Постанова

від 17.07.2017 по справі 910/11401/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 910/11401/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

від представників сторін :

Позивача за первісним позовом Гаєвський С.Ю.

Відповідача 1 Бухеник І.Б.

Відповідача 2 не з'явився

Третьої особи не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 (суддя Пукшин Л.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект"

про відстрочку виконання судового рішення по справі №910/11401/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

2. Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз"

про розірвання договору від 12.10.2010 та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект"

про стягнення 10 861 067,46 грн та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 по справі №910/11401/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 задоволено частково.

Відстрочено на тридцять шість місяців до 07.06.2020 року виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року по справі №910/11401/14.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося, до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 17.07.2017.

В судове засідання 17.07.2017 з'явились представники позивача за первісним позовом та відповідача 1.

Представники відповідача 2 за первісним позовом та третьої особи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача 2 за первісним позовом та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 за первісним позовом та третьої особи.

Представник відповідача 1 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017.

Представник позивача за первісним позовом, в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 за первісним позовом, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.06.2016 по справі № 910/11401/14 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця", 3256752,40 грн авансового платежу; 2347562, 66 грн втрат від інфляції; 2000 000,00 грн. платежу за роботи по розробці технічної документації модернізації рухомого складу; 3256752,40 грн штрафу; 74298,00 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви; 39280, 51 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 40376,70 грн судового збору за подання касаційної скарги. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" повернути Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця", тепловози 2М62У №0293, №0294, передані на модернізацію, згідно з актами приймання-передачі від 08.02.2011 №1-А, №1-Б та від 10.03.2011 №2-А, №2-Б включно з усіма вузлами і документами, найменування, стан та кількість яких зазначено у вказаних актах приймання тепловозів, у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення 06.04.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

10 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення від 21.06.2016.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 по справі №910/11401/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 задоволено частково.

Відстрочено на тридцять шість місяців (до 07.06.2020 року) виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року по справі №910/11401/14. В іншій частині заяви відмовлено.

Місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, враховано фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" та зазначено про те, що товариство, за результатами виконання договору №02/06-2017/0001 від 02.06.17 та угоди від 17.01.2017, укладеної між між ТОВ "Метробудкомплект" та Товариством Andalusia SP. Z O.O., планує до 2020 року отримати прибуток, а тому товариство матиме можливість погасити заборгованість перед позивачем.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що виняткових обставин при поданні зазначеної заяви боржником не зазначено.

Згідно з п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року із змінами та доповненнями, роз'яснено, що слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, обов'язковими умовами відстрочки виконання рішення від 07.04.2016 мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Дана правова позиція викладена в пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Так, колегія суддів зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо врахування доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект", можливості отримання в 2020 році прибутку, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, фінансове становище товариства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Зазначене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004 року державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.09.2011 по справі № 6-51287св10.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що заявником не подано достатніх належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів неможливості виконання судового рішення.

Таким чином, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" протягом тривалого часу рішення суду, у зв'язку з незаконним відстроченням його виконання, порушує матеріальні інтереси Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця".

Поряд з цим, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви, в частині повернення тепловозів ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" - до завершення Антитерористичної операції на сході України, оскільки останнім не надано доказів вчинення дій щодо повернення тепловозів.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського міста Києва - частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 по справі №910/11401/14 скасувати, в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" про відстрочку виконання судового рішення по справі №910/11401/14.

3.Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" про відстрочку виконання судового рішення по справі №910/11401/14 в повному обсязі.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов