будинки військових містечок.

Під час провадження у справі прокурором заявлено про здійснення відповідачем оплат вартості послуг теплопостачання у сумі 63929,32грн. та 5675,55грн. - водопостачання та водовідведення.

Зазначене підтверджується виписками Державної казначейської служби:

- від 19.05.2017р. про перерахування БУ № 2 33342,02грн., з призначенням платежу: 29492,01грн. - за опалення, 3850,01грн. - за водопостачання;

- від 05.05.2017р. про перерахування БУ № 2 14048,08грн., з призначенням платежу: 12222,54грн. - за опалення, 1825,54грн. - за водопостачання ( т.1 а.с.199,200),

- від 06.07.2017р. про перерахування БУ № 2 22214,77грн. з призначенням - за опалення.

За викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення 63929,32грн. вартості послуг теплопостачання та 5675,55грн. вартості послуг водопостачання та водовідведення підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору. Суд врахував, що позовна заява надійшла до суду 04.04.2017р., провадження у справі порушено 05.04.2017р.

Дослідженням обставин спору та поданими доказами доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем-2 з оплати послуг водопостачання та водовідведення у сумі 90711,79грн. за період з 01.04.2014р. по 31.12.2016р. та 10586,69грн. - за послуги теплопостачання станом на 31.12.2016р., всього 101298,48грн.

Такий розмір заборгованості також зазначений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 11.07.2017р. (вх. № 1331/17 від 11.07.2017р.).

Відповідачем у відзиві, отриманому судом 11.07.2017р. (вх. № 2/2715/17), визнано існування залишку заборгованості за договором № 1/7 від 01.01.2007р. у розмірі 101298,48грн.

У судовому засіданні 11.07.2017р. представник відповідача не підтримувала клопотання про застосування строку позовної давності, заявлене раніше.

Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позовних вимог про стягнення 90711,79грн. вартості послуг водопостачання та водовідведення та 10586,69грн. вартості послуг теплопостачання.

Чинним законодавством не передбачено повернення судового збору при припиненні провадження у справі щодо позовних вимог у певній частині, судовий збір за позовом має бути розподіленим на підставі ст.49 ГПК України.

З огляду на те, що позов на час його заявлення кваліфікується обґрунтованим, спір доведено до судового розгляду у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати вартості послуг, що постачалися у житлові будинки військових містечок, судовий збір у справі відповідно до ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

До судових витрат у справі відноситься судовий збір у сумі 2563,55грн. (1,5% від ціни позову, який вирішено після зменшення розміру вимог: 1,5% від 170903,35 грн. складає 2563,55грн.).

Відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору в розмірі 2563,55грн.

При заявлені позову Військовою прокуратурою Південного регіону за платіжним дорученням № 170 від 23.03.2017р. сплачено 5318,98грн. судового збору.

З цієї суми на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України 2755,43грн. судового збору (5318,98 - 2563,55 = 2755,43грн.) у зв'язку зі зменшенням розміру вимог. Згідно зі ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

Згідно зі ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити його виконання.

Розглядаючи заяву про розстрочку виконання рішення, суд має враховувати, зокрема, майнові інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання, обставини справи.

Приймаючи до уваги тезу про співвідношення майнових інтересів сторін та терміну розстрочки виконання рішення, суд, використавши названі повноваження за ст.83 ГПК України, задовольняє клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, проте на п'ять місяців.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, 83, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Будинкоуправління № 2 при Квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона (код ЄДР 24971352) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона (код ЄДР 08294952) 90711грн. 79коп. вартості послуг водопостачання та водовідведення та 10586грн. 69коп. вартості послуг теплопостачання.

Стягнути з Будинкоуправління № 2 при Квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона (код ЄДР 24971352) на користь військової прокуратури Південного регіону України (код ЄДР 38296363) 2563грн. 55коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Припинити провадження щодо вимог про стягнення 63929,32грн. вартості послуг теплопостачання та 5675,55грн. вартості послуг водопостачання та водовідведення.

Повернути військовій прокуратурі Південного регіону України (код ЄДР 38296363, м.Одеса, вул.Пироговського,11, банк отримувач - Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35216073082762, код класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України 2755грн. 43коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 170 від 23.03.2017р., що на аркуші № 12 судової справи № 923/283/17.

Надати Будинкоуправлінню № 2 при квартирно-експлуатаційному відділі м.Херсона (код ЄДР 24971352) розстрочку виконання цього судового рішення на п'ять місяців.

З врахуванням наданої розстрочки рішення має виконуватися частинами:

до 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2017р., 30.11.2017р. - по 20259грн. 69коп., до 31.12.2017р. - 20259грн. 72коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.

Повне рішення складено 14.07.2017р.

Суддя Н.А. Павленко