Постанова

від 18.10.2017 по справі 910/11401/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 910/11401/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіКарабаня В.Я., суддіНєсвєтової Н.М., за участю представників сторін від стягувачаКорсун Ю.Ю., від боржникаДжаловян І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року у справі № 910/11401/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", 2. Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" простягнення 10861067,46 грн та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

06.04.2017 року Господарський суд міста Києва видав накази на примусове виконання рішення у справі № 910/11401/14 про стягнення з ТОВ "Метробудкомплект" (надалі - божник) на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", стягувач) 3256752,40 грн авансового платежу, 2347562,66 грн інфляційних втрат, 2000000,00 грн платежу за роботи по розробці технічної документації модернізації рухомого складу, 3256752,40 грн штрафу. Зобов'язано ТОВ "Метробудкомплект" повернути ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" тепловози 2М62У № 0293, № 0294, передані на модернізацію згідно з актами приймання-передачі від 08.02.2011 року № 1-А, № 1-Б та від 10.03.2011 року № 2-А, № 2-Б включно з усіма вузлами і документами, найменування, стан та кількість яких зазначено у вказаних актах приймання тепловозів.

10.05.2017 року боржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання рішення до завершення проведення антитерористичної операції на Сході України.

Стягувач проти заяви заперечував, посилаючись на її безпідставність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року (суддя Пукшин Л.Г.) заяву задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області на 36 місяців до 07.06.2020 року, в іншій частині відмовлено.

Надаючи відстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості на 36 місяців, суд першої інстанції врахував можливі наслідки для заявника при виконанні рішення суду у встановлений строк та аргументував своє рішення, що:

- на рахунках боржника станом на 01.06.2017 року залишок коштів становить 11 522,19 грн, що підтверджується довідками АБ "Південний";

- накладення арешту на рахунки призведе до повного припинення діяльності підприємства та невиконання ним боргових зобов'язань;

- боржник матиме можливість погасити заборгованість перед стягувачем у 2020 році, що підтверджується укладеним з ТОВ "Ріал Естейт Дрім" договором №02/06-2017/0001 від 02.06.2017 року, предметом якого є модернізація тепловозів на загальну суму 262 440 000,00 грн, а також укладеною з Товариством Andalusia SP. Z O.O. угодою про наміри від 17.01.2017 року, відповідно до якої існує можливість на укладання двох договорів про проведення модернізації тепловозів на суму 40 000 000 доларів США.

Водночас, доводи ТОВ "Метробудкомплект" стосовно того, що останній немає можливості повернути тепловози до закінчення проведення антитерористичних операцій, суд першої інстанції відхилив, оскільки боржник не надав належних доказів в підтвердження вчинення дій щодо повернення тепловозів та звернення до компетентних органів щодо повернення вказаних тепловозів, у зв'язку з чим відмовив у наданні відстрочки виконання рішення суду в частині повернення тепловозів ПАТ "Українська залізниця".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів: Пашкіної С.А., Буравльова С.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року у справі № 910/11401/14 скасовано, у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року відмовлено.

Ухвалюючи постанову про скасування ухвали про надання відстрочки виконання рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не подано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду у справі. Щодо питання можливості отримання ТОВ "Метробудкомплект" в 2020 році прибутку, що була врахована судом першої інстанції, то апеляційний суд зазначив, що такі обставини не є виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, фінансове становище товариства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних, незалежних від нього обставин, а невиконання боржником протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача.

Боржник, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 43, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Стягувач у відзиві на касаційну скаргу просив її відхилити, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для надання відстрочки виконання рішення у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 року за клопотанням представника ТОВ "Метробудкомплект" розгляд справи відкладено.

18.10.2017 року представник ТОВ "Метробудкомплект" заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що попередній представник ОСОБА_7 перебуває на лікарняному, а новий представник не мав можливість належним чином підготуватися до розгляду справи, ознайомитися з матеріалами справи та підготовити пояснення із наведенням судової практики.

Оскільки право представника брати участь у суді касаційної інстанції не є абсолютним і може обмежуватися в інтересах належного відправлення правосуддя; розгляд справи вже відкладався судом касаційної інстанції за клопотанням представника ТОВ "Метробудкомплект"; заявник не надав жодних доказів, що підтверджували перебування представника ОСОБА_7 на лікарняному; кожній зі сторін спору була надана можливість викласти свою позицію в умовах, які не поставлять цю сторону у невигідне становище порівняно з протилежною стороною, а також беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відсутність додаткових пояснень заявника з наведенням судової практики жодним чином не перешкоджає розгляду скарги в цьому судовому засіданні, тому клопотання про відкладення розгляду справи відхилив.

Вищий господарський суд України, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, що оскаржується, - без змін, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4 5 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 129 1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок примусового виконання рішень судів, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки (відстрочки), а також відсутнє обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України обов'язок доведення таких обставин покладається на боржника, як зацікавлену сторону. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що неможливість виконання рішення через відсутність у боржника - юридичної особи коштів сама по собі не означає необхідності надання відстрочки виконання (розстрочки) судового рішення, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Тому, у такій ситуації (відсутність коштів на рахунках) заявник, окрім інших обставин, повинен доводити також неможливість виконання рішення повністю або частково за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна боржника.

Більш того, суд касаційної інстанції звертає також увагу на те, що відповідно до чинного законодавства можливість як відстрочки, так і розстрочки виконання рішення базуються на одних і тих самих фактичних обставинах - "тих, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення". Відстрочка виконання судового рішення - це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасово позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах не виконувати рішення суду, яке вступило в законну силу, протягом визначеного судом строку. Розстрочка, на відміну від відстрочки, передбачає виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у час. Тому, навіть, якщо є вагомі та виняткові підстави, що можуть виправдовувати затримку виконання рішення, принципи обов'язковості судового рішення та змагальності сторін вимагають, щоб боржник, який просить відстрочити виконання рішення, обґрунтував та довів неможливість виконання рішення частинами шляхом надання розстрочки.

Отже, спосіб, в який може бути застосована ст. 121 ГПК України, залежить від особливостей обставин кожної справи та підстав, які визнані судом дійсно винятковими і такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. У будь-якому разі, з метою дотримання справедливого балансу сторін спору встановлені судом часові обмеження щодо виконання остаточного рішення у справі не повинні незаконно порушувати права стягувача, як "потерпілої сторони" у спорі. Боржник повинен довести, що відстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від виконання судового рішення, у зв'язку з чим перевірки підлягаюють обставини добросовісності поведінки боржника та вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

У цій справі суд першої інстанції, надавши відстрочку виконання рішення на 3 роки лише з тієї підстави, що у боржника на рахунках недостатньо коштів для виконання рішення суду, а також виходячи з припущення можливого отримання боржником прибутку лише у 2020 році за результатами виконання договору №02/06-2017/0001 від 02.06.2017 року та угоди про наміри від 17.01.2017 року, укладеної між ТОВ "Метробудкомплект" та Товариством Andalusia SP. Z O.O., фактично враховував лише інтереси боржника. При цьому, не зробив жодної спроби проаналізувати можливість виконання рішення за рахунок майна боржника, цілком проігнорувавши доводи стягувача про те, що відповідно до фінансового звіту у боржника наявні необоротні та оборотні активи, а строк невиконання рішення протягом 3 років є надмірно тривалим.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, обґрунтовано виходив з того, що підстави для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення відсутні, оскільки заявником не подано достатніх належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказів неможливості виконання судового рішення, а невиконання ТОВ "Метробудкомплект" протягом тривалого часу рішення суду, у зв'язку з незаконним відстроченням його виконання, порушує матеріальні інтереси ПАТ "Українська залізниця".

За цих підстав касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ "Метробудкомплект".

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року у справі № 910/11401/14 - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я. СуддяНєсвєтова Н.М.