Постанова

від 17.10.2017 по справі 909/448/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 909/448/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів Т.С. Костів

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №1 від 18.06.2017),

відповідача- Борис С.М. (довіреність б/н від 08.06.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Прінком-Груп» , б/н від 25.07.2017(вх.№01-05/3635/17 від 31.07.2017)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2017

у справі № 909/448/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубко» , м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Прінком-Груп» , м. Івано-Франківськ

про: стягнення 100 000,00грн

ВСТАНОВИВ:

16.05. 2017 ТОВ Дубко звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Прінком-Груп (далі - ТОВ ІПК Прінком-Груп ) про стягнення 100 000,00грн гарантійного внеску (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.07.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов попереднього договору від 06.06.2012 про укладення не пізніше 10.12.2012 основного договору купівлі-продажу незавершеного будівництва нежитлового приміщення деревообробного цеху, розташованого на вул. Макухи, 1 в м. Івано-Франківську, позивач сплатив відповідачу 100 000грн гарантійного внеску. В подальшому сторони змінювали дату укладення основного договору і відповідно до останніх змін основний договір мав бути укладений не пізніше 31.12.2013. Позивач вказує, що у зв'язку неможливістю завершення будівництва об'єкта продажу, сторони уклали договір найму від 29.08.2013 нежитлового приміщення, за умовами якого майбутній покупець( позивач) зобов'язувався провести будівельні роботи. Зазначає, що упродовж 2013-2016 років він виконав будівельні роботи для можливості експлуатації нежитлового приміщення, однак відповідач договору купівлі-продажу не уклав та відмовився підписувати акт виконання робіт. Позивач вказує, що оскільки попереднім договором не встановлений строк повернення гарантійного внеску, то такий внесок відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України має бути повернений у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги. Така вимога була надіслана у квітні 2017року, проте залишена відповідачем без задоволення.

04.07.2017 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки відповідно до умов попереднього договору від 06.06.2012 ( зі змінами від 21.12.2012 та від 19.04.2013) строк для укладення основного договору купівлі-продажу закінчився 31.12.2013, відтак строк на звернення до суду за захистом своїх прав у позивача розпочався 01.01.2014 та закінчився 01.01.2017, в той час як позов подано лише 17.05.2017.

14.07.2017 позивач подав до суду клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до суду, яке обґрунтоване тим, що у зв'язку з відсутністю у відповідача у 2013 році договору оренди земельної ділянки, на якій знаходилося нежитлове приміщення - деревообробний цех на вул. Макухи, 1,та неможливістю укладення основного договору купівлі-продажу сторони вирішили укласти договір оренди вказаного приміщення строком на 35 місяців на період вирішення відповідачем питання про укладення договору оренди земельної ділянки та повернення до питання купівлі-продажу після закінчення договору оренди. Після закінчення дії договору оренди 03.04.2017 була надіслана вимога про укладення договору купівлі-продажу або повернення гарантійного внеску, на яку відповідач не відреагував.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2017 у справі № 909/448/17 (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00грн боргу та 1 600,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст. ст. 11, 251, 252, 253, 254, 256, 257, 261, 626, 627, 628, 629, 635 ЦК України, постановою пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів .

При розгляді спору суд встановив обгрунтованість позову та дійшов висновку, що кошти в сумі 100 000,00грн, сплачені позивачем як гарантійний внесок на підставі попереднього договору, підлягають поверненню позивачу. Водночас суд встановив, що право позивача на пред'явлення вимоги до відповідача виникло 01.01.2014 та закінчилось 01.01.2017 у зв'язку із спливом позовної давності. Суд вказав, що позов подано 16.05.2017 після спливу 3-х річного строку позовної давності і відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Однак, враховуючи обставини даної справи, зокрема, довготривалі договірні стосунки сторін, які виникли на підставі договору оренди №18/08-13 від 29.08.2013, предметом якого є те ж саме нежитлове приміщення, яке мало бути предметом основного договору купівлі-продажу, суд визнав поважними причини пропуску позивачем позовної давності та дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилаючись на ст. 635 ЦК України та ст.182 ГК України, скаржник вказує на відсутність доказів направлення стороною попереднього договору пропозицій іншій стороні щодо укладення основного договору, що, на його думку, свідчить про обопільне небажання сторін укладати основний договір та про припинення зобов'язань за попереднім договором.

Вважає необгрунтованим висновок суду про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки договір оренди №18/08-13 від 29.08.2013 укладений задовго до визначеного в попередньому договорі строку укладення основного договору, в договорі оренди відсутні посилання на те, що він укладається на період вирішення питання про укладення відповідачем та органом місцевого самоврядування договору оренди земельної ділянки, та жодної умови щодо повернення до питання про відчуження після його закінчення.

