Постанова

від 17.07.2017 по справі 922/3962/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року Справа № 922/3962/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.17 та рішення господарського суду Харківської області від 22.12.16 у справігосподарського суду Харківської області №922/3962/16 за позовомпублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" простягнення 52 277,13грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Остапенко В.М.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

22.12.2016 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін 25.01.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В., Барбашова С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 015,14грн. пені, 1 062,18грн. 3% річних, 3 289,74грн. інфляційних нарахувань та судові витрати. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 33 894,94грн. основного боргу та 7 015,13грн. пені відмовлено.

Підставою для ухвалення зазначених рішень стало встановлення судами попередніх інстанцій факту несвоєчасного виконання споживачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу, унаслідок чого до відповідача застосовується відповідальність, передбачена договором та статтею 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення суми пені, застосовуючи ч.3 ст. 551 ЦК України, господарські суди скориставшись своїм правом, закріпленим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшили розмір пені на 50%.

Частково не погоджуючись з ухваленими постановою та рішенням (в частині зменшення розміру пені на 50%), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у відповідній частині скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення цих вимог. Свої доводи заявник обгрунтовує неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.219, 229, 233 ГК України, ст.551 ЦК України, ст.ст.4-2, 43, 83 ГПК України. У решті судові акти не оскаржуються, стягнуті судами суми 3% річних, інфляційних нарахувань та пені не заперечуються, тому судові рішення у частині задоволених позовних вимог касаційною інстанцією не перевіряються.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 2301/16-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Згідно з пунктом 3.5 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, споживач зобов'язується надати підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Господарські суди встановили, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив у період з січня по березень 2016 року включно, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 210 698,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. У свою чергу, за твердженнями позивача, відповідач отриманий газ оплатив частково у сумі 176 803,49 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем позовних вимог.

Відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, ст.ст.525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, умов договору, господарські суди стягнули з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційні втрати та пеню, зменшивши розмір останньої із застосуванням статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п .3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Урахувавши, що стягнення штрафних санкцій суттєво позначиться на фінансовому стані відповідача, останнім сплачено борг у повному обсязі, що свідчить про відсутність понесення позивачем збитків у зв'язку з неналежним виконанням укладеного договору, господарські суди правомірно скористалися своїм правом та зменшили розмір пені, тому підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, викладених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

За частиною другою ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують законності застосування господарським судами попередніх інстанцій чинних норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження апеляційного, господарського суду та правомірно ним відхилені.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.17 та рішення господарського суду Харківської області від 22.12.16 у справі №922/3962/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова