Постанова

від 12.07.2017 по справі 911/1011/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа№ 911/1011/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Садова Г.В., дов. № б/н від 10.07.2017 р.,

від відповідача - не прибув,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.05.2017 року

у справі № 911/1011/17 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЕС

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО

про стягнення 567 522,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року по справі № 911/1011/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЕС 563 407,40 грн. основної заборгованості, 1 736,13 грн. 3% річних, 2 378,55 грн. інфляційних втрат, 1 788,05 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року по справі № 911/1011/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2017 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЕС у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО у судове засідання не прибув.

12.07.2017 року через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю направити його представника у судове засідання.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідача про дату та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Участь представників відповідача у судовому засіданні 12.07.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. Підстав неможливості прибуття представника та відповідних доказів клопотання не містить. Юридичну особу також може представляти її керівник.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЛЕС (далі - постачальник, позивач, ТОВ ВОЛЕС ) у період з 15.07.2016 року по 01.03.2017 року передавало Товариству з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (далі - одержувач, відповідач, ТОВ ФРАМ КО ) товар за видатковими накладними (а.с. 11-47, 141-142, 145-148).

Даний товар отримано представниками відповідача на підставі довіреностей (а.с. 51-64, 143-144, 149-150).

Позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, неоплаченим лишився товар на загальну суму 563 407,40 грн., що в свою чергу, підтверджено актом звіряння взаєморозрахунків (а.с. 65-77, 93-105, 127-140).

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату поставленого товару (а.с. 78-82). Так, відповідно до вимоги від 24.02.2017 позивач вимагав сплатити заборгованість протягом березня 2017 у розмірі 571 145,97грн.

В подальшому, листом від 10.03.2017 відповідачем підтверджена заборгованість в сумі 571 145,97 грн., а також останній погодився сплатити заборгованість трьома платежами за період з 20.03.2017 по 07.04.2017.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити товар, переданий за відповідними видатковими накладними та застосування до відповідача відповідальності встановленої чинним законодавством України.

У зв'язку з недооплатою відповідачем отриманого товару, з урахуванням зміни розміру позовних вимог, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду та просить стягнути з відповідача 563 407,40 грн. основного боргу, а також 1 736,13 грн. 3 % річних та 2 378,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідач посилався на те, що поставка відбулась без укладення сторонами договору, вимоги про сплату ним не було отримано, а отже підстави для оплати товару відсутні.

Згідно з ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови між ними.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Факти укладення сторонами окремих договорів купівлі-продажу підтверджуються письмовими доказами - відповідними накладними, у яких зазначено найменування, кількість, ціна товару, а також довіреностями в яких вказано на підставі яких накладних отримувався товар.

Факт прийняття відповідного товару за накладними у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на поставку товару на відповідних умовах.

Доказів на спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.

З огляду на вищевикладене, зазначені накладні підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки строк оплати товару належним чином не визначено, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто, строк оплати настав - з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає безпідставними та не приймає до уваги доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем не настав та не визначений жодним документом.

Відповідач стверджує, що спірні видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки Товару за Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію. Крім того на них відсутня печатка відповідача.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Товар на підставі спірних видаткових накладних прийнято уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей, в яких також відображено за якими саме документами здійснюється отримання цінностей. Вказані довіреності містять відбиток мокрої печатки підприємства відповідача.

Відповідачем листом від 10.03.2017 року визнано факт поставки товару.

Крім того, між сторонами підписано акт взаєморозрахунків.

Таким чином, вищевказані заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Підписання відповідачем спірних видаткових накладних без будь-яких заперечень та зауважень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.

Жодних доказів повернення товару чи його оплати під час розгляду даної справи на суму 563 407,40 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 563 407,40 грн. за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 1 736,13 грн. - 3% річних та 2 378,55 грн. втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України за загальний період з жовтня 2016 року - лютий 2017 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 736,13 грн. 3% річних та 2 378,55 грн. інфляційних втрат.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року по справі № 911/1011/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року по справі № 911/1011/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1011/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 14.07.2017 року.