Постанова

від 12.07.2017 по справі 810/730/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/730/17 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представників позивача: Корзаченка В.М., Мудрик М.В.,

представника відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Восход - України до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року -,

В С Т А Н О В И В:

ПП Восход - України звернулося у суд із адміністративним позовом до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.01.2017 року №0000931401 та №0000941401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових - повідомлень рішень, встановивши реальність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Слобода М , на підставі яких ним сформовано витрати, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , ТОВ ТКМ І ДМ , ТОВ Відродження ЗГП з 01.01.2014 по 13.07.2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 08.12.2016 №198/10-13-14-01/14279843, згідно висновків якого встановлено порушення ПП Восход-України вимог податкового законодавства, а саме: п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, п.п.138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 104163,00 грн.; ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 138, ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 2014 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на загальну суму 115736,00 грн.

У акті перевірки податковий орган зазначив, що правочини, укладені між ПП Восход - України та ТОВ Слобода М у лютому 2014 року не спричинили реального настання юридичних наслідків з огляду на не встановлення факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів від постачальників, та реалізації товарів та послуг покупцям з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів, наявності трудових відносин, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

При цьому, відповідач також послався на протоколи допитів у якості свідків, директорів та засновників ТОВ Слобода М ОСОБА_6, ОСОБА_7, які пояснили, що підприємство ТОВ Слобода М було ними зареєстроване за грошову винагороду та фактичного відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства вони не мають.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 року:

- №0000931401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 104163,00 грн., з яких: 104163,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0000941401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 173604,00 грн., з яких: 115736,00 грн. - за основним платежем; 57868,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, зазначені рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів (послуг) до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товарів чи послуг, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У той же час, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, при вирішенні справи слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Так, із змісту долучених до матеріалів справи документів убачається, що 04 лютого 2014 року між ТОВ Слобода М (постачальник) та ПП Восход-України (покупець) укладено договір поставки №24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар - зерно пшениці та зерно жита, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.

Кількість, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Загальна прогнозована вартість договору на термін його дії складає 2400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 400000,00 грн.

На підтвердження реальності зазначеного договору позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, журнали ордери і відомості по рахункам.

Також, позивач посилається на те, що відповідно до видаткової накладної постачальнику (повернення) від 15.10.2014 №В-004 ним було повернуто ТОВ Слобода М пшеницю у кількості 66,116 тон на загальну суму 160000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26666,67 грн., у зв'язку із низькою якістю зерна, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, а також акт звірки розрахунків від 15.10.2014, згідно якого у ТОВ Слобода М наявна заборгованість перед ПП Восход-України на суму 144303,80 грн.

Окрім того, на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Слобода М позивачем надано суду копію рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015 у справі №911/3123/15, яке, на думку позивача, підтверджує господарські взаємовідносини з ТОВ Слобода М на підставі договору поставки від 04.02.2014 №24.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено колегією суду апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Слобода М спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Демідовської А.І. від 29.07.2016 у кримінальній справі №760/6454/16-к в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016000000000015 від 26.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, призначено позапланову перевірку ПП Восход-України з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01.01.2014 по 13.07.2016.

Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та за сприянням невстановлених досудовим слідством осіб спланували та організували на території Київської області злочинну схему ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки. Учасниками організованої групи були зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315) та інші, з метою незаконного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ підприємствами реального сектору економіки на підставі проведення уявних операцій з ними щодо купівлі-продажу зерна та інших сільськогосподарських культур. Фактично ж придбання зерна та інших сільськогосподарських культур здійснюється вищевказаними особами за готівку у фермерських господарств Київської та інших областей України. Аналогічним способом здійснюється також продаж вказаних сільськогосподарських культур в адресу реально діючих СГД, однак, документально вказані операції з продажу зерна в декілька разів перевищують фактичні обсяги поставки даних культур, що надає можливість СГД реального сектору економіки незаконно формувати податковий кредит з ПДВ.

Допитаний у якості свідка директор та засновник ТОВ Слобода М ОСОБА_6 (а.с. 162-168) повідомив, що підприємство зареєстрував на свої ім'я за грошову винагороду, фактично до господарської діяльності підприємства, а саме: формування статутного фонду, відкриття рахунків в банківських установах, укладання будь-яких договорів в інтересах ТОВ Слобода М та інших підприємств, підписання будь-яких документів фінансово-господарської діяльності, звітних документів ТОВ Слобода М відношення не має.

Допитаний у якості свідка директор та засновник ТОВ Слобода М ОСОБА_7 (а.с.169-174), який зазначений, як директор ТОВ Слобода М , на договорі поставки від 04.02.2014 року №24 та на інших бухгалтерських документах щодо виконання зазначеного договору , повідомив, що дав згоду на призначення директором ТОВ Слобода М за грошову винагороду, фактично до господарської діяльності підприємства, а саме: укладання будь-яких договорів в інтересах ТОВ Слобода М та інших підприємств, підписання будь-яких документів фінансово-господарської діяльності, звітних документів ТОВ Слобода М2 відношення не має.

Судова колегія наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а/16, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі №826/11531/14 сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж, колегія суддів ураховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, та іншого майна, необхідного для виконання спірних операцій, судом першої інстанції не було перевірено наявність у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів також до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, колегія суддів наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько - правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015 року у справі №911/3123/15, яким, на думку позивача, підтверджено господарські взаємовідносини між ним та ТОВ Слобода М згідно договору поставки від 04.02.2014 року №24, позаяк, в ньому не досліджувалась реальність здійснення спірної операції, факт встановлення якої є основним для вирішення питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

До того ж, як убачається із вказаного судового рішення, судове засідання Господарського суду Київської області у вказаній справі відбулось без участі представника ТОВ Слобода М .

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року скасувати .

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству Восход - України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О. М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 17 липня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.