Ухвала

від 12.07.2017 по справі 396/1857/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1375/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О. А.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

12.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3. При оформленні документів для набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,15 га, розташованої на території Рівненської сільської ради він дізнався, що вказана земельна ділянка орендована СТОВ Колос з 29 травня 2006 року, терміном на 15 років. Будь-які документи про передачу відповідачу у користування земельної ділянки у батьків відсутні, жодних документів вони не підписували і не складали, кошти за оренду за весь період користування відповідачем земельною ділянкою не отримували. Він звернувся до відповідача із вимогою надати йому копію договору оренди, акту приймання-передачі земельних ділянок, однак відповіді не отримав.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Колос , скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, повернути йому земельну ділянку та стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що договір оренди від 29 травня 2006 року є недійсним, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_3 його не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди від 29 травня 2006 року підтверджено шляхом продовження орендних взаємовідносин при укладенні ОСОБА_3 змін до договору оренди земельної ділянки та є доказом схвалення укладення основного договору оренди. Про це свідчить і отримання ОСОБА_3 протягом тривалого часу орендної плати. Підпис ОСОБА_3 на змінах до договору оренди означає, що він був обізнаний про існування договору оренди своєї земельної ділянки, схвалив її передачу в користування саме відповідачу на умовах, зазначених в договорі оренди та змінах до нього. Суд не дав належної оцінки наданим відповідачем доказам виконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки у 2007-2015 роках, безпідставно не взяв до уваги заяву про застосування позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, повідомлений про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку (т.2 а.с.37,41,45), в засідання апеляційного суду не прибув.

Представник позивача подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи з зв'язку з перебуванням за кордоном (т.2 а.с.39).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є власником земельної ділянки площею 5,1479 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (т.1 а.с.12-13).

10 жовтня 2002 року ОСОБА_3 та відповідач підписали договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 4 роки, який був зареєстрований в сільській раді (т.1 а.с.253).

29 травня 2006 року було підписано договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який був зареєстрований у встановленому законом порядку 18 грудня 2007 року (т.1 а.с.14).

18 грудня 2007 року було підписано зміни до договору оренди земельної ділянки №515 від 18 грудня 2007 року, в якому визначено, що договір укладається строком на 15 років, зміни до договору зареєстровано у встановленому законом порядку 20 січня 2010 року (т.1 а.с.46).

Висновком № 20 судово-почеркознавчої експертизи від 20 лютого 2017 року, яка проведена Кіровоградським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі орендодавець в оригіналі договору оренди від 29 травня 2006 року, в оригіналі акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29 травня 2006 року, в оригіналі акту приймання передачі земельної ділянки від 29 травня 2006 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т.1 а.с.114-121).

Висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України. Підпис ОСОБА_3 в оригіналі оспорюваного договору оренди, був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал, експертом досліджено вільні зразки його підпису та почерку (оригінали договорів, заповіти, заява про скасування заповіту, банківські документи).

При дослідженні підписів експертом встановлені розбіжні ознаки, які є стійкі, суттєві, та у своїй сукупності достатні для категоричного висновку, що досліджуваний підпис в договорі виконано не ОСОБА_3., а іншою особою.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності проведення експертизи, а також неправильності висновку судово-почеркознавчої експертизи.

Враховуючи те, що договір оренди власник земельної ділянки особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Спірний договір оренди за формою і змістом відповідає вимогам закону, є зареєстрованим у встановленому законом порядку, але експертизою підтверджено, що власник земельної ділянки його не підписував. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦПК України).

Доводи відповідача, що позивач отримуючи орендну плату, підписавши зміни до договору усвідомлював перебування земельної ділянки в оренді у відповідача, що свідчить про наявність волі орендодавця на укладення договору оренди, не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки виключне право на підписання договору належить власнику землі або уповноваженій ним в установленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підписуючи договір оренди особа надає свою згоду не тільки на передачу земельної ділянки в оренду, а саме на передачу її в оренду на певних умовах (розмір орендної плати, строк договору та інш), а не підписання спадкодавцем договору оренди свідчить про відсутність погодження істотних умов договору із власником земельної ділянки, тому підписання в послідуючому ним змін до договору не дає підстав для висновку про відповідність такого договору оренди вимогам ч.3 ст.203 ЦК України.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За таких обставин отримання орендної плати за оскаржуваним правочином, не витребовування земельної ділянки правового значення для вирішення спору про визнання договору недійсним не має.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про схвалення спадкодавцем не підписаного ним договору оренди від 25 травня 2006 року, оскільки особа, яка підписала замість нього договір не встановлена, відомості, що ОСОБА_3 надавав в установленному законом порядку іншій особі повноваження на підписання договору оренди, в справі відсутні.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин,вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим,зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-2612 цс15.

Правова позиція про те, що підписання змін до договору не свідчить про схвалення договору, який не підписаний власником земельної ділянки, висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 06 квітня 2016 року, в ухвалі від 01 грудня 2016 року у справі за позовом до приватного підприємства Шевченкове .

Правильно суд першої інстанції застосував норми матеріального права щодо початку перебігу строку позовної давності та дійшов обґрунтованого висновку, що цей строк не обраховується з часу підписання оспорюваного договору, оскільки сам спадкодавець договору оренди не підписував, а позивач тільки при оформленні спадщини ознайомився з договором оренди та побачив, що він не підписаний його батьком. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос відхилити, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

О.І.Чельник