Рішення

від 17.07.2017 по справі 909/448/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 р. Справа № 909/448/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубко",

вул. Л.Ребета, 8 а, м.Івано-Франківськ, 76014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова

компанія "Прінком-Груп", вул. Шевченка, 3, м.Івано-Франківськ, 76000;

про: стягнення 100 000,00грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №1 від 18.06.2017р.; посвідчення №288 від 09.12.1998р.)

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубко", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", 198 200,00грн., з яких: 100 000,00грн. - гарантійний внесок, 84 700,00грн. - інфляційні втрати, 13 400,00грн. - відсотки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судових засіданнях 04.07.17р., 13.07.17р. оголошувались перерви до 13.07.17р., до 17.07.17р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.17р., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№7397/17) від 13.07.17р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 100 000,00грн., перерахованих на підставі Попереднього договору від 06.06.12р.

Беручи до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову - 100 000,00грн.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Попереднього договору від 06.06.12р. та Договорів від 21.12.12р., від 19.04.13р. про внесення змін до Попереднього договору від 06.06.12р., за умовами яких, сторони зобов"язались у майбутньому, в строк не пізніше 31.12.13р., укласти договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а ;

- п.2. Попереднього договору від 06.06.12р., на виконання якого, в рахунок належних за Основним договором купівлі-продажу платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України) з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, позивач, платіжним дорученням №150 від 07.06.12р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00грн., за деревообробний цех згідно рахунку СФ-000007 від 07.06.12р.;

- невиконання відповідачем взятого на себе зобов"язання, обумовленого п.1. Попереднього договору від 06.06.12р., в редакції Договору від 19.04.13р., а саме, неукладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, в строк не пізніше 31.12.13р.;

- звернення до відповідача з вимогою від 03.04.17р., про укладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва або повернення грошових коштів в сумі 100 000,00грн., яка залишилась без реагування відповідачем;

- приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений (повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 13.07.17р.). Слід зазначити, що в судових засіданнях 04.07.17р., 13.07.17р., представник відповідача, факт неукладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а та неповернення грошових коштів в сумі 100 000,00грн. - підтвердив. Разом з тим, подав суду заяву б/н від 03.07.17р. (вх№10448/17) від 04.07.17р., в якій просить суд, застосувати до вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 000,00грн., загальну позовну давність, обумовлену ст.257 Цивільного кодексу України та відмовити в позові на підставі ч. 4 ст.267 цього ж Кодексу. При цьому, відповідач вказує, що п.1. Попереднього договору від 06.06.12р., в редакції Договору від 19.04.13р. про внесення змін до Попереднього договору від 06.06.12р., строк укладення між сторонами договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - закінчився 31.12.13р., і як наслідок, право позивача для пред"явлення відповідачу вимоги про повернення 100 000,00грн., виникло 01.01.14р. та закінчилось 01.01.17р., в той час як позивач, звернувся до суду за захистом свого порушеного права - 17.05.17р., пропустивши при цьому, визначений законом строк позовної давності.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубко" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", 06.06.2012р., укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1483.

У відповідності до п.1. Попереднього договору, ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" та ТОВ "Дубко", зобов'язуються у майбутньому, в строк не пізніше десятого грудня дві тисячі дванадцятого року, укласти договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000200050092, переданій на підставі договору №03/07/07 про дольову участь у будівництві від 03.07.2007 року, у нотаріальній формі на умовах, визначених цим Договором.

Договорами від 21.12.12р., від 19.04.13р., неодноразово вносились зміни до п.1. Попереднього договору від 06.06.12р., зокрема, щодо строку укладення Основного договору купівлі - продажу, і як наслідок, у відповідності до п.1. Попереднього договору від 06.06.12р., в редакції Договору від 19.04.13р., остаточним строком для укладення між сторонами договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, визначено - не пізніше 31.12.13р.

Згідно п.2. Попереднього договору, до підписання даного Попереднього договору, в рахунок належних за Основним договором купівлі - продажу платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України) з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, ТОВ "Дубко" сплачує ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", гарантійний внесок у розмірі 100 000,00грн.

Пунктом 2.1. Попереднього договору встановлено, що оплата гарантійного внеску вказаного в п. 2. даного Попереднього договору здійснюється ТОВ "Дубко" шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" в термін до 11 червня 2012р.

В момент розрахунків за Основним договором купівлі-продажу, зазначена сума гарантійного внеску буде зарахована Продавцем як оплата Покупця за Основним договором купівлі-продажу (п.2.2. Попереднього договору).

Пуктами 3.1.-3.8. Попереднього договору, визначено істотні умови основного договору:

Продавець - ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", покупець - ТОВ "Дубко". Об'єкт - незавершене будівництво деревообробного цеху, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а . ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", стверджує, що незавершене будівництво деревообробного цеху нікому іншому не буде продане, не буде подароване, не буде заставлене, в спорі та під забороною, в тому числі в податковій заставі, не перебуває, а також, що правочин з продажу незавершеного будівництва деревообробного цеху не буде суперечити правам та інтересам неповнолітніх, малолітніх та непрацездатних дітей. Ціна - визначається сторонами у розмірі 1 013 921,00грн. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням основного договору Сторони оплачують порівну. ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", зобов'язана підготувати в строк до укладання основного договору документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Сторони повинні виконати свої взаємні обов'язки за основним договором (продавець - передати майно, а покупець - сплатити відповідну грошову суму) під час укладання основного договору. За домовленістю сторін місце нотаріального посвідчення основного договору визначається Продавцем. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.

Цей Попередній договір набирав чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання ними усіх зобов»язань за цим Попереднім договором (п.7. Попереднього договору).

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач, платіжним дорученням №150 від 07.06.12р. (а.с.10), перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00грн., за деревообробний цех згідно рахунку СФ-000007 від 07.06.12р.

Однак, як доведено перед судом позивачем та підтверджено відповідачем, договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а , у строк не пізніше 31.12.13р., між сторонами укладено не було.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 04.04.17р. (а.с.52-54), про укладення договору купівлі - продажу або повернення грошових коштів в сумі 100 000,00грн. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 100 000,00грн., у зв"язку з неукладенням між сторонами договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд.№41 а , обумовленого Попереднім договором від 06.06.12р.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.ч.1,2 ст.635 Цивільного кодексу України).

В силу ч.3 ст.ст.635 Цивільного кодексу України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Беручи до уваги той факт, що Основний договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а , у строк не пізніше 31.12.13р., між сторонами укладено не було, то зобов"язання сторін, обумовлені Попереднім договором від 06.06.12р., в силу вище вказаної правової норми, припинились, і як наслідок, грошові кошти в сумі 100 000,00грн., за переконанням суду, підлягають поверненню відповідачем позивачу.

Таким чином, в даному випадку, має місце порушене право позивача, що полягає у неповерненні відповідачем грошових коштів в сумі 100 000,00грн. Однак, відповідач у поданій суду заяві б/н від 03.07.17р.(вх№10448/17) від 04.07.17р., просить застосувати до вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100 000,00грн., загальну позовну давність передбачену ст.257 Цивільного кодексу України та відмовити в позові на підставі ч. 4 ст.267 цього ж Кодексу.

Поняття строків та термінів, а також поняття позовної давності, врегульовано главами 18,19, розділу V Цивільного кодексу України.

Так, в силу ч.1 ст. 251, ст.252, ст.253, ч.1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов"язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язаний його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах, обумовлених статтею 3 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України, унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом п.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р., у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

В даному випадку, п.1. Попереднього договору від 06.06.12р., в редакції Договору від 19.04.13р., визначено строк виконання зобов"язання - укладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - не пізніше 31.12.13р., і як наслідок, право на пред"ялення вимоги до відповідача про виконання зобов"язання виникло у позивача 01.01.14р., як і початок перебігу строку позовної давності в даних спірних правовідносинах та закінчилось 01.01.17р. Станом на день подання позову - 16.05.17р. (відтиск штампу Укрпошти на поштовому конверті, а.с.12), строк позовної давності, у межах якого, позивач міг звернути до суду за захистом свого порушеного права, сплив. Доказів переривання такого строку суду не подано.

Частина 3 ст. ст.267 Цивільного кодексу України, передбачає можливість застосування судом правового інституту позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч.4 ст. ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (п.п.2.2., 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.13р.).

Виходячи із Конвенційних принципів та практики Європейського суду з прав людини, якщо строк позовної давності пропущений, то справа розглядається по суті з вирішенням питання щодо можливості визнання поважними причини пропуску такого строку.

Позивач подав суду клопотання вх№11101/17 від 14.07.17р., про поновлення строку на звернення до суду з позовом. Вказує, що у зв'язку з технічними причинами, а саме відсутністю у відповідача в 2013р. договору оренди земельної ділянки на якій знаходилось нежитлове приміщення - деревооброблювальний цех по вул. Макухи, 1, та не можливістю укладення Основного договору купівлі-продажу, сторонами на період вирішення питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки між ТОВ "ІПК "Прінком Груп" та Івано-Франківським міськвиконкомом, було досягнуто згоди щодо оренди спірного нежитлового приміщення строком на 35 місяців та повернення питання щодо відчуження після закінчення договору оренди. Позивач, просить суд, врахувати тривалі договірні стосунки між сторонами та недобросовісність ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" та захистити його порушене право, шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100 000,00грн.

З"ясувавши всі обставини на яких ґрунтується подане позивачем клопотання вх№11101/17 від 14.07.17р., беручи до уваги подані докази, довготривалі договірні стосунки між сторонами, які випливають із Договору №18/08-13 від 29.08.13р. оренди майна - нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а , який є предметом Основного договору купівлі-продажу, а також, беручи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, встановлені приписами ст. 3 Цивільного кодексу України, суд вважає за доцільне, визнати поважними причини пропущення позовної давності, а відтак, приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач факт неукладення Основного договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва та неповернення грошових коштів в сумі 100 000,00грн. - підтвердив.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 251-254, 256, 257, 261, 267, 626-629, 635 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", вул. Шевченка, 3, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 34844747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубко", вул. Л.Ребета, 8 а, м.Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 32076898) 100 000,00грн. (сто тисяч грн. 00коп.) - боргу, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.17р.

Суддя С.Кобецька