Постанова

від 06.07.2017 по справі 927/84/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа№ 927/84/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Винник О.О.

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Степанець В.Я. - голова; Кушниренко Є.Ю. - адвокат;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Злагода НК" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 (суддя Бобров Ю.М.)

За позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

до 1)Фермерське господарство "Злагода НК"

2) Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі № 927/84/17 позов Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства Злагода НК та Борзнянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задоволено:

- визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01 червня 2010 року між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001;

- стягнуто з Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. П.Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, р/р 35215040001885 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 040861866) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, р/р 35215093006008, МФО 820172, код 02910114, банк ДКСУ м. Київ) 689,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору;

- стягнуто з Фермерського господарства "Злагода НК" (вул. Пролетарська, 1 с. Носелівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16415, р/р 26004051401115 в КБ Приватбанк, МФО 363686, код ЄДРПОУ 33380319) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, р/р 35215093006008, МФО 820172, код 02910114, банк ДКСУ м. Київ) 689,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду про задоволення позову мотивовано тим, що укладений між відповідачами договір оренди від 01.06.2010 є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки не відповідає істотним умовам договору оренди землі, визначеним ст.15 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, суд дійшов висновку, що оскільки технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною радою не затверджувались, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) утворено 10.09.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України що існувало з 2011 року. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (позивач у справі) утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України № 5.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Фермерське господарство "Злагода НК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт наголошував на тому, що при укладенін оспорюваного договору ореди нормативна грошова оцінка земельної ділянки була визначена і складала 192 901,46 грн. (п. 5 догвору оренди). В той же час, прокурором не було надано доказів, які б підтверджували, що нормативна грошова оцінка землі, яка зазначена в п. 5 договору оренди, на момент укладення договору була невірною і її розмір є меншим, ніж той, що зазначено в договорі. Також, судом першої інстанції не було досліджено питання щодо того, які саме права позивача порушено відповідачами, а також безпідставно не застосовано до вимог прокурора у позові трирічний строк позовної давності згідно з ст.ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 927/84/17 розподілено для розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Злагода НК" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров В.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 поновлено апелянту строк на подачу апеляційної скарги, Фермерського господарства "Злагода НК" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 прийнято до розглду, порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 06.07.2017.

23.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Бахмацької місцевої прокуратури за підписом керівника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому керівник проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що укладений між відповідачами договір оренди від 01.06.2010 є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами при його укладенні грубо порушено вимоги законодавства та на власний розсуд визначено нормативно-грошову оцінку переданої в оренду земельної ділянки, внаслідок чого розмір орендної плати також врегульовано на власнй розсуд, що є недопустимим при передачі в оренду земель державної та комунальної власності.

В судовому засіданні 06.07.2017 представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні 06.07.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенін апеляційної скарги - відмовити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області в судове засідання 06.07.2017 представників не направило, причин неявки суду апеляційної інстанції - не повідомило, про розгляд справи повідомлено належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали від 06.06.2017 - 1400035784189).

Відповідач-2 - Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області - в судове засідання 06.07.2017 представників не направила, причин неявки суду апеляційної інстанції - не повідомила, про розгляд справи повідомлена належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали від 06.06.2017 - 1640001551763).

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами та присутності представників відповідача-1 та прокурора, за відсутності представників позивача та відповідача-2 .

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

У пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду на користь держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність його захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ч. 1 ст. 29 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Прокурор у позові в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що укладений 01.06.2010 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" договір оренди землі сільськогосподарського призначення загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області не відповідає істотним умовам договору оренди землі, визначеним ст.15 Закону України "Про оренду землі". Прокурор зазначав, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, районною радою не затверджувались. Розмір орендної плати в оспорюваному договорі визначений невірно, і, як наслідок, до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави.

Відповідач-1 - ФГ "Злагода НК" заперечуючи проти позову вказував на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, була визначена самим орендодавцем при укладенні договору і склала 192901,46 грн. Орендодавцем жодного разу не ставилося питання про внесення змін до умов договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки землі, яка орендується ФГ "Злагода НК", зокрема і у зв'язку з тим, що грошова оцінка визначена невірно. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу трирічного строку позовної давності згідно з ст.ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі № 927/84/17 позов Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства Злагода НК та Борзнянської районної державної адміністрації про визнанян недійсним догвору оренди земельної ділянки - задоволено: визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01 червня 2010 року між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Як підстверджується матеріалами прави, між Борзнянською райдержадміністрацією (орендодавець) та ФГ "Злагода НК" (орендар) 01.06.2010 укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (а.с.25), згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району, загальною площею 22,5441 га, в тому числі рілля - 21,6341 га, полезахисна смуга - 0,25 га, канава - 0,66 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п.5 Договору, становить 192901,46 грн.

Договір укладено на 10 років (п.8 Договору).

Відповідно до п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі в розмірі 2900,00 грн за один рік, 241,66 грн помісячна оплата, орендна плата переглядається один раз на три роки, перегляд розміру орендної плати на вимогу однієї зі сторін.

Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення (п.16 Договору).

Договір зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.07.2010 за № 041084200001.

Згідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.06.2010 кадастровий номер земельної ділянки 7420884000:05:000:0001.

Фактично земельну ділянку було передано ФГ "Злагода НК" 01.06.2010 за Актом приймання-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди), що передається в оренду.

Отже, ФГ "Злагода НК" було надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, розпорядження якою, на час укладення Договору, відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, здійснювала Борзнянська райдержадміністрація Чернігівської області.

Пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013.

Цим Законом було внесено зміни до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області, і яке, згідно з п.п.13 п.4 Положення, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є розпорядником земель державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, а відтак, і уповноваженим органом здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - позивачем по справі.

Згідно з ч.9 ст.92 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмовив державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону № 161, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (ч.2 ст.21 Закону № 161).

Згідно з ч.4 ст.21 Закону №161 річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.02.2003 № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 ст.13 цього Закону визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ч.1 ст.20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч.2 ст.20 цього Закону).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами (ч.2 ст.23 цього Закону).

Як повідомляється в листі Відділу Держгеокадастру у Борзнянському районі Чернігівської області від 15.07.2016 № 10-28-99.2-2267/2-13, зокрема ФГ "Злагода НК" не проводило нормативну грошову оцінку орендованої землі.

Відділом протягом 2015-2016 років направлялися Орендарю листи щодо перегляду розміру орендної плати відповідно до діючого законодавства.

Борзнянська районна рада Чернігівської області в листі від 04.11.2016 № 95 (а.с.33) повідомила, що Борзнянська районна рада на сесії не приймала рішення про затвердження нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення державної власності на території Борзнянського району, яку орендує ФГ "Злагода НК".

У п.п.2.5.1 п.п.2.5 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, щовизнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Проте, у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу трирічного строку позовної давності згідно з ст.ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 Цивільного кодексу України, який, на думку апелянта, розпочав свій перебіг з моменту укладення оспорюваного правочину, тобто з 01.06.2010, і відповідно, сплив 01.06.2013. Позов подано прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівський області 30.12.2016 (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позов скеровано до сууд), тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з посиланням на п.п.4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності не є пропущеним, відповідно, і підстави для його застосування були відсутні з огляду на те, що Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) утворено 10.09.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України що існувало з 2011 року. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (позивач у справі) утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України № 5 .

Проте, з висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, дійсно п.п.4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст..261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звертається прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, дізнався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) утворено 10.09.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (позивач у справі) утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру .

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2014 року міститься висновок про те, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що утворення нового органу не є підставою для обрахування початку перебігу трирічного строку позовної давності саме з дати утворення відповідного органу, як дати, коли відповідний орган дізнався про порушення вимог закону при укладенні відповідного договору. Крім того, до 2011 року відповідні повноваження позивача в сфері спірних правовідносин здійснював правопопередник позивача - Державне агентство земельних ресурсів України, який не був позбавлений можливості подати відповідний позов.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, керуючись ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача на звернення з відповідним позовом - пропущено, належних і допустимих доказів його пропуску з поважних причин - ні прокурором, ні позивачем не наведено в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодекус України, як не наведено і підстав його відновлення, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у застосуванні заявленого відповідачем трирічного строку позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про застосування при вирішенні спору за заявою відповідача трирічного строку позовної давності до позовних вимог, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляє у задоволенні позову Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства Злагода НК та Борзнянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.06..2010 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фермерського господарства "Злагода НК" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що судом першої інтанції при винесенні рішення від 20.03.2017 у справі №927/84/17 зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Судовий збір в розмірі 1378,00 грн. за подачу позовної заяви, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 - покладається на позивача і підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 1 515,80 грн. Зайво сплачені 0,20 грн. підлягають поверненню апелянту з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Злагода НК" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 - скасувати і прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства Злагода НК та Борзнянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.06..2010 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001 - відмовити повністю.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 33380319; місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14) на користь Фермерського господарства "Злагода НК" (код ЄДРПОУ 33380319; місцезнаходження: 16415 Чернігівська обл.., Борзнянський район, с. Носелівка, вул. Пролетарська, 1) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Злагода НК" (код ЄДРПОУ 33380319; місцезнаходження: 16415 Чернігівська обл., Борзнянський район, с. Носелівка, вул.. Пролетарська, 1) 0 (нуль) грн. 20 коп. зайво сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови у відповідності до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи №927/84/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров