Постанова

від 14.07.2020 по справі 810/730/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа №810/730/17

адміністративне провадження №К/9901/38089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/730/17 за позовом приватного підприємства Восход-України до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства Восход-України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М.)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Восход-України (далі - ПП Восход-України , позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.01.2017 №0000931401 та №0000941401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПП Восход-України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Восход - України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №810/730/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/730/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.07.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ПП Восход-України жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ПП Восход-України не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідачем подані пояснення на касаційну скаргу. Податковий орган вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами, звертає увагу на обставини, встановлені на підставі протоколів допитів у якості свідків, директорів та засновників ТОВ Слобода М ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які пояснили, що підприємство ТОВ Слобода М було ними зареєстроване за грошову винагороду та фактичного відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства вони не мають. Відповідач просить залишити касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , ТОВ ТКМ І ДМ , ТОВ Відродження ЗГП з 01.01.2014 по 13.07.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 08.12.2016 №198/10-13-14-01/14279843, згідно висновків якого встановлено порушення ПП Восход-України вимог податкового законодавства, а саме:

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 104163,00грн.;

статті 22, пункту 44.1 статті 44, статтей 138, 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 2014 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на загальну суму 115736,00грн.

У акті перевірки податковий орган зазначив, що правочини, укладені між ПП Восход - України та ТОВ Слобода М у лютому 2014 року не спричинили реального настання юридичних наслідків з огляду на невстановлення факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів від постачальників, та реалізації товарів та послуг покупцям з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів, наявності трудових відносин, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. При цьому, відповідач також послався на протоколи допитів у якості свідків, директорів та засновників ТОВ Слобода М ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які пояснили, що підприємство ТОВ Слобода М було ними зареєстроване за грошову винагороду та фактичного відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства вони не мають.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017:

№0000931401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 104163,00грн.;

№0000941401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 173604,00грн., з яких: 115736,00грн. - за основним платежем; 57868,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, зазначені рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду, у якому просив податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентом - ТОВ "Слобода М", що засвідчується наявними у підприємства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нарахував грошові зобов`язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. При цьому, позивач зауважив, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Слобода М" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Суд першої інстанції позов задовольнив, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 №0000931401 та №0000941401, посилаючись на те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився, постанову, якою позов задоволено - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 04.02.2014 між ТОВ Слобода М (постачальник) та ПП Восход-України (покупець) укладено договір поставки №24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар - зерно пшениці та зерно жита, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.

Кількість, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Загальна прогнозована вартість договору на термін його дії складає 2'400'000,00грн., в т.ч. ПДВ 400000,00грн.

На підтвердження реальності зазначеного договору позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, журнали ордери і відомості по рахункам.

Також, відповідно до видаткової накладної постачальнику (повернення) від 15.10.2014 №В-004 ним було повернуто ТОВ Слобода М пшеницю у кількості 66,116 тон на загальну суму 160000,00грн., у т.ч. ПДВ 26666,67грн., у зв`язку з низькою якістю зерна, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, а також акт звірки розрахунків від 15.10.2014, згідно якого у ТОВ Слобода М наявна заборгованість перед ПП Восход України на суму 144303,80грн.

Окрім того, на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Слобода М позивачем надано суду копію рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015 у справі №911/3123/15, яке, на думку позивача, підтверджує господарські взаємовідносини з ТОВ Слобода М на підставі договору поставки від 04.02.2014 №24.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вказав, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Слобода М спростовуються матеріалами справи.

Як з`ясовано судом, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 29.07.2016 у кримінальній справі №760/6454/16-к в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016000000000015 від 26.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, призначено позапланову перевірку ПП Восход-України з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01.01.2014 по 13.07.2016.

Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та за сприянням невстановлених досудовим слідством осіб спланували та організували на території Київської області злочинну схему ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки. Учасниками організованої групи були зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315) та інші, з метою незаконного формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ підприємствами реального сектору економіки на підставі проведення уявних операцій з ними щодо купівлі-продажу зерна та інших сільськогосподарських культур. Фактично ж придбання зерна та інших сільськогосподарських культур здійснюється вищевказаними особами за готівку у фермерських господарств Київської та інших областей України. Аналогічним способом здійснюється також продаж вказаних сільськогосподарських культур в адресу реально діючих СГД, однак, документально вказані операції з продажу зерна в декілька разів перевищують фактичні обсяги поставки даних культур, що надає можливість СГД реального сектору економіки незаконно формувати податковий кредит з ПДВ.

Допитаний у якості свідка директор та засновник ТОВ Слобода М ОСОБА_1 повідомив, що підприємство зареєстрував на свої ім`я за грошову винагороду, фактично до господарської діяльності підприємства, а саме: формування статутного фонду, відкриття рахунків в банківських установах, укладання будь-яких договорів в інтересах ТОВ Слобода М та інших підприємств, підписання будь-яких документів фінансово-господарської діяльності, звітних документів ТОВ Слобода М відношення не має.

Крім того, суд зазначив, що податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, та іншого майна, необхідного для виконання спірних операцій, судом першої інстанції не було перевірено наявність у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів також до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд не визнав обґрунтованими посилання позивача на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015 у справі №911/3123/15, яким, на думку позивача, підтверджено господарські взаємовідносини між ним та ТОВ Слобода М згідно договору поставки від 04.02.2014 №24, оскільки у згаданій справі не досліджувалась реальність здійснення спірної операції, факт встановлення якої є основним для вирішення питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеною ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 18.07.2017 у справі №826/24815/15, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14.

Таким чином, ПП Восход - України взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що, у даному випадку ТОВ Слобода М знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

Апеляційний суд правильно не погодився з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, який посилався на доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ. Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне придбання, перевезення товару вищезазначеними контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали апеляційному суду обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Восход-України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №810/730/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді ------------------- В.В. Хохуляк

------------------- Л.І. Бившева

------------------- Т.М. Шипуліна