Постанова

від 04.07.2017 по справі 810/1939/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 року № 810/1939/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Сіренко Ю.П., за участі

представників сторін:

від позивача - Федоренко А.М.,

від відповідача - Савенок О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Дорбудпроект"

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Дорбудпроект" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 16.03.2017 № 0009391406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта фактичної перевірки від 24.02.2017 № 0480/1000/14/36287069 про порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме неоприбуткування готівкових коштів 25.01.2017 у сумі 7 728,00 грн. та 26.01.2017 у сумі 10 000,00 грн. є необґрунтованими.

Так, позивачем наголошено, що зазначені суми були отримані не від реалізації продукції за готівку, а по чековій книжці із розрахункового рахунку банка, тобто зазначені кошти знаходилися на розрахунковому рахунку підприємства, вже були оприбутковані по бухгалтерському обліку та вони вже були враховані в оподаткуванні, що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 25.01.2017 № 372, 26.01.2017 № 373 та здійсненими записами в касовій книзі за відповідні дні.

Також позивач не погоджується з висновком податкового органу про порушення пункту 2.8 Положення № 637, яке полягає у перевищенні встановленого ліміту залишків готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 26 802,12 грн., у зв'язку з відсутністю підпису отримувача у касовому ордері від 07.11.2016 № 837.

Позивач важає, що відсутність підпису отримувача не може свідчити про неотримання коштів за обставини, якщо отримувачем власноручно прописано суму в касовому ордері та дана операція відмічена в касовій книзі.

Крім того, позивач зазначає, що наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.02.2017 на підставі якого було проведено перевірку, не містить підстав, передбачених чинним податковим законодавством України для проведення фактичної перевірки ПП Дорбудпроект , містить неточності, виправлення, перекреслення тексту, у зв'язку з чим Акт фактичної перевірки не може бути допустимим доказом по справі.

Також, позивач вказує, що відповідачем складено Акт перевірки з порушеннями податкового законодавства, а саме перевірку проведено 20.02.2017, а Акт перевірки складено 24.02.2017.

Крім того, позивач стверджує, що податковим органом порушено положення статті 58 Податкового кодексу та пункту 9 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень - рішень платникам податків, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, оскільки позивачу не було надіслано (надано) розрахунок податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, позивач вважає висновки Акта фактичної перевірки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення - рішення є незаконними та підлягає скасуванню.

У судове засідання, призначене на 04.07.2017 прибув уповноважений представник позивача, який підтримав доводи викладені в адміністративному позові, надав додаткові письмові пояснення та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що у запереченнях на Акт перевірки він повідомив контролюючий орган про бажання брати участь у розгляді заперечень, в той же час, розгляд заперечень відбувся 14.03.2017, а позивач отримав повідомлення з датою розгляду заперечень лише 17.03.2017, у зв'язку з чим позивач важає, що відповідач позбавив його конституційного права на захист.

Відповідач позову не визнав та стверджував, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки, на надані письмові пояснення головного бухгалтера Приватного підприємства Добробудпроект .

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 20.02.2017 по 24.02.2017 працівниками контролюючого органу на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885, № 0886 була проведена фактична перевірка каси, що розташована за адресою: вул. Корсунська, 10, м. Миронівка, Київська область, суб'єкта господарської діяльності ПП "Дорбудпроект" (код за ЄДРПОУ 36287069), перевірка проведена на підставі статті 80 Податкового кодексу України, Законів Укрїни від 06.07.1995р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , від 01.06.2000р. № 1775-III Про ліцензування певних видів господарської діяльності , від 19.12.1995р. № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

Перевірку здійснено у присутності головного бухгалтера ПП "Дорбудпроект" ОСОБА_3, за результатами якої 24.02.2017 складений Акт фактичної перевірки № 0480/1000/14/36287069.

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень пункту 2.6, пункту 2.8, пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено … неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 17 728,00 грн., у касі підприємства у день їх надходження, а саме при дослідженні чекової книжки (рахунок 26007311709) встановлено, що з розрахункового рахунку отримано 25.01.2017р. готівкові кошти в сумі 7 728,00 грн. та 26.01.2017р. готівкові кошти в сумі 10 000 грн. при цьому відповідні касові ордера не складались та не реєструвались, відповідні записи в касовій книзі не здійснювались.

Проведеною перевіркою встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 26 802,12 грн., а саме у видатковому касовому ордері № 837 за 07.11.2016 на суму 27 762,12 грн. виявлено відсутність підпису отрмувача ОСОБА_4, залишок готівки на кінець дня 07.11.2016р. 0,00 грн., ліміт залишку готівки в касі ПП Добробудпроект встановлено наказом № 1 від 04.01.2016 в розмірі 960,00 грн. .

16.03.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі висновків Акта фактичної перевірки від 24.02.2017 № 0480/1000/14/36287069 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009391406, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 142244,24 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи, що воно прийнято відповідачем за відсутності порушень, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Права контролюючого органу визначені статтею 20 Податкового кодексу України, так підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 зазначеної статті).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт пункт 80.2.1 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт пункт 80.2.2 пункту 80.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт пункт 80.2.3 пункту 80.2); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт пункт 80.2.4 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт пункт 80.2.5 пункту 80.2); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт пункт 80.2.6 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт пункт 80.2.7 пункту 80.2).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується ні позивачем, ні відповідачем фактична перевірка каси позивача відбулася на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885 та № 0886.

З зазначеного наказу, вбачається, що фактична перевірка суб'єктів господарювання згідно додатком проведена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу.

Також на підтвердження обґрунтування законності виданого наказу, відповідачем надано суду додаток до наказу, в переліку якого міститься ПП Дорбудпроект та лист ДФС України від 13.05.2016 № 16606/7/99-99-14-05-01-17 Про надання інформації .

Відповідно до змісту вказаного листа, державною фіскальною службою проведено аналіз інформації щодо виторгів, проведених через реєстратори розрахункових операцій у березні 2016 року, за результатом чого встановлено, що частина суб'єктів господарювання мають ризики порушення законодавства, зокрема реєстратори розрахункових операцій подавали звітність без виторгів, із нульовим значенням, у зв'язку з чим було доручено здійснювати постійний аналіз та контроль у розрізі викладеної інформації; організувати та провести контрольно - перевірочні заходи суб'єктів господарювання, які звітують про нереально низькі виторги.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до 2 абзацу пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів (визначених в зазначеному пункті) або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічної думки дійшов Верховни Суди України у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В той же час, представник позивача, під час пред'явлення наказу та направлень на перевірку не знайшов в них порушень та допустив до перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на законних підставах призначено та проведено перевірку.

Стосовно зауважень позивача щодо порушення відповідачем строку сладання Акта перевірки та на те, що Акт перевірки складений таким чином, що неможливо зрозуміти його зміст, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Як вже було встановлено та зазначено судом, перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885, № 0886.

Відповідно до змісту направлень на перевірку, відповідач проводить фактичну перевірку з 20.02.2017 тривалістю 10 робочих днів.

Зі змісту Акта фактичної перевірки вбачається, що перевірка розпочалась 20.02.2017 о 15 годині 30 хвилин та закінчилась 24.02.2017 о 15 годині 00 хвилин.

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Враховуючи викладене та той факт, що датою складання Акта перевірки є 24.02.2017, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено ні строків проведення перевірки, ні строків складання Акта перевірки.

Також, суд зазначає, що згідно з положеннями частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Дослідивши зміст Акта перевірки, судом було встановлено, що він мистить вступну частину, описову частину, висновки та описову частину.

Всі частини Акта перевірки заповнені та містять відповідну інформацію щодо перевірки.

Крім того, суд зазначає, що описова частина містить підпункт 2.2.13 пункту 2.2 додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки , який містить інформацію про встановлені порушення.

Суд погоджується, з доводами позивача, що Акт перевірки містить перекреслення, в той же час, суд зазначає, що такі перекреслення не заважають зрозуміти зміст встановлених порушень, у зв'язку з чим, суд важає даний Акт перевірки, належним доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно посилань позича на той факт, що відповідачем не було надіслано йому розрахунок податкового зобов'язання відповідно до спірного податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду від 09.06.2017 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду було витребувано у відповідача розрахунок податкового зобов'язання до спірного податкового повідомлення - рішення.

В наданих запереченнях на позов, відповідачем було зазначено, що спірним податковим повідомленням - рішенням, позивачу не визначалось податкове зобов'язання (його збільшення чи зменшення), а отже контролюючий орган не складав та не надсилав розрахунок податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не надіславши позивачу розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення не порушив податкове законодавство України, оскільки вказаний розрахунок не приймався.

Стосовно посилань позивача на ту обставину, що податковим органом розглянуто заперечення позивача на Акт перевірки раніше ніж позивач отримав повідомлення про такий розгляд чим порушив конституційне право позивача на захист, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 03.03.2017 позивачем були подані до Головного управління ДФС у Київській області заперечення на Акт фактичної перевірки від 24.02.2017.

14.03.2017 відповідачем було розглянуто зазначені заперечення про що був складений Про розгляд заперечення № 1216/10/10-36-14-06-20.

Також судом встановлено, що Листом від 06.03.2017 № 1089/10/10-36-14-06-20 контролюючий орган повідомляв позивача про дату розгляду заперечення.

З наданого суду позивачем конверту в якому було надіслано лист віл 06.03.2017 вбачається, що на ньому стоїть штамп підприємства зв'язку з датою 06.03.2017 та він має номер штрих кодового індифікатору 0302001115266.

З інформації, що міститься на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відправлення за номером 0302001115266, вбачається, що 11.03.2017 воно не вручене під час доставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті необхідні заходи для повідомлення позивача про дату розгляду заперечень, однак лист від 06.03.2017 № 1089/10/10-36-14-06-20 не був вручений позивачу до дати розгляду заперечень за обставин, які не залежили від відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права на захист, оскільки, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Стосовно встановленого порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки каси позивача, контролюючим органом встановлено неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 17 728,00 грн., у касі підприємства у день їх надходження, а саме при дослідженні чекової книжки (рахунок 26007311709) встановлено, що з розрахункового рахунку отримано 25.01.2017р. готівкові кошти в сумі 7 728,00 грн. та 26.01.2017р. готівкові кошти в сумі 10 000 грн. при цьому відповідні касові ордера не складались та не реєструвались, відповідні записи в касовій книзі не здійснювались.

Відповідно до преамбули Положення № 637 це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України" (679-14), визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У Пункті 1.2 глави 1 Положення № 637 зазначено, що у цьому Положенні нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.3 Положення № 637 Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Згідно з пунктом 3.7 Положення № 637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що зазначені суми були отримані не від реалізації продукції за готівку, а по чековій книжці із розрахункового рахунку банка, тобто зазначені кошти знаходилися на розрахунковому рахунку підприємства, вже були оприбутковані по бухгалтерському обліку та вони вже були враховані в оподаткуванні, що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 25.01.2017 № 372, 26.01.2017 № 373 та здійсненими записами в касовій книзі за відповідні дні.

Представником відповідача у свою чергу, було зазначено, що до перевірки не надавались прибуткові касові ордери.

Крім того, під час перевірки бухгалтером позивача, ОСОБА_3 були надані пояснення, що … 25.01.2017 з р/р було знято по чеку МА 9500582 сума в розмірі 7 728,00 грн та 26.01.2017 по чеку МА 9500583 сума в розмірі 10 000,00 грн. Прибуткові касові ордери за вказану дату та відповідні суми не складались в зв'язку з браком часу… .

З наданої позивачем копії Чекової книжки на 25 чеків для отримання готівки за №№ від МА 9500576 до 9500600 судом встановлено, що корінець чека МА 9500582 від 25.01.2017 на 7 728,00 грн та корінець чека МА 9500583 від 26.01.2017 на 10 000,00 грн. заповнені належним чином.

Також позивачем надано суду квитанції до прибуткових касових ордерів на зазначені суми.

В той же час, представником відповідача були надані суду копії вказаних корінців чеків, що були зроблені під час перевірки та які не заповнені належгним чином.

Враховуючу викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем було заповнено корінці чека та складено прибуткові касові ордери вже після перевірки, що свідчить про той факт, що станом на день перевірки зазначені кошти не були оприбутковані у визначеному законом порядку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 та застосовано за дане порушення штрафні санкції у відповідності до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми), а саме: 17 728,00 грн. х 5 = 88 640,00 грн.

Стосовно встановленого порушення пункту 2.8 Положення № 637, суд зазначає наступне.

Під час перевірки, контролюючим органом встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 26 802,12 грн., а саме у видатковому касовому ордері № 837 за 07.11.2016 на суму 27 762,12 грн. виявлено відсутність підпису отрмувача ОСОБА_4, залишок готівки на кінець дня 07.11.2016 0,00 грн., ліміт залишку готівки в касі ПП Дорбудпроект встановлено наказом № 1 від 04.01.2016 в розмірі 960,00 грн. .

Пунктом 1.2 глави 1 Положення № 637 встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 3.4 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з положеннями пункту 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 1 від 04.01.2016 по ПП Дорбудпроект на 2016 рік встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 960,00 грн., що не заперечує і представник позивача.

При досліджені наданої представником позива копії видаткового касового ордеру від 07.11.2016 № 837 на суму 27 762,12 грн., судом встановлено, що даний ордер не містить підпису одержувача.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що прописаної суми в графі Одержав вказаного ордеру, достатньо для підтвердження отримання готівки з каси.

З огладу на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем пункту 2.8 Положення № 637 та застосовано за дане порушення штрафні санкції у відповідності до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день), а саме: (27 762,12 грн. - 960,00) х 2 = 53 604,24 грн.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Водночас, позивачем не було надано будь-яких доказів, спростовуючих доводи відповідача, а також не наведено жодних контраргументів на підтвердження протиправності прийнятого спірного рішення.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 липня 2017 р.