Постанова

від 09.11.2017 по справі 927/84/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Справа № 927/84/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В. Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі№ 927/84/17 Господарського судуЧернігівської області за позовомКерівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до 1. Фермерського господарства "Злагода НК" 2. Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:Збарих С.М. - відповідача 1:Кушнаренко Є.Ю. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 (суддя Бобров Ю.М.) позов Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства "Злагода НК" та Борзнянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задоволено:

- визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01 червня 2010 року між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 (судді: Станік С.Р., Куксов В.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 у справі №927/84/17 - скасувати і прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства "Злагода НК" та Борзнянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.06..2010 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Злагода НК" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 22,5441 га, що знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7420884000:05:000:0001, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05 липня 2010 року за № 041084200001 - відмовити повністю.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Прокурор доводить, що початок перебігу позовної давності слід пов'язувати не з датою укладення оспорюваного договору, а обставинами, коли головне управління держгеокадастру у Чернігівській області довідалося про порушення свого права, що в свою чергу пов'язане з отриманням від Бахмацької місцевої прокуратури листа від 15.11.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Заступника прокурора міста Києва прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Борзнянською райдержадміністрацією (орендодавець) та ФГ "Злагода НК" (орендар) 01.06.2010 укладено Договір оренди землі (далі - Договір), згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Носелівської сільської ради Борзнянського району, загальною площею 22,5441 га, в тому числі рілля - 21,6341 га, полезахисна смуга - 0,25 га, канава - 0,66 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п.5 Договору, становить 192901,46 грн.

Договір укладено на 10 років (п.8 Договору).

Відповідно до п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі в розмірі 2900,00 грн за один рік, 241,66 грн помісячна оплата, орендна плата переглядається один раз на три роки, перегляд розміру орендної плати на вимогу однієї зі сторін.

Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення (п.16 Договору).

Договір зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.07.2010 за № 041084200001.

Згідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.06.2010 кадастровий номер земельної ділянки 7420884000:05:000:0001.

Фактично земельну ділянку було передано ФГ "Злагода НК" 01.06.2010 за Актом приймання-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди), що передається в оренду.

Отже, ФГ "Злагода НК" було надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, розпорядження якою, на час укладення Договору, відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, здійснювала Борзнянська райдержадміністрація Чернігівської області.

Пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013.

Цим Законом було внесено зміни до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області, і яке, згідно з п.п.13 п.4 Положення, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є розпорядником земель державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, а відтак, і уповноваженим органом здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - позивачем по справі.

Згідно з ч.9 ст.92 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмовив державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону № 161, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (ч.2 ст.21 Закону № 161).

Згідно з ч.4 ст.21 Закону №161 річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.02.2003 № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 ст.13 цього Закону визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ч.1 ст.20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч.2 ст.20 цього Закону).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами (ч.2 ст.23 цього Закону).

Судом також встановлено, що нормативну грошову оцінку орендованої землі не проводилось, зокрема, Борзнянська районна рада Чернігівської області в листі від 04.11.2016 № 95 повідомила, що рішення про затвердження нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення державної власності на території Борзнянського району, яку орендує ФГ "Злагода НК", не приймала.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, слід погодитися з висновком суду, що договір оренди суперечить приписам чинного законодавства.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу трирічного строку позовної давності згідно з ст.ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) утворено 10.09.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (позивач у справі) утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру".

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2014 року міститься висновок про те, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

З огляду на викладене, касаційна інстанція визнає правильним правовий висновок апеляційного господарського суду, що утворення нового органу не є підставою для обрахування початку перебігу трирічного строку позовної давності з дати утворення відповідного органу, як дати, коли відповідний орган дізнався про порушення вимог закону при укладенні відповідного договору; відповідні повноваження позивача в сфері спірних правовідносин здійснював правопопередник позивача - Державне агентство земельних ресурсів України, який не був позбавлений можливості подати відповідний позов.

З аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведені мотиви, касаційна інстанція визнає правомірними висновки апеляційного господарського суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності.

В контексті доводів скарги прокурора, що момент початку перебігу позовної давності слід пов'язувати з отриманням позивачем інформації від органу прокуратури слід вказати, що закон (ст. 261 ЦК України) пов'язує момент початку перебігу позовної давності із об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про реальну можливість для особи дізнатися про порушення свого права або про особу порушника, а не із суб'єктивною поведінкою особи, яка стверджує про виникнення такої можливості; доводи прокурора, що лише після отримання позивачем інформації від прокурора він об'єктивно отримав реальну можливість дізнатися про порушення свого права слід визнати такими, що не відповідають правильному застосуванню наведених норм про позовну давність.

Таким чином, доводи прокурора відхиляються, оскільки не спростовують правильності правових висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що пов'язані із визначенням початку перебігу позовної давності, що виходить за межі касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі № 927/84/17 Господарського суду Чернігівської області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська