Постанова

від 10.07.2019 по справі 396/1857/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 396/1857/16-ц

провадження № 61-22149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Гарбуз О. А. від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І., від 12 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ Колос ), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина наземельну ділянку площею 5,15 га, яка розташованої на території Рівненської сільської радиНовоукраїнського району Кіровоградської області, при оформленні якої він дізнався, що вказана земельна ділянка орендована СТОВ Колос з 29 травня 2006 року, терміном на 15 років.

Вказував на те, що будь-які документи про передачу відповідачу у користування земельної ділянки у батьків відсутні, жодних документів вони не підписували і не складали, кошти за оренду за весь період користування відповідачем земельною ділянкою не отримували.

Зазначав, що він звертався до відповідача із вимогою надати йому копію договору оренди, акта приймання-передачі земельних ділянок, однак відповіді не отримав.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Колос , скасувати запис про державну реєстрацію вказаного договору та повернути йому земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,15 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладений 29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ Колос , зареєстрований Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 18 грудня 2007 року за № 337.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 18 грудня 2007 року за № 337.

Зобов`язано СТОВ Колос повернути після збору врожаю вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди від 29 травня 2006 року є недійсним, оскільки власник земельної ділянки - ОСОБА_2 його не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу СТОВ Колос відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки ОСОБА_2 особисто не підписував вказаний договір, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що підписання ОСОБА_2 змін до договору оренди від 29 травня 2006 року не дає підстав для висновку про відповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини третьої статті 203 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року СТОВ Колос подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнав установленим факт укладення та підписання ОСОБА_2 змін до договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2007 року № 515, які зареєстровані Кіровоградською філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 20 січня 2010 року. При цьому позивач не заперечував, що зміни до договору підписав ОСОБА_2 .

Отже, особисто укладаючи та підписуючи зміни до договору ОСОБА_2 був обізнаний про існування договору оренди своєї земельної ділянки, схвалив її передачу в користування саме відповідачу на умовах, зазначених в договорі оренди та змінах до нього, що свідчить про волевиявлення ОСОБА_2 щодо укладення договору оренди від 29 травня 2006 року.

Крім того, ОСОБА_2 протягом тривалого часу отримував орендну плату за договором.

Також суди не врахували, що вперше договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та СТОВ Колос був укладений у 2002 році та з цього часу перебувала у користуванні товариства. За життя ОСОБА_2 не звертався до СТОВ Колос з вимогами про повернення земельної ділянки або про порушення його прав як власника землі.

Крім того, помилковим є висновок суду про те, що на спірні правовідносини не розповсюджується строк позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ Колос укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 5,1479 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю та розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, терміном на 5 років. Цей договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 18 грудня 2007 року.

18 грудня 2007 року ОСОБА_2 та СТОВ Колос підписані зміни до договору оренди землі, згідно з умовами якого внесено зміни щодо орендної плати та строку дії договору, яким визначено, що договір укладений строком на 15 років. Зміни до договору зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 20 січня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яку прийняв ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,1479 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з висновком експерта № 20, здійсненим в межах кримінального провадження судовим експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 20 лютого 2017 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі орендодавець в оригіналі договору оренди від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта приймання передачі земельної ділянки від 29 травня 2006 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Визнаючи договір оренди земельної ділянки від 29 травня 2006 року недійсним з підстав того, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, договір укладений без волевиявлення орендодавця, суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки діям, які вчинив ОСОБА_2 , а саме 18 грудня 2007 року підписав зміни до оспорюваного договору оренди спірної земельної ділянки та не врахував, що, підписуючи зміни до договору оренди, ОСОБА_2 був обізнаний про існування договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2006 року.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до укладення оспорюваного договору оренди спірна земельна ділянка перебувала у користуванні СТОВ Колос на підставі укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Колос договору оренди зазначеної земельної ділянки від 10 жовтня 2002 року терміном на 4 роки.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, а тому дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець