Рішення

від 20.05.2007 по справі 15/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ                 

20.05.2007                                                                                         

Справа  №15/30

За позовом  МП ВКФ „Корал'', м. Ужгород

до приватного підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1394,82 грн., в тому числі

1150,00 грн. основного боргу, 100,25 грн. пені, 112,43 інфляційних нарахувань

та 32,14 грн. 3% річних,

Суддя - голова господарського суду

Ващиліна Н.М.

Представники сторін:

від позивача - не

з'явився;

від відповідача - не

з'явився;

СУТЬ СПОРУ: МП

ВКФ „Корал''заявлено позов до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення

1394,82 грн., в тому числі 1150,00 грн. основного боргу, 100,25 грн. пені,

112,43 інфляційних нарахувань та 32,14 грн. 3% річних.

Сторони явку своїх уповноважених

представників на засідання суду не забезпечили.

Відповідач письмових пояснень по суті

спору не подав, витребуваних ухвалою суду від 11.05.07, явку уповноваженого

представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглядається у

відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за

наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

СУД ВСТАНОВИВ:

          2 березня 2006 року на адресу

господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява за позовом МП

ВКФ „Корал'' до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4650,00 грн. боргу

за договором НОМЕР_1 оренди приміщення по АДРЕСА_1.

          Між сторонами МП ВКФ

„Корал''(позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено мирову

угоду від 21 березня 2006 року, за умовами якої відповідач до 25 квітня 2006

року зобов'язався перерахувати позивачу 4650 грн. визнаної відповідачем

заборгованості по орендній платі згідно з договором НОМЕР_1 за період листопад

2005 року по лютий 2006 року, яка затверджена господарським судом Закарпатської

області

          Відповідно до ст.175 ЦК України

мирова угода укладається сторонами з 

метою  врегулювання спору на

основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та

предмета позову. Це укладена в господарському процесі угода між сторонами у

справі і затверджена судом про умови припинення спору на підставі взаємних

уступок -відмови позивача від частини своїх вимог або зміни їх, визнання

відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позовних вимог.

          За даними позивача відповідачем було

частково виконано умови мирової угоди. Станом на день подання позову ним було

погашено заборгованість в сумі 3500 грн.

          В судовому засіданні 11 травня 2007

року відповідач подав квитанцію НОМЕР_2 про сплату заборгованості в розмірі

1000 грн. та просив суд надати йому можливість сплатити решту заборгованості до

винесення рішення, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 29 травня

2007 року для надання відповідачу можливості врегулювання спору в позасудовому

порядку.

          Виходячи з вищенаведеного, позов в

частині стягнення 1150,00 грн. основного боргу належить припинити, з огляду на

відсутність предмета спору та наявність рішення господарського суду між тими ж

сторонами, про той же предмет із тих же підстав в порядку п. 1.1 та п. 2 ст.

80  ГПК України.

          Позовні вимоги про стягнення

інфляційних нарахувань у сумі 112,43 грн. та 32,14 грн. 3 % річних підлягають

стягненню на користь позивача на підставі       

ст. 625 ЦК України, оскільки якщо після прийняття господарським судом

рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін

на  майно або роботи, кредитор не

позбавлений права подати новий позов до винної особи. (Такої ж позиції

притримується Вищий господарський суд України у п. 4 роз'яснення від

12.05.99  №02-5/223 „Про деякі питання,

пов'язані з застосуванням індексу інфляції” із змінами, внесеними згідно з

Рекомендаціями від 18.11.03 №04-5/1429).

У задоволенні позовних вимог в

частині стягнення пені належить відмовити з огляду на наступне.

У відповідності до п.1 Закону України

„Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР

від 22.11.69 (з наступними змінами та доповненнями) за прострочення платежу

пеня сплачується в розмірі, встановленому за згодою сторін. Статтею 231

Господарського кодексу України також регламентовано, що розмір штрафних санкцій

може бути встановлено законом або договором.

Оскільки в мировій угоді сторін,

розмір пені сторонами спору не узгоджений, нарахована позивачем пеня стягненню

не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 44, 49, п.1.1, п.2 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального

кодексу України,

СУД  ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь МП ВКФ „Корал'', вул. Бачинського,

64, м. Ужгород (р/р 26007016710291 в Укрексімбанку м. Ужгород, МФО 312226, код

ЄДРПОУ 13584178) суму 112/Сто дванадцять/грн. 43 коп. інфляційних нарахувань та

32/Тридцять дві/грн. 14 коп. 3% річних.

3. Провадження у справі в частині

стягнення суми основного боргу 1394,82 грн. припинити.

4. У задоволенні позовних вимог в

частині стягнення 100,25 грн. пені відмовити.

5. 

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

     Суддя                                                                          

Н.М. Ващиліна