Ухвала

від 19.07.2017 по справі 458/328/17

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/328/17 2/458/193/2017

УХВАЛA

19 липня 2017 року Турківський районний суд Львівської області в складі судді Строни Т.Г., за участю секретаря Яворської Ю.В., розглянувши в м. Турці Львівської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Мостового ремонтно-будівельного державного підприємства про встановлення факту каліцтва,

встановив:

29.03.2017 року позивач звернувся з даним позовом до відповідача про встановлення факту каліцтва від нещасного випадку на виробництві.

До 14.06.2017 року справа перебувала у провадженні судді Федитника І.Д.

14.06.2017 року судом під головуванням судді Федитника І.Д. було задоволено відвід судді Федитнику І.Д.

15.06.2017 року відповідно до ст. 11-1 ЦПК України справу було розподілено судді Строні Т.Г.

В судовому засіданні суддя Строна Т.Г. заявила собі самовідвід, посилаючись на те, що вона в 2008 році розглядала даний позов ОСОБА_1 про встановлення факту трудового каліцтва під час роботи на будівництві мосту в с. Комарники в 1991 році; постановляла рішення, у якому висловлювала свою правову позицію із приводу суті позову, а тому не має права на даний час розглядати дану справу.

Представик позивача при вирішенні самовідводу покладався на думку суду.

Представник відповідача підтримав заявлений самовідвід.

Вислухавши представників сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що в 2008 році суддя Строна Т.Г. розглядала по суті позов ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-141/08 та 24.06.2008 року ухвалила рішення про встановлення факту трудового каліцтва під час роботи на будівництві мосту в с. Комарники в 1991 році, у якому висловлювала свою правову позицію по суті позову ОСОБА_1. Дане рішення в подальшому було скасоване апеляційним судом 13.10.2008 року.

Наведені вище обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи № 2-141/08 за 2008 рік.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (справи "Білуха проти України", "Мироненко і Мартенко проти України") важливим є, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється", адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

В даному випадку суд бере до уваги право учасників судового розгляду на справедливий суд незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає необхідним задовольнити заявлений самовідвід судді із метою забезпечення неупередженості правосуддя.

Оскільки в Турківському районному суді Львівської області неможливо утворити на даний час новий склад суду для розгляду справи, дану справу слід направити на розгляд суду, який є найбільш територіально наближений до Турківського районного суду Львівської області.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини "Білуха проти України" від 09.11.2006 року, "Мироненко і Мартенко проти України" від від 10.12.2009 року, п. 4 ч. 1 ст. 20, статтями 23-25,116 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Заявлений суддею Строна Т.Г. самовідвід задовольнити.

Справу передати на розгляд Старосамбірського районного суду Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Турківський районний суд Львівської області протягом 5 днів із дня її проголошення.

Суддя -