Постанова

від 22.05.2017 по справі 805/2192/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2017 р. м. Київ К/800/10583/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендер І.Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Каучук

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

у справі №805/2192/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Каучук

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство Каучук (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 1 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадова особа контролюючого органу у період з 20 березня 2015 року по 24 березня 2015 року провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічним контрактам: від 05.12.2013 р. №2013-18, від 02.10.2013 р. №2013-39, від 18.10.2012 р. №2012-73, від 19.11.2012 р. №2012-78, від 23.04.2014 р. №VOG, від 26.07.2013 р. №VOG/042-13 за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що склала акт від 25 березня 2015 року №62/05-19-22-01/13507918, яким встановила порушення позивачем вимог статей 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №0000302201, яким нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 140 071,58 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем строків розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам: від 05.12.2013 р. № 2013-18, від 02.10.2013 р. № 2013-39, від 18.10.2012 р. № 2012-73, від 19.11.2012 року № 2012-78, від 23.04.2014 року № VOG/056-14 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, укладеним позивачем з нерезидентами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки саме лише знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції не позбавляє його обов'язку з розрахунку по зовнішньоекономічним контрактам.

Так, відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено факт порушення термінів надходження валютної виручки, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , що не заперечувалося і позивачем.

Оцінюючі спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом положень статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

При цьому, на думку судів, позивач помилково вважає, що Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції слід застосовувати до спірних правовідносин вибірково, а саме: виключно в частині внесених змін до статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті стосовно звільнення від відповідальності суб'єктів господарювання. Так, сам факт реєстрації підприємства у місті Маріуполі не звільняє позивача від відповідальності за порушення вимог статей 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Настання форс-мажорних обставин на території проведення антитерористичної операції необхідно довести належними доказами, а саме - сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки

(вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що зареєстроване місцезнаходження позивача відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: вул.Вузівська, 1-А. м.Маріуполь, Донецька область.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України 02.09.2014 р. прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VІІ, який набув чинності 15.10.2014 р. та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 20 пункту 1 цього розпорядження місто Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Аналізуючи вказані приписи, позивач є суб'єктом господарювання, який звільняється від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки самого лише факту здійснення його діяльності на території проведення антитерористичної операції достатньо для визнання його такими.

Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність сертифікату Торгово-промислової палати України, як єдиної підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, є безпідставними.

Так, стаття 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Разом з тим, аналізуючи приписи вказаного Закону, слід зробити висновок про те, що невиконання зобов'язання особою може бути підтверджено обставинами непереборної сили, що звільняє таку особу від відповідальності, однак вказані зобов'язання випливають з інших правовідносин, а не тих які регулює Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Так, вказана норма є загальною і поширюється на інші види невиконаних зобов'язань, а відтак не може бути застосовано до спірних правовідносин з огляду на те, що вони регулюються спеціальною нормою, а саме - статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , яка прямо передбачає застосування відповідальності за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті до резидентів, що порушили терміни розрахунків, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Стаття 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначає, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Разом з тим, позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, не є особою на яку поширюються такі санкції, а відтак не потребує звільнення від відповідальності.

Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України надає особа, яка за певних обставин не могла виконати свої зобов'язання та до якої може бути застосована відповідальність, встановлена статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Отже позивач, як особа на яку не поширюється відповідальність визначена вказаним Законом, не повинен надавати сертифікат Торгово-промислової палати України, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій. Доведенню в даному випадку підлягає лише здійснення ним діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Відтак у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу пені за несвоєчасні розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Слід також зазначити, що положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції можуть застосовуватися до спірних правовідносин лише в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

Частиною першою статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати у розмірі: 73,08 грн. за подання позовної заяви; 1 400,73 грн. за подання апеляційної скарги та 2 521,28 грн. за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Каучук задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі №805/2192/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 08 травня 2015 року №0000302201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства Каучук (код ЄДРПОУ 13507918) судові витрати у розмірі 3 995,09 грн.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.