У письмових поясненнях б/н від 12.09.2017 (вх. №01-04/6194/17 від 18.09.2017) скаржник вказує, що він відмовився від договору оренди та вимагав повернути майно у зв'язку з тим, що позивач (орендар за договором) більше року не сплачував орендної плати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №909/457/16, яка є чинною, встановлено, що договір оренди №18/08-13 від 29.08.2013 розірваний з 16.05.2016 і з цього часу існує обов'язок ТОВ Дубко повернути об'єкт оренди, однак станом на сьогодні об'єкт оренди не повернений. Стверджує, що такі дії позивача не свідчать про довготривалість відносин між сторонами за договором оренди, а підтверджують порушення права власності відповідача. Зазначає, що уклавши договір оренди 29.08.2013 ще до закінчення строку на укладення основного договору (31.12.2013), сторони визначили, що між ними існують виключно орендні правовідносини,а не будь-які інші, вказаний договір не містить жодних посилань на те, що він укладається з наміром подальшого відчуження об'єкта оренди шляхом укладення основного договору. Вказує на неправдивість доводів позивача щодо проведення будівельних робіт на об'єкті оренди, оскільки умовами договору оренди передбачено обов'язок орендаря не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову чи перепланування предмету договору і в матеріалах справи відсутні докази проведення будь-яких робіт на об'єкті оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає наявними підстави для поновлення строку на захист та незастосування строків позовної давності, враховуючи те, що з червня 2016 року по 23.02.2017 існувала правова невизначеність у правовідносинах сторін, довготривалі договірні стосунки сторін та оформлення відповідачем 07.04.2016 права власності на незавершене будівництво після укладення договору оренди.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2017.

Ухвалою від 12.09.2017 розгляд справи відкладено на 17.10.2017.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у позові.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

06.06.2012 ТОВ "Дубко" та ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" уклали нотаріально посвідчений попередній договір, зареєстрований в реєстрі за №1483, відповідно до п. 1 якого сторони зобов'язалися у майбутньому, в строк не пізніше 10.12.2012, укласти договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (основний договір).

Згідно з п.2 попереднього договору в рахунок належних за основним договором купівлі - продажу платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України) з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, ТОВ "Дубко" сплачує ТОВ " ІПК "Прінком-Груп" гарантійний внесок у розмірі 100 000,00грн.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору оплата гарантійного внеску здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" в термін до 11.06.2012. В момент розрахунків за основним договором купівлі-продажу зазначена сума гарантійного внеску буде зарахована продавцем як оплата покупця за основним договором купівлі-продажу.

Пунктами 3.1-3.8 попереднього договору визначено істотні умови основного договору, зокрема, продавця - ТОВ "ІПК "Прінком-Груп", покупця - ТОВ "Дубко", об'єкт - незавершене будівництво деревообробного цеху, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., (вул. Порайка), буд. №41 а , ціну - у розмірі 1 013 921,00грн.

Платіжним дорученням №150 від 07.06.2012 ТОВ Дубко перерахувало 100 000,00грн на рахунок ТОВ ІПК Прінком-Груп з призначенням платежу за деревообробний цех згідно з рах.№0000007 від 07.06.2012 .

В подальшому договором від 21.12.2012, зареєстрованим в реєстрі за №3243, та договором від 19.04.2013, зареєстрованим в реєстрі за №861, сторони внесли зміни до п.1 попереднього договору від 06.06.2012, зокрема, щодо строку укладення основного договору купівлі - продажу. Відповідно до п.1 попереднього договору від 06.06.2012, в редакції договору від 19.04.2013, остаточний строк для укладення сторонами договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва визначено - не пізніше 31.12.2013.

Разом з тим, 29.08.2013 ТОВ ІПК Прінком-Груп (орендодавець) та ТОВ Дубко (орендар) уклали договір оренди майна №18/08-13, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - деревообробний цех, розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Макухи (вул. Порайка), буд. 41 а , загальною площею 966 кв.м, стан майна на момент передачі в оренду - незавершене будівництво, ступінь готовності -79%.

Згідно з п.4.1 договір укладений строком на 35 місяців та діє з 29.08.2013 по 29.07.2016 включно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №909/457/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2017, встановлено, що договір оренди №18/08-13 від 29.08.2013 є розірваним з 19.05.2016 з моменту одержання ТОВ Дубко повідомлення ТОВ ІПК Прінком-Груп вих. № 16-05/16 від 16.05.2016 про відмову від договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати та задоволено позовну вимогу ТОВ ІПК Прінком-Груп про виселення ТОВ Дубко з нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Макухи (вул. Порайка), буд. 41 а , загальною площею 966 кв.м.

05.04.2017 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу, в якому запропонував до 12.04.2017 укласти основний договір купівлі-продажу, а у випадку неможливості укласти основний договір в 7-ми денний термін з моменту отримання вимоги повернути гарантійний внесок з урахуванням часу користування чужими коштами.

Дослідивши обставини справи, доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2012 сторони уклали попередній договір (з урахуванням внесених до нього змін договорами від 21.12.2012 та від 19.04.2013), за умовами якого сторони зобов'язалися не пізніше 31.12.2013 укласти договір купівлі-продажу (основний договір) об'єкту незавершеного будівництва - деревообробного цеху, який знаходиться за адресою: вул. Макухи (вул. Порайка), 41 а . Договором встановлено обов'язок ТОВ "Дубко" сплатити ТОВ " ІПК "Прінком-Груп" до 11.06.2012 гарантійний внесок у розмірі 100 000,00грн,сума якого мала бути зарахована продавцем як оплата покупця за основним договором купівлі-продажу.

Сплата позивачем гарантійного внеску в сумі 100 000,00грн підтверджена наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №150 від 07.06.2012 та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, з матеріалів вбачається та підтверджується сторонами, що у встановлений договором строк - 31.12.2013 основний договір (договір купівлі-продажу незавершеного будівництва деревообробного цеху) не був укладений.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

05.04.2017 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу, в якому запропонував до 12.04.2017 укласти основний договір купівлі-продажу, а у випадку неможливості укласти основний договір в 7-ми денний термін з моменту отримання вимоги повернути гарантійний внесок з урахуванням часу користування чужими коштами.

Відповідач внеску не повернув, основний договір не уклав.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 100 000,00грн, перераховані відповідачу як гарантійний внесок, підлягають поверненню позивачу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, строк для звернення позивача до суду з позовом про повернення сплачених коштів почався 01.01.2014 та згідно з названими нормами закінчився - 31.12.2016, в той час як позивач звернувся до суду 16.05.2017, тобто з пропуском 3-х річного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до частин 3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності, а позивач подав заяву про його поновлення.

Як роз'яснено у п.п. 2.2, 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10, з наступними змінами і доповненнями, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску пропущеної позивачем позовної давності, посилаючись на довготривалі договірні стосунки сторін, які виникли на підставі договору оренди №18/08-13 від 29.08.2013, предметом якого є те саме нежитлове приміщення, що і основного договору купівлі-продажу.

З урахуванням обставин даної справи, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначено вище, строк для укладання основного договору був встановлений - не пізніше 31.12.2013, проте у цей строк основний договір не був укладений, про що було відомо позивачу. Жодних доказів звернення позивача до відповідача до спливу цього строку про укладення основного договору купівлі -продажу суду не надано. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що до спливу цього строку , а саме 29.08.2013 сторони уклали договір оренди того ж майна, яке мало бути предметом основного договору купівлі - продажу. Договір оренди укладено на 35 місяців, по 29.07.2016. Договір оренди не містять жодних посилань на його укладення у зв'язку з неможливістю укладення основного договору купівлі-продажу, в договорі не вказано, що після закінчення терміну його дії сторони повернуться до вирішення питання укладання основного договору. Умовами договору оренди (п.5.5) встановлено заборону орендарю здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову, перепланування чи інші поліпшення об'єкта оренди, тому доводи позивача, викладені у позовній заяві, про те, що договір оренди був укладений у зв'язку неможливістю завершення будівництва об'єкта продажу та що за умовами договору оренди майбутній покупець(позивач) зобов'язувався провести будівельні роботи суперечать фактичним обставинам справи. Не підтверджені жодними доказами доводи позивача про виконання ним упродовж 2013-2016 років будівельних робіт для можливості експлуатації нежитлового приміщення та про ухилення відповідача від укладення основного договору купівлі-продажу та про відмову від підписання актів виконаних робіт.

Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №909/457/16, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, встановлено, що ТОВ Дубко не сплачувало орендної плати за договором оренди, у зв'язку з чим ТОВ ІПК Прінком-Груп відмовилося від договору оренди і такий договір є розірваним з 19.05.2016. Названою постановою задоволено позовну вимогу ТОВ ІПК Прінком-Груп про виселення ТОВ Дубко з нежитлового приміщення. З матералів справи вбачається, що ТОВ Дубко не виконало рішення суду, не звільнило оредованих приміщень.

В той же час ТОВ Дубко звернулося з позовом до суду про стягнення з ТОВ ІПК Прінком-Груп сплачених на підставі попереднього договору коштів лише 16.05.2017, хоча задовго до спливу позовної давності позивачу було відомо про те, що основний договір купівлі-продажу не укладений у встановлений строк та про припинення дії попереднього договору, також було відомо про розірвання договору оренди та про його виселення з орендованих приміщень, що спростовує доводи позивача, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку та у відзиві на апеляційну скаргу. Наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, у клопотанні позивачем не наведено, доказів їх наявності не подано. Відтак апеляційний суд вважає клопотання позивача про поновлення пропущеного строку необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем позовної давності та про задоволення позову.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності з поважних причин та про задоволення позову. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову на підставі частини четвертої ст.267 ЦК України у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення суду Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2017 у справі № 909/448/17 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дубко , ідент. код 32076898, місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул.Л.Ребета,8-а, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Прінком-Груп , ідент. код 34844747, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Шевченка,3, поштова адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 7/311, - 1760,00грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 23.10.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя Т.С. Костів

Суддя Я.О. Юрченко