Рішення

від 17.07.2017 по справі 910/8551/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа №910/8551/17

За позовом Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА

До 1. Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА

Про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Оснач А.С. - по дов.

від відповідача 1: Новікова Г.Ю. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. порушено провадження по справі №910/8551/17 та призначено її розгляд на 26.06.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Представником позивача 16.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником відповідача 1 через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

Представник відповідача 2 в судове засідання 26.06.2017р. не з'явився, проте, 22.06.2017р. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит , а 23.06.2017р. - заяву про визнання позову.

Представником третьої особи 21.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представником третьої особи було надано усні пояснення по справі.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017р. було оголошено перерву до 10.07.2017р.

Представником позивача 04.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про розподіл судових витрат.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги було підтримано.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову надав заперечення.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача 2 та третьої особи, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.07.2017р.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом було розглянуто та відхилено клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказану особу не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи третьої особи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Представником позивача у судовому засіданні 17.07.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України надав заперечення.

Незважаючи на неявку представників відповідача 2 та третьої особи, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 17.07.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Край Керама (депонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж (депозитарна установа) було укладено договір №200051/Д про обслуговування рахунку в цінних паперах, відповідно до п.1.1 якого депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013р. №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, 27.06.2013р. за №1084/23616.

За умовами п.1.2 договору цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України Про депозитарну систему України .

У п.п.2.1.4, 2.1.2 договору №200051/Д від 14.10.2013р. передбачено обов'язок депозитарної установи здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунку в цінних паперах; здійснювати обслуговування обігу цінних паперів на рахунку у цінних паперах депонента шляхом проведення депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах у порядку та строки, визначені законодавством та внутрішніми документами депозитарної установи.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом календарного року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п.п.7.1, 7.2 договору №200051/Д від 14.10.2013р.).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного правочину депозитарною установою було відкрито депоненту рахунок в цінних паперах з депозитарним кодом 403311-UA4020051. На вказаному рахунку обліковувались цінні папери у кількості 20591 штук, загальною номінальною вартістю 205 910 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Зі змісту представлених до матеріалів справи документів вбачається, що постановою №276-ЦА-УП-ЮО від 09.06.2016р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю Аффінаж було застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності депозитарної установи та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Аффінаж вчинити дії, передбачені пунктом 2 розділу V Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №816 від 14.05.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2013р. за №862/23394.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань полягає, що 13.09.2016р. до реєстру внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Аффінаж .

Згідно переліку №114018зв від 26.04.2016р. акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА станом на 25.04.2016р., позивачу належали акції третьої особи у кількості 20591 одиниць (93,201466%).

Відповідно до змісту переліку №125060зв від 18.01.2017р. акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА станом на 12.01.2017р., депозитарною установою Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж не було надано інформації щодо наявності у позивача наведених вище цінних паперів.

07.02.2017р. Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА звернулось до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з запитом №12 про надання інформації щодо наявності у позивача майнових прав на цінні папери - акції, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Листом №09/01/5247 від 20.03.2017р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було повідомлено позивача про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Аффінаж та те, що станом на 20.02.2017р. останнім документи щодо завершення депозитарної діяльності у порядку визначеному Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, до комісії не направлено. У вказаному листі Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку також було вказано на те, що згідно з останніми щоквартальними адміністративними даними, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж , станом на 31.12.2015р. Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА володіло простими іменними акціями у кількості 20591 штук, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

27.02.2017р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України з запитом про надання інформації стосовно передання Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж бази даних, архівів баз даних та документів уповноваженому на зберігання та щодо наявності у Національного дипозитарію інформації щодо власника 93,201466% акцій Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА , облік та обслуговування яких здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю Аффінаж .

Листом №488/09 від 17.03.2017р. відповідачем 1 повідомлено позивача про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж не було передано центральному депозитарію бази даних, архівів баз даних та документів відповідно до Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.

З огляду на відсутність можливості здійснювати повноваження власника цінних паперів, зокрема, приймати участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА та фактичну неможливість їх проведення за відсутності Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА , якому, за твердженнями заявника, належить 93,201466% акцій, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто, застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм закону випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності заявником повинно бути доведено, зокрема, факт правомірного набуття відповідного майнового права та невизнання чи оспорювання цього права іншою особою.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України Про акціонерні товариства корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку врегульовано Законом України Про цінні папери та фондовий ринок .

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок встановлено, що акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, зокрема, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій). Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

За приписами ст.8 Закону України Про депозитарну систему України підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Як було встановлено судом, на підставі договору №200051/Д від 14.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж було відкрито Приватному акціонерному товариству КРАЙ КЕРАМА рахунок в цінних паперах з депозитарним кодом 403311-UA4020051.

Згідно виписки від 05.01.2016р., виданої депозитарною установою, станом на 30.12.2015р. на рахунку позивача обліковувались цінні папери - прості іменні акції у кількості 20591 одиниці, загальною номінальною вартістю 205 910 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Відповідно до переліку №114018зв від 26.04.2016р. акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА , станом на 25.04.2016р. позивачу належали акції третьої особи у кількості 20591 штук (93,201466% ).

Отже, виходячи з приписів ст.8 Закону України Про депозитарну систему України , суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи документи, зокрема, виписку депозитарної установи від 05.01.2016р. в якості належного та допустимого, у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, доказу наявності у Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА майнових прав (права власності) на прості іменні акції у кількості 20591 штук, загальною номінальною вартістю 205 910 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

При цьому, за твердженнями позивача, які з боку інших учасників судового процесу не заперечувались, Приватним акціонерним товариством КРАЙ КЕРАМА права на вказані цінні папери з 30.12.2015р. та по теперішній час не відчужувались. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Одночасно, як вказувалось судом, листом №09/01/5247 від 20.03.2017р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було повідомлено позивача про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Аффінаж та те, що станом на 20.02.2017р. останнім документи щодо завершення депозитарної діяльності у порядку визначеному Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, до комісії не направлено. У вказаному листі Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку також було вказано на те, що згідно з останніми щоквартальними адміністративними даними, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж , станом на 31.12.2015р. Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА володіло простими іменними акціями у кількості 20591 штук, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Питання, пов'язані з припиненням провадження депозитарною установою професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, врегульовано Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, яке затверджено рішенням №431 від 08.04.2014р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2014р. за №459/25236.

Це Положення встановлює вимоги до дій депозитарних установ, а також дій юридичних осіб, яким було анульовано ліцензії на провадження депозитарної діяльності, що припиняють провадження ними професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, дій інших професійних учасників фондового ринку, пов'язаних з цим припиненням, а також порядок здійснення державного контролю за діями цих осіб у період припинення Депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.

Пунктом 4 розділу ІІ Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності передбачено, що у разі прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата, дата набрання чинності цим рішенням є датою початку припинення діяльності.

Згідно п.6 розділу ІІ Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності у разі відкриття ліквідаційної процедури або прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата, з дати початку припинення діяльності Депозитарна установа припиняє здійснення облікових операцій на рахунках у цінних паперах, за винятком операцій, за якими розпорядження та/або документи, що підтверджують наявність підстав для проведення таких операцій, зареєстровані Депозитарною установою до дати початку припинення діяльності, операцій, пов'язаних з реалізацією Національним банком України передбаченого статтею 73 Закону України Про Національний банк України переважного та безумовного права щодо цінних паперів, які перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку України, операцій щодо списання прав на цінні папери з рахунку в цінних паперах депонента в Депозитарній установі з метою їх зарахування на рахунок у цінних паперах цього самого депонента в обраній ним депозитарній установі, корпоративних операцій емітентів (крім розміщення, викупу та перепродажу викуплених цінних паперів), операцій переказу цінних паперів, прав на цінні папери, пов'язаних із встановленням або зняттям обмежень щодо обігу цінних паперів, у тому числі операцій щодо розблокування цінних паперів / прав на цінні папери, що заблоковані для виставлення цінних паперів на продаж на фондовій біржі з(без) дотриманням принципу поставка цінних паперів проти оплати чи поза фондовою біржею з дотриманням принципу поставка цінних паперів проти оплати , та безумовних операцій на підставі: виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження ; розпорядження уповноваженої особи реєструвального органу про скасування реєстрації випуску цінних паперів; свідоцтва про право на спадщину; інших документів, визначених законодавством. Депозитарна установа до дати припинення діяльності зобов'язана складати та надавати Центральному депозитарію за його розпорядженнями облікові реєстри власників іменних цінних паперів, здійснювати виплати коштів за наслідком погашення цінних паперів та виплати доходів (дивідендів) за цінними паперами.

Зі змісту п.8 розділу ІІ Положення вбачається, що депозитарна установа (ліквідатор у разі відкриття ліквідаційної процедури) повинна (повинен) протягом 5 робочих днів з дати початку припинення діяльності розмістити на офіційному сайті Депозитарної установи повідомлення про початок процедури припинення провадження Діяльності депозитарної установи та повідомити у спосіб, визначений відповідним договором: депонентів, з якими укладені договори про відкриття/обслуговування рахунку у цінних паперах, щодо необхідності закриття рахунків у цінних паперах, що обслуговуються відповідно до цих договорів, із зазначенням попередження, що у разі незакриття рахунку(ів) у цінних паперах протягом 60 календарних днів з дати початку припинення діяльності (у разі прийняття уповноваженим органом Депозитарної установи рішення про припинення Депозитарною установою провадження Діяльності депозитарної установи або припинення як юридичної особи - протягом строку, встановленого уповноваженим органом Депозитарної установи) цінні папери, права на які обліковуються на такому (таких) рахунку(ах) в цінних паперах, будуть надалі обліковуватися: на рахунку в цінних паперах Депозитарної установи, який залишається після припинення Депозитарною установою депозитарної діяльності депозитарної установи в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію цінних паперів та/або Національного банку України відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, визначеної Законом України Про депозитарну систему України для обліку цінних паперів тих її депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах в установленому порядку, управління яким здійснює уповноважений на зберігання.

Депозитарна установа повинна не пізніше 5 робочих днів з дати початку припинення діяльності передати копію баз даних станом на кінець операційного дня, що передує даті початку припинення діяльності, на електронних носіях у форматі, визначеному уповноваженим на зберігання, на відповідальне довгострокове зберігання до уповноваженого на зберігання (п.10 Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, яке затверджено рішенням №431 від 08.04.2014р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2014р. за №459/25236).

У п.2 розділу І Положення зазначено, що уповноважений на зберігання - це Центральний депозитарій цінних паперів, у якому Депозитарній установі відкритий рахунок у цінних паперах, а також який у разі припинення Діяльності депозитарної установи або припинення Депозитарної установи як юридичної особи забезпечує відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних у визначених цим Положенням випадках, архівів баз даних Депозитарної установи, інформації щодо тих її депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та власників цінних паперів, рахунки яких обслуговувались Депозитарною установою на підставі договору з емітентом про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників та не були переведені емітентом до нової депозитарної установи у порядку, встановленому законодавством, прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках, забезпечує відповідальне зберігання сум коштів, отриманих від Депозитарної установи, які надійшли до неї за наслідками погашення цінних паперів та/або виплати доходів (дивідендів) за цінними паперами та не були виплачені, до їх виплати в установленому законодавством порядку та може надавати інформацію щодо стану таких рахунків на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та сум невиплачених Депозитарною установою коштів після отримання запиту від осіб, що мають право отримувати таку інформацію згідно із законодавством.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України Про депозитарну систему України визначено, що Центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів. Центральний депозитарій веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної цим Законом. В Україні може існувати лише один Центральний депозитарій. Слова Центральний депозитарій цінних паперів , Центральний депозитарій та похідні від них має право використовувати лише юридична особа, що набула статусу Центрального депозитарію в установленому цим Законом порядку.

Тобто, з системного аналізу наведених вище норм полягає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аффінаж у зв'язку з відкликанням ліцензії та припиненням депозитарної діяльності, було зобов'язане передати на відповідальне довгострокове зберігання до уповноваженого на зберігання бази даних станом на кінець операційного дня, що передує даті початку припинення діяльності, які містять відомості, в тому числі, стосовно депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах.

Проте, як вказувалось вище, означені дії зазначеною вище депозитарною установою вчинено не було.

Судом прийнято до уваги, що фактично спір у справі виник через те, що депозитарною установою, яка здійснювала обслуговування рахунку в цінних паперах заявника, не було вчинено дії передбачені Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, внаслідок чого Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА було позбавлено права та можливості здійснювати повноваження власника цінних паперів- простих іменних акцій, зокрема, приймати участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи всі наявні в матеріалах справи документи, з метою відновлення прав та законних інтересів позивача та усунення невизначеності у праві заявника, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА про визнання права власності на прості іменні акції у кількості 20591 штук (номінальна вартість -10 грн за одиницю, реєстраційний номер випуску 322/10/1/11, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000127146) емітента - Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА .

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 списати з рахунку в цінних паперах Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА цінні папери для подальшого зарахування на рахунок відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит , здійснення переказу простих іменних акцій та зобов'язання відповідача 2 після переказу від відповідача 1 здійснити зарахування цінних паперів. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, позивачем повинно бути доведено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків, наявність певного обов'язку відповідачів, строк виконання яких настав.

Проте, всупереч наведеного вище, заявником не було доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами виникнення у відповідача 1 обов'язку зі списання та переказу цінних паперів позивача, а також обов'язку відповідача 2 зарахувати такі цінні папери на рахунок Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА , строк виконання яких настав. Наведене вказує на те, що з боку відповідачів права та законні інтереси порушено не було, що фактично виключає можливість застосування обраних позивачем способів захисту прав та інтересів осіб. При цьому, наведений висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ст.4 Закону України Про депозитарну систему України система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація (далі - система депозитарного обліку).

Частиною 1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

На рахунку в цінних паперах депозитарної установи на підставі депозитарного договору в порядку, встановленому Комісією, а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, зберігаються та обліковуються цінні папери, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові (ч.2 ст.5 Закону України Про депозитарну систему України ).

За приписами ч.1 ст.16 Закону України Про депозитарну систему України Центральний депозитарій у порядку, встановленому Комісією, відповідно до отриманих депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів, розміщених в Україні та за її межами, та корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої цим Законом. Клієнтами Центрального депозитарію є емітенти, Національний банк України, депозитарні установи, депозитарії-кореспонденти, клірингові установи та Розрахунковий центр.

Відповідно до п.2 Положення про провадження депозитарної діяльності, яке затверджено Рішенням №735 від 23.04.2013р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2013р. за №1084/23616 депозитарна операція - це сукупність дій Центрального депозитарію, депозитарної установи, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр) або клірингової установи у разі провадження ними депозитарної діяльності депозитарної установи щодо здійснення ними депозитарної діяльності відповідно до законодавства України.

Пунктом 13 означеного Положення передбачено, що облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм.

Центральний депозитарій для здійснення депозитарної діяльності виконує такі функції: депозитарний облік цінних паперів - узагальнений облік цінних паперів та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах клієнтів; обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах клієнтів; обслуговування корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів; зберігання цінних паперів, віднесених до компетенції Центрального депозитарію відповідно до Закону, на рахунках у цінних паперах його клієнтів та облік прав за цими цінними паперами; здійснення нумерації (кодифікації) цінних паперів відповідно до міжнародних норм; ведення реєстру кодів цінних паперів. Депозитарні установи для здійснення ними депозитарної діяльності виконують такі функції: депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах депонентів; обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах депонентів; обслуговування корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах депонентів. Облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу. До облікових операцій Центрального депозитарію, депозитарних установ належать операції зарахування, списання, переказу: 1) зарахування - облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента на таку саму кількість. Операція зарахування призводить до збільшення на однакову кількість цінних паперів, прав на цінні папери на активних і пасивних аналітичних рахунках депозитарного обліку; 2) списання - облікова операція, яка відображає виведення (вилучення) визначеної кількості депозитарних активів, за якими Центральний депозитарій, депозитарна установа здійснювали депозитарний облік, та зменшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента на таку саму кількість. Операція списання призводить до зменшення на однакову кількість цінних паперів, прав на цінні папери на активних і пасивних аналітичних рахунках депозитарного обліку; 3) переказ - облікова операція, що відображає переведення цінних паперів, прав на цінні папери з рахунку в цінних паперах одного клієнта, депонента на рахунок у цінних паперах іншого клієнта, депонента або проведення операцій, пов'язаних з обмеженнями щодо обігу (блокуванням) цінних паперів, прав на цінні папери на визначений строк та/або до настання певної події (зокрема у зв'язку з обтяженням цінних паперів зобов'язаннями) або відміною встановлених обмежень (розблокуванням) цінних паперів, прав на цінні папери (п.п.1, 5 розділу ІІІ Положення про провадження депозитарної діяльності).

Отже, виходячи з того, що Законом України Про депозитарну систему України визначено чіткий перелік клієнтів Центрального депозитарію, яким Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА у даному випадку не є, у суду відсутні підстави вважати наявним у відповідача 1 обов'язок зі здійснення депозитарних операцій з цінними паперами - простими іменними акціями у кількості 20591 штук, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА , що належать позивачу.

До того ж, судом вже було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Аффінаж у зв'язку з відкликанням ліцензії та припиненням депозитарної діяльності, не було передано на зберігання до уповноваженого на зберігання бази даних, які містили відомості стосовно депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах, в тому числі, щодо позивача.

Одночасно, суд вважає за необхідне зауважити, що зарахування - це облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента на таку саму кількість (пп.1 п.5 розділу ІІІ Положення про провадження депозитарної діяльності).

Зі змісту п.10 розділу ІІІ Положення про провадження депозитарної діяльності вбачається, що депозитарні операції виконуються депозитарною установою не пізніше трьох робочих днів з дати прийняття розпорядження та/або документів, що є підставою для здійснення цих операцій, крім випадку, коли у розпорядженні або у відповідному договорі (депозитарному договорі, договорі про обслуговування випуску цінних паперів, договорі про кореспондентські відносини, договорі про обслуговування рахунку в цінних паперах, договорі про обслуговування Розрахункового центру, договорі про обслуговування клірингової установи) встановлений інший (пізніший) строк його виконання або протягом вказаного строку контрагентом за відповідним правочином не було надано розпорядження на проведення відповідної депозитарної операції, що має бути здійснена на виконання цього правочину.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення спору по суті у відповідача 2 не виникло обов'язку з зарахування спірних цінних паперів на рахунок позивача.

За таких обставин, з огляду на вище наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та юридичної неспроможності позовних вимог Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА в частині зобов'язання відповідача 1 списати з рахунку в цінних паперах Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА цінні папери для подальшого зарахування на рахунок відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит , здійснення переказу простих іменних акцій та зобов'язання відповідача 2 після переказу від відповідача 1 здійснити зарахування цінних паперів та відсутності підстав для їх задоволення.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА , в тому числі, в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Фаворит з огляду на приписи ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не прийнято заяву від 19.06.2017р. відповідача 2 про визнання розглядуваних у межах справи №910/8551/17 позовних вимог.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на те, що фактично спір у справі виник через те, що депозитарною установою, яка здійснювала обслуговування рахунку в цінних паперах заявника, не було вчинено дії передбачені Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, внаслідок чого Приватне акціонерне товариство КРАЙ КЕРАМА було позбавлено права та можливості здійснювати повноваження власника цінних паперів - простих іменних акцій, суд дійшов висновку, що судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати право власності Приватного акціонерного товариства КРАЙ КЕРАМА (08292, Київська обл., місто Буча, вул. Заводська, будинок 2, ЄДРПОУ 25290826) на прості іменні акції у кількості 20591 штук (номінальна вартість -10 грн за одиницю, реєстраційний номер випуску 322/10/1/11, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000127146) емітента - Приватного акціонерного товариства БУДАГРОМЕХЗАПЧАСТИНА (08292, Київська обл., місто Буча, вул. Зводська, будинок 2, ЄДРПОУ 04836971).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.