КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 826/9904/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Проскурні Т.В,
представника відповідача Зайченко О.Л.,
представника третьої особи Кобзаренка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю База Солнєчний луч до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч про зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю База Солнєчний луч (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч про зобов'язання відповідача прийняти рішення про анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 03.09.2015 р. № 261/14, виданого ОСББ Солнєчний луч терміном з 03.09.2015 р. по 03.09.2018 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача розглянути питання щодо прийняття рішення про анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 03.09.2015 р. № 261/14, виданого ОСББ Солнєчний луч терміном з 03.09.2015 р. по 03.09.2018 р.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа - ОСББ Солнєчний луч подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 р. між ТОВ ІНТЕР-КОНТИНЕНТАЛЬ (продавець) та ЗАТ База Солнєчний Луч (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив водозабірну свердловину з насосною станцією, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11, корпус 5.
03.09.2015 р. Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації ОСББ Солнєчний Луч видано дозвіл на спеціальне водокористування № 261/14 строком до 03.09.2018 р. на об'єкті за адресою: смт. Козин, вул. Берегова, 11.
24.03.2016 р. адвокат Проскурня Т.В., діючи в інтересах ТОВ База Солнєчний Луч , звернулася до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації з адвокатським запитом, в якому просила надати копії всіх документів, наданих ОСББ Солнєчний луч для отримання дозволу на спеціальне водокористування № 261/14, зазначивши про наявність підстав вважати, що ОСББ Солнєчний луч отримало дозвіл за допомогою підроблених документів.
У відповідь на даний адвокатський запит відповідачем надано копії документів, які були подані ОСББ Солнєчний луч для отримання дозволу на спеціальне водокористування № 261/14.
Позивач, вважаючи, що зазначений дозвіл виданий ОСББ Солнєчний луч на підставі підроблених документів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні правові підстави для зобов'язання відповідача розглянути питання щодо прийняття рішення про анулювання дозволу від 03.09.2015 р. № 261/14, виданого ОСББ Солнєчний луч .
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Водним кодексом України (далі - ВК України), Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 р. № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321 (далі - Порядок № 321).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини 1 статті 44 ВК України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
У ч.1 ст.49 ВК України закріплено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Відповідно до п. 3 Порядку № 321 видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2806-IV документи дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Водний кодекс України встановлює вичерпний перелік підстав для припинення права спеціального водокористування дозвільним органом.
Так, статтею 55 ВК України визначено, що право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні; 2) закінчення строку спеціального водокористування; 3) ліквідації підприємств, установ чи організацій; 4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам; 5) визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; 6) порушення умов спеціального водокористування та охорони вод; 7) виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення; 8) систематичного невнесення збору в строки, визначені законодавством.
Відповідно до ст. 56 ВК України припинення права спеціального водокористування здійснюється: 1) за клопотанням водокористувача у випадках, передбачених пунктом 1 статті 55 цього Кодексу; 2) за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2 - 4 статті 55 цього Кодексу; 3) за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних рад у випадках, передбачених пунктами 5 і 7 статті 55 цього Кодексу; 4) на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 статті 55 цього Кодексу.
Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках, перелічених статтею 56 ВК України здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.
Крім того, законом Закону № 2806-IV чіткі визначені правові підстави та компетенція дозвільного органу щодо анулювання спеціального дозволу на водокористування.
Так, згідно з п. 7 ст. 4-1 Закону № 2806-IV дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Отже, Закону № 2806-IV чітко розмежовані правові підстави, за наявності яких орган, що видав дозвільний документ : 1) самостійно приймає рішення щодо його анулювання; 2) може звернутися до суду з адміністративним позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання документу дозвільного характеру.
При цьому, системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що виявлення недостовірних відомостей у документах, на підставі яких видано дозвіл, є визначальною правовою підставою , передбаченою пунктом 7 статті 4-1 Закону № 2806-IV для анулювання дозволу саме шляхом реалізації дозвільним органом його повноваження на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
Разом з тим, перевіряючи оскаржуване судове рішення та усуваючи неповноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ТОВ База Солнєчний луч є власником земельної ділянки площею 2,4142 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11 /Т.2 а.с.111/.
29.09.2011 р. між ТОВ Інтер-Континенталь і ЗАТ База Солнєчний луч , правонаступником якого є позивач, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме водозабірної свердловини з насосною станцією за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11 /Т.2 а.с.112-113/, відомості про що внесено до Державного реєстру прав /Т.2 а.с.115/.
ОСББ Солнєчний луч звернулося до Департаменту екології та охорони навколишнього середовища Київської РДА із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування на об'єкті Артезіанська свердловина № 31 (1), артезіанська свердловина № 31 (2) за адресою: 08711 Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11 /Т.2 а.с.55/.
До зазначеної заяви ОСББ, зокрема додало договір оренди земельної ділянки від 11.06.2015 р., укладений між ТОВ База Солнєчний луч і ОСББ Солнєчний луч на строк з 11.06.2015 р. до 31.12.2018 р., предметом якого є земельна ділянка за адресою: 08711 Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11 /Т.2 а.с.55, 65-67/.
У судовому засіданні представниками як позивача, так і третьої особи було визнано, що такий договір між ТОВ База Солнєчний луч і ОСББ Солнєчний луч не укладався та є підробленим.
Водночас, колегія суддів встановила, що між зазначеними сторонами було укладено інший договір від 11.06.2015 р. щодо оренди земельної ділянки за адресою: 08711 Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, 11 на строк з 11.06.2015 р. по 31.12.2015 р.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами та визнані позивачем і третьою особою.
03.09.2015 р. ОСББ Солнєчний луч видано дозвіл на спеціальне водокористування № 261/14.
24.03.2016 р. адвокат Проскурня Т.В., діючи в інтересах ТОВ База Солнєчний луч , звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому повідомила про те, що договір оренди вищезазначеної земельної ділянки від 11.06.2015 р. був укладений між товариством і ОСББ на шість місяців, а дозвіл на спеціальне водокористування виданий на три роки, що надає підстави вважати, що ОССБ отримано дозвіл за допомогою підроблених документів, та просила надати копії всіх документів, поданих ОСББ для отримання зазначеного дозволу /Т.2 а.с.126/.
24.03.2016 р. ТОВ База Солнєчний луч звернулося до відповідача з вимогою терміново припинити дію дозволу на спеціальне водокористування № 261/14, виданого ОСББ Солнєчний луч /Т.2 а.с.154-155/.
Листом від 29.03.2016 р. № 06.1-10/Пр-26 у відповідь на вказаний адвокатський запит від 24.03.2016 р. відповідач надіслав копії запитуваних документів /Т. 2 а.с. 127-134/.
Листом від 30.03.2016 р. № 06.1-08.3/1675 відповідач повідомив позивача про відсутність в Департаменту можливості припинення дії дозволу /Т.2 а.с.158/.
08.04.2016 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської прокуратури Київської області із заявою про злочин, в якій повідомив про підробку документів, а саме договору оренди земельної ділянки від 11.06.2015 р., який був поданий ОСББ Солнєчний луч до Департаменту екології та охорони навколишнього середовища Київської РДА разом з клопотанням про надання дозволу на спеціальне водокористування та на підставі якого такий дозвіл видано заявнику /Т.2 а.с.110/.
12.04.2016 р. ТОВ База Солнєчний луч звернулося до відповідача з вимогою анулювати дозвіл на спеціальне водокористування № 261/14, виданий ОСББ Солнєчний луч /Т. 1 а.с.156-157/.
Листом від 20.04.2016 р. № 06.1-10/Фе-39 відповідач повідомив позивача про те, що питання про припинення (анулювання) дозволу на спеціальне водокористування ОСББ Солнєчний луч розглядалося раніше при опрацюванні листа товариства від 24.03.2016 р. № 24/03 /Т.2 а.с.160/.
14.07.2016 р. позивач звернувся до суду зі скаргою на дії керівника Києво-Свято.ш.инської місцевої прокуратури Київської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про злочин від 08.04.2016 р. /Т.2 а.с.135-137/.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року зобов'язано прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області внести відомості, зазначені в заяві ТОВ База Солнєчний луч від 08.04.2016 р. про вчинення злочину, до Єдиного реєстру досудових розслідувань /Т.2 а.с.140/.
В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровані кримінальні провадження від 13.05.2016 р. № 42016111200000400 за фактом пошкодження майна ТОВ База Солнєчний луч та від 30.06.2017 р. № 42017111200000376 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК України /Т.2 а.с.144, 147/.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що дозвіл на спеціальне водокористування від 03.09.2015 р. № 261/14 був виданий ОСББ Солнєчний луч на підставі документу, а саме договору оренди від 11.06.2015 р., який містять недостовірні відомості, що згідно зі ст. 4-1 Закону № 2806-IV є правовою підставою для звернення відповідача до суду з адміністративним позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання зазначеного дозволу.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не регламентовано повноважень дозвільного органу самостійно анулювати дозвільний документ та/або припинити його дію з вказаної підстави, як на тому наполягав представник позивача, тому такі доводи до уваги судом не приймаються.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорюється, що як в досудовому порядку, так і в даному адміністративному позові ТОВ База Солнєчний луч вимагає безпосередньо від відповідача здійснити припинення (анулювання) дії дозволу на спеціальне водокористування від 03.09.2015 р. № 261/14, посилаючись на те, що він виданий на підставі недостовірного документа, що не ґрунтується на положеннях ст.ст. 55, 56 ВК України та ст. 4-1 Закону № 2806-IV, оскільки за наявності недостовірних відомостей в документі законодавчо закріплена можливість не припинення, а анулювання дозволу в порядку звернення дозвільного органу до суду. Але саме з такими вимогами позивач до відповідача не звертався і останній ще не реалізував своїх дискреційних повноважень з розгляду цього питання.
Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що підставою звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі стало безпосередньо виявлення ним факту видання відповідачем дозволу на підставі недостовірного договору і саме з цих підстав позивач просить суд зобов'язати відповідача анулювати такий дозвіл /Т.1 а.с.4-5/, не оскаржуючи при цьому жодні дії, рішення або бездіяльність відповідача, зокрема щодо не звернення до суду з адміністративним позовом в порядку ст. 4-1 Закону № 2806-IV.
Водночас, частиною 1 статті 137 КАС України регламентовано право позивача до початку судового розгляду справи по суті змінити підставу або предмет адміністративного позову. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач таким правом не скористався, а реалізація особою свого законного права залежить виключно від волевиявлення такої особи.
Разом з тим, у відповідності до змісту ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги.
Отже, жодною правовою нормою не передбачено повноважень суду змінювати підстави звернення особи до суду, предмет позову та/або виходити за їх межі. Тобто, спірні правовідносини судом адміністративної юрисдикції вирішуються виключно в межах підстав поданого позову, якими є фактичні обставини, що наведені в позовній заяві і підлягають перевірці в судовому порядку, і в межах предмету позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена і у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 5.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що підстави, якими обумовлені позовні вимоги особи, перебувають у діалектичному зв'язку з її інтересом у справі та фактично є підставами для його захисту.
Втім, відповідно до офіційного тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 1-10/2004, такий інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Окрім викладеного, колегія суддів також звертає увагу й на те, що у відповідності до завдань адміністративного судочинства, регламентованих ст. 2 КАС України, необхідною правовою підставою для зобов'язання адміністративним судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є встановлення протиправності його бездіяльності, рішення чи дій, вчинення яких стало підставою звернення позивача до суду. Однак, як зазначалось вище, позивач таких позовних вимог не заявляв і адміністративний позов подано зовсім з інших підстав.
Крім того, судова колегія також зазначає, що вирішення питання про звернення до суду з адміністративним позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання зазначеного дозволу належить до дискреційних повноважень відповідача, які на етапі виниклих правовідносин, ним реалізовані не були, зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, жодного рішення щодо звернення до суду за вказаних обставин відповідачем не приймалося.
Водночас, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо не реалізації відповідачем на стадії виниклих правовідносин повноважень на звернення до суду за анулюванням дозвільного документу, відсутність жодного судового рішення з цього приводу, звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом є передчасним.
При цьому, доводи представника відповідача про те, що Департамент не може звернутись до суду через відсутність фінансових ресурсів для сплати судового збору в разі подання ним позову про застосування заходу реагування у вигляді анулювання дозволу, колегія суддів до уваги не приймає та вважає необґрунтованими, оскільки ст. 88 КАС України та Законом України Про судовий збір регламентовано механізм та повноваження суду щодо звільнення позивача від сплати судового збору, зменшення розміру, відстрочення або розстрочення його сплати, в разі, якщо позивач перебуває у важкому фінансовому стані.
Крім того, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже, апеляційна скарга об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року - скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю База Солнєчний луч до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Солнєчний луч про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 липня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Аліменко В.О.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.07.2017 |
Оприлюднено | 19.07.2017 |
Номер документу | 67804895 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Епель О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні