Постанова

від 22.05.2007 по справі 17/287-06-10018

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22"

травня 2007 р.

Справа

№ 17/287-06-10018

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого

судді:  Бєляновського В.В.,

                      Суддів:  Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  

Волощук О.О.,

за участю

представників:

Від скаржника: ОСОБА_1,

ОСОБА_2

Від Дальницької сільської

ради: Зубков О.С.

Від ПП „Оформітель”:

Татомір О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну

скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на

рішення господарського

суду Одеської області від 14.02.2007 року

у

справі №

17/287-06-10018

за

позовом: Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до

відповідачів:

1)

Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

2)

Приватного підприємства „Оформітель”

про

розірвання договору

оренди  та про надання права користування

земельною ділянкою

та за зустрічним

позовом Приватного

підприємства „Оформітель”

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні

земельною ділянкою

    ВСТАНОВИЛА:

          У вересні 2006 року суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Оформітель” та

Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про

розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року

площею 410 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами та

надання позивачеві права користування цією земельною ділянкою площею 410 кв. м.

для обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, яка згідно з договором

купівлі -продажу  від 05.12.2000 року

укладеним з ПП „Оформітель” перейшла позивачеві у власність для підприємницької

діяльності.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим,

що згідно з договором купівлі -продажу 

укладеним у 1999 році з Кишинівським об'єднанням „Інтераутотранс”

позивачеві у власність перейшла частина бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2”

розташованої по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 710 кв. м. Згідно з

договором купівлі -продажу від 05.12.2000 року ПП „Оформітель” продало

позивачеві другу частину цієї бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” розташовану за

цією ж адресою на земельній ділянці площею 410 кв. м. Незважаючи на те, що

перед укладенням вказаного договору купівлі -продажу директор ПП „Оформітель”

давав розписки, що припинить договір оренди земельної ділянки від 13.10.2000

року площею 410 кв. м., на якій розташовані будинки літнього типу бази

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, укладений з Дальницькою сільською радою, позивач до

цього часу не може укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки, тому що

директор ПП „Оформітель” не згоден припинити вищезгаданий договір оренди, про

що подав заяву до Дальницької сільської ради. Посилаючись на те, що починаючи з

2000 року плату за оренду землі сплачував позивач, а ПП „Оформітель” свою

діяльність на базі відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” припинив, продав житлові будиночки

літнього типу цієї бази відпочинку і з цього часу орендовану земельну ділянку

не використовує для літнього відпочинку громадян, позивач на підставі ст. ст.

1,3,15,24,25 Закону України „Про оренду землі”, ст. ст. 52,96,120,141,143 ЗК

України та  ст. ст. 285,377,425 ЦК

України просив суд про задоволення позову.

          В процесі розгляду даної справи

позивач користуючись своїм процесуальним правом неодноразово уточнював свої

позовні вимоги і останньою заявою без номера та дати (а. с. 202) просив

господарський суд скасувати рішення Дальницької сільської ради НОМЕР_1 про

надання ПП „Оформітель” земельної ділянки площею 410 кв. м. під базу відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_1” на умовах оренди терміном на 15 років”, розірвати договір оренди

земельної ділянки площею 410 кв. м. наданої у користування ПП „Оформітель”

Дальницькою сільською радою 13.10.2000 року для обслуговування бази відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_1”, визнати за позивачем право на отримання у користування з

подальшим викупом земельної ділянки площею 410 кв. м., яка знаходиться під

будівлями та спорудами бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що належить позивачеві

на праві власності, зобов'язати ПП „Оформітель” не чинити позивачу у будь -який

спосіб перешкод у користуванні земельною ділянкою.

          Дальницька сільська рада позов не

визнала вказуючи на те, що позивач не зазначив, яким чином укладенням спірного

договору оренди земельної ділянки з ПП „Оформітель” сільською радою порушені

його законні права та інтереси і які саме; ПП „Оформітель” не зверталося

до сільської ради з письмовою заявою про дострокове розірвання договору оренди

земельної ділянки і в свою чергу сільрада не вбачає підстав для припинення дії

даного договору; укладення позивачем договору купівлі -продажу майна бази

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” з ПП „Оформітель” не припиняє дії спірного договору

оренди земельної ділянки і не є підставою для припинення дії цього договору; в

спірному договорі оренди не визначено, що у разі купівлі -продажу майна  бази відпочинку третьою особою дія договору

оренди з ПП „Оформітель” припиняється; надані позивачем розписки надавалися ПП

„Оформітель” йому особисто і не можуть вважатися належними доказами письмової

відмови від оренди земельної ділянки, так як на адресу сільської ради ніяких

письмових заяв щодо дострокового розірвання договору оренди від ПП „Оформітель”

не надходило.

          ПП „Оформітель” позов не визнало

посилаючись на те, що відповідно до ст. 31 Закону України „Про оренду землі”

договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, а в даному випадку до

суду з позовом про розірвання договору звернулася не сторона за спірним

договором оренди, а третя особа, яка до даного договору не має ніякого

відношення, а тому не може ініціювати його дострокове розірвання.

          ПП „Оформітель” пред'явило зустрічний

позов до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про

зобов'язання припинити незаконне володіння на користування земельною ділянкою

загальною площею 0,04 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та прибрати

вагончики та інше належне йому майно, що знаходиться на цій ділянці. Позовні

вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач володіє та користується спірною

земельною ділянкою незаконно, позивач не має можливості розмістити на

орендованій згідно з договором від 13.10.2000 року земельній ділянці споруди та

інфраструктуру, необхідні для її використання за призначенням, а саме -бази

відпочинку. Відповідач чинить позивачеві перешкоди для вільного доступу на

орендовану земельну ділянку та відмовляється її звільнити від свого майна. А

тому на підставі  ст. 27 Закону України

„Про оренду землі”, якою визначено, що орендареві забезпечується захист його

права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на

земельну ділянку відповідно до закону, та орендар має право витребувати

орендовану земельну ділянку з будь -якого незаконного володіння та

користування, на усунення перешкод у користуванні нею, позивач просив про

задоволення зустрічного  позову.

          Ухвалою господарського суду Одеської

області від 14.02.2007 року (суддя -Зуєва Л.Є.) провадження у справі в частині

позовних вимог первісного позову щодо скасування рішення Дальницької сільської

ради НОМЕР_1 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на

те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України вирішення такого спору  відноситься до компетенції адміністративних

судів і його неможливо розглядати в порядку та за правилами Господарського

процесуального кодексу України.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 14.02.2007 року  у справі (суддя - Зуєва Л.Є.) у задоволенні

первісного позову відмовлено з мотивів безпідставності та необґрунтованості

уточнених позовних вимог, а зустрічний позов задоволено з мотивів

обґрунтованості та доведеності  позовних

вимог.

          Не погоджуючись з рішенням місцевого

господарського суду суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій

просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати у зв'язку з

порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду

обставинам справи та прийняти нове рішення, яким визнати за позивачем право на

отримання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під купленими

будівлями та спорудами та землі, яка необхідна для їх обслуговування, розірвати

договір оренди земельної ділянки укладений 13.10.2000 року між Дальницькою

сільською радою та ПП „Оформітель” 

площею 410 кв. м. розташованої по АДРЕСА_1, зобов'язати  ПП „Оформітель” не чинити позивачеві

у будь -якій спосіб перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою. В

обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що придбавши базу

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2” він набув право на отримання земельної ділянки у

користування; з 2000 року він фактично користується цією ділянкою; ПП

„Оформітель” продавши базу відпочинку позивачеві втратило право на користування

спірною земельною ділянкою; волевиявлення відповідача щодо відмови від

земельної ділянки було письмово заявлено відповідною заявою до сільської ради

та наданою позивачеві розпискою; це волевиявлення відповідача було зафіксовано

рішенням сесії сільської ради НОМЕР_2 згідно з яким право користування

відповідачем спірною земельною ділянкою було припинено; наявність спірного

договору оренди земельної ділянки порушує права позивача щодо придбання права

на використання цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням та

оформлення цього права відповідно до діючого законодавства; систематична

несплата відповідачем орендної плати  є

підставою для розірвання спірного договору оренди; дії сільської ради щодо

припинення права користування 

відповідачем спірною земельною ділянкою базуються на ст. 141 ЗК України

в редакції 2001 року та ст. ст. 27,30 ЗК України в редакції 1990 року

          У відзиві на апеляційну скаргу ПП

„Оформітель” заперечує проти її задоволення вказуючи на те, що спору між

сторонами договору оренди від 13.10.2000 року з приводу користування наданою

земельною ділянкою взагалі не існує, а тому позивач не має будь -яких законних

підстав пред'являти позов про дострокове розірвання даного договору та про

надання йому права користування цією земельною ділянкою.

          Від Дальницької сільської ради відзив

на апеляційну скаргу не надходив, а її представник в усних поясненнях в

засіданні суду просив апеляційну скаргу задовольнити.

          Заявлене в судовому засіданні

представником позивача за первісним позовом клопотання про залучення до

матеріалів справи додаткових доказів судом визнано необґрунтованим та відхилено

з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 та ч. 1 ст. 101 ГПК України, оскільки вони не

засвідчені належним чином та заявник не обґрунтував неможливість їх подання

суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.         

          Обговоривши доводи апеляційної скарги

та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши

матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального

та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів

вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та

встановлено місцевим господарським судом, на підставі рішення Дальницької

сільської ради Овідіопольського району Одеської області НОМЕР_3 між цією ж

радою (орендодавець) та ПП „Оформітель” (орендар) 13.10.2000 року було укладено

договір оренди земельної ділянки загальною площею 410 кв. м., що знаходиться на

території Дальницької сільської ради в с. Грибівка, база відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_2”, Овідіопольського району з метою несільськогосподарського

використання для літнього відпочинку громадян терміном на 15 років. Умовами

розділу 4 даного договору сторони встановили умови та підстави внесення до

нього змін, припинення і розірвання договору.

          В цей же день цей договір було

посвідчено у нотаріальному порядку та 30.10.2000 року проведено його державну

реєстрацію.

05.12.2000

року між ПП „Оформітель” (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець) було

укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі -продажу 81/100 частини

бази  відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що

знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з їдальні та чотирьох літніх

жилих будинків площею 21.6 кв. м. кожний, розташованих на земельній ділянці

площею 410 кв. м. Балансова вартість зазначеного майна складає 830 грн. 66

коп., за які й було вчинено цей продаж.

          Відповідно до нотаріально

посвідченого договору дарування від 10.11.2003 року, ОСОБА_3 подарувала, а

ОСОБА_1 прийняв у дар 19/100 частин бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що

знаходиться в АДРЕСА_1. За цим договором у власність обдаровуваного перейшов

один літній жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 410 кв. м. бази

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”.

У

2004 році приватний підприємець ОСОБА_1 подав до Дальницької сільської ради

заяву про надання у користування терміном на 49 років земельної ділянки площею

410 кв. м. для обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, яка належить йому

на праві власності. Підставою свого звернення заявник визначив вищевказані

договори та відмову директора ПП „Оформітель” від цієї земельної ділянки (лист

від 27.07.2004 року підписаний директором підприємства та невідомо кому

адресований).

          24.12.2004 року Дальницькою сільською радою

за цією заявою було прийнято рішення № 1040-ІV, яким припинено право

користування ПП „Оформітель” земельною ділянкою площею 410 кв. м. розташованою

по АДРЕСА_1 і переведення цієї земельної ділянки до земель запасу Дальницької

сільської ради, надання приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на виготовлення

технічної документації земельної ділянки загальною площею 410 кв. м. для

обслуговування та експлуатації літньої житлової забудови бази відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_1” в довгострокову оренду терміном на 49 років та запропоновано

останньому надати до 01.09.2005 року відповідні документи для складання

договору оренди земельної ділянки.

          21.10.2005 року у зв'язку із

зверненням директора ПП „Оформітель” Дальницькою сільською радою було прийнято

рішення № 1228-ІV про скасування попереднього рішення НОМЕР_2, підставою чого

визначена відсутність письмової згоди ПП „Оформітель” на припинення права

користування земельною ділянкою площею 410 кв. м., продаж ним ОСОБА_1 лише

майна у вигляді літніх будиночків, 

наявність діючого договору оренди цієї земельної ділянки від 13.10.2004

року, відсутність звернень ПП „Оформітель” 

до сільської ради з проханням припинити право користування земельною

ділянкою та достроково розірвати договір оренди, неприйняття сільською радою

рішення про розірвання договору оренди з ПП „Оформітель” та сплату орендної

плати за цим договором у 2005 році  в

повному обсязі.

          Вважаючи, що придбавши базу

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” він набув право на отримання у користування  з подальшим викупом земельної ділянки  площею 410 кв. м., що знаходиться під

будівлями та спорудами цієї бази відпочинку, а ПП „Оформітель” у зв'язку з

продажем бази відпочинку своє право на 

користування цією земельною ділянкою втратило, позивач звернувся до

господарського суду з цим позовом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону

України „Про оренду землі”, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються

Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами

України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а

також договором оренди землі.

          Згідно з приписами ст. 93 ЗК України,

право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне

володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для

провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка

або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та

користування іншій особі (суборенда). Відносини, пов'язані з орендою землі,

регулюються законом.

          Статтею 651 ЦК України передбачено,

що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше

не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Зазначена норма цивільного

законодавства кореспондується з ч. 3 ст. 31 Закону України „Про оренду землі”,

відповідно до якої договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за

рішенням суду в порядку, встановленому законом.

          Умовами розділу 4 договору оренди

земельної ділянки від 13.10.2000 року 

встановлено, що підставою розірвання договору є взаємна згода сторін;

вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків,

передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної

ділянки або припинення діяльності орендаря. Також сторони встановили, що

дострокове розірвання договору має здійснюватися за умови взаємної письмової

згоди сторін не пізніше ніж за двомісячний строк.

          З аналізу вищенаведених положень

закону та умов договору оренди випливає, що лише сторона за договором оренди

землі має право вимагати від другої сторони дострокового розірвання договору і

в разі недосягнення згоди сторін щодо розірвання договору такий спір підлягає

вирішенню у судовому порядку за позовом однієї сторони договору до другої

сторони.

          Позивач не є стороною договору оренди

земельної ділянки від 13.10.2000 року. Отже, позивач не є тією особою, яка має

суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого

ним подано позов.

Відповідно

до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи

(у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність

без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно

ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами,

зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за

захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при

здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є,

зокрема,  захист гарантованих

Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

          Разом з тим, відсутність права на

позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у

задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки

лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку

перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого

обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних

осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в

інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або

охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує

наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає

рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті,

встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          Доводи позивача за первісним позовом

в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що придбавши базу відпочинку

„ІНФОРМАЦІЯ_1” він набув право на отримання у користування з подальшим викупом

земельної ділянки, що знаходиться під цією базою відпочинку, з посиланням на

ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України не приймаються судом до уваги.

          Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України,

якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці,

наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право

користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та

частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК

України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на

земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових

угод, а право користування - на підставі договору оренди.  При відчуженні будівель та споруд, які

розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку

визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

          Як встановлено судом, позивач за

первісним позовом набув право на майно бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” на

підставі договору купівлі -продажу від 05.12.2000 року та договору дарування

від 10.11.2003 року. Проте, набуття такого права позивачем автоматично не тягне

за собою припинення договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року

укладеного між Дальницькою сільською радою та ПП „Оформітель”, на якій

розташоване це майно.

          Статтею 141 ЗК України встановлено

вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а

саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення

земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності

державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання

земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання

земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного

податку або орендної плати.

          Серед наведених встановлених законом

підстав припинення права користування земельною ділянкою відсутня така

підстава, як перехід права власності на майно, що розташоване на цій земельній

ділянці.

          Безумовно, що припинення права ПП

"Оформітель" на  користування

частиною земельної ділянки, наданої у користування на підставі договору оренди

від 09.12.2003 року, потягне за собою і припинення даного договору оренди на відповідну

частину землі.

          Статтею 31 Закону України „Про оренду

землі” передбачено вичерпний перелік підстав припинення договору оренди землі

повністю або частково, а саме: закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної

ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної

особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб,

зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди

земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі

припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі

може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір

оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку,

встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому

порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

          Серед наведених підстав припинення

договору оренди землі відсутня така підстава, як перехід права власності на

майно, що розташоване на цій землі.

Належні

докази, які б свідчили про те, що сторони за договором оренди земельної ділянки

від 13.10.2000 року здійснювали будь - які передбачені законом або договором

дії спрямовані на реалізацію свого права щодо дострокового припинення даного

договору оренди земельної ділянки повністю або частково, у справі відсутні.

          Надані позивачем за первісним позовом

в обґрунтування своїх доводів дві розписки, що підписані директором ПП

„Оформітель” (а. с. 19, 20) до уваги прийняті бути не можуть. В судовому

засіданні суду апеляційної інстанції СПД ОСОБА_1 підтвердив, що вказані

розписки були видані йому особисто та ним особисто подані до Дальницької

сільської ради.

          Колегія суддів також враховує, що

рішення Дальницької сільської ради  

НОМЕР_2 визнано нечинним постановою господарського суду Одеської області

від 15.01.2007 року у справі № 9/432-06-10994А, а рішення цієї ж ради № 1228-

ІV від 21.10.2005 року скасовано постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 21.09.2006 року у справі       № 25/98-06-2360А.

          Доводи позивача за первісним позовом

щодо несплати відповідачем орендної плати за договором оренди від 13.10.2000

року, припинення діяльності орендаря та не використання ним спірної земельної

ділянки за цільовим призначенням не відносяться до предмету спору у справі,

об'єктивно нічим не підтверджені та спростовуються довідкою Дальницької

сільської ради НОМЕР_4.

          Частиною 5 ст. 116 ЗК України

передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у

власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в

порядку, передбаченому цим Кодексом.

          У судовому порядку спір між СПД

ОСОБА_1 та ПП „Оформітель” щодо надання згоди останнього на вилучення спірної

земельної ділянки з метою передачі її в оренду позивачу за первісним позовом не

вирішувався, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для

визнання за позивачем права на отримання у користування з подальшим викупом

спірної земельної ділянки та зобов'язання ПП „Оформітель” не чинити позивачеві

перешкод у користуванні нею.

          Отже, господарський суд першої

інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги СПД ОСОБА_1 не

ґрунтуються на законодавстві та підставно відмовив у задоволенні первісного

позову.

          Також колегія суддів погоджується з

висновком господарського суду про те, що позовна вимога первісного позову про

скасування рішення Дальницької сільської ради НОМЕР_1 не підлягає розгляду за

правилами та в порядку господарського судочинства, оскільки згідно з п. 1 ч. 1

ст. 17 КАС України відноситься до компетенції адміністративних судів. Частиною

3 ст. 21 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне

провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного

судочинства.

          Статтею 204 ЦК України встановлено

презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена

законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На момент вирішення даного

спору договір оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року укладений між

Дальницькою сільською радою та ПП „Оформітель” в установленому законом порядку

не припинений та недійсним не визнаний.

          Відповідно до ст. 27 Закону України

„Про оренду землі”, орендареві забезпечується захист його права на орендовану

земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку

відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право

витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та

користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди,

заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України,

іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому

числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

          Згідно з ст. 16 ЦК України кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів,

зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право та примусове виконання

обов'язку в натурі.

          Належних доказів, які б

підтверджували правомірність володіння та користування спірною земельною

ділянкою СПД ОСОБА_1 суду не подав і таких доказів в матеріалах справи не

міститься.

          Як вбачається з наданого сторонами

акту огляду спірної земельної ділянки з фотографіями житлових будинків, що

належать СПД ОСОБА_1 та на ділянці знаходяться, ці дерев'яні будиночки є

спорудами літнього типу, які не пов'язані із землею фундаментами, а встановлені

тимчасово на дерев'яних, металевих та залізобетонних опорах прямо на піску,

тобто є рухомим майном і можуть бути переміщені  на іншу земельну ділянку без їх знецінення та

зміни призначення.

          Таким чином, зустрічний позов є

обґрунтованим та доведеним і підставно був задоволений місцевим господарським

судом.         

Викладені

в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не

спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх

обставин даної справи, встановлених господарським судом, не впливають на

правильність вирішення спору по суті.

Як

вже було зазначено вище, оскільки договір оренди земельної ділянки від

13.10.2000 року не припинений та не визнаний недійсним в установленому законом

порядку, то ПП „Оформітель”, як орендар відповідно до ст. 126 ЗК України, ст.

204 ЦК України та ст. 6 Закону України „Про оренду землі” має право володіти і

користуватися спірною земельною ділянкою відповідно до умов даного договору, а

також на захист свого права.

          Згідно з імперативними вимогами ч. 4

ст. 31 Закону України „Про оренду землі” розірвання договору оренди землі в

односторонньому порядку не допускається. Отже, чинним законодавством України

про оренду землі не передбачена можливість подальшого укладення договору оренди

з іншою особою стосовно земельної ділянки, яка вже є об'єктом оренди за

попереднім договором оренди, який не припинив свою дію, оскільки новий договір

оренди свідчив би про односторонню відмову орендодавця (в даному випадку

Дальницької сільської ради) від первісного договору оренди та порушення прав і

охоронюваних законом інтересів легітимного першого орендаря. Крім того, як

встановлено судом, придбане СПД ОСОБА_1 за договором купівлі -продажу від

05.12.2000 року та набуте за договором дарування від 10.11.2003 року майно бази

відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1” не є нерухомим.

          Інші доводи скаржника стосовно обов'язку

суду вказати місце переносу літніх будиночків, а також, що це рухоме майно є

цілісним майновим комплексом (підприємством), колегією суддів відхиляються як

неспроможні.

          Згідно з ч. 3 ст. 101 ГПК

України  в апеляційній інстанції не

приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді

першої інстанції.

          З урахуванням наведеного, колегія

суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає

фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви скаржника, з

яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи

скасування.

Керуючись 

ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення  господарського  суду 

Одеської області  від  14.02.2007 року  у справі № 17/287-06-10018 залишити без змін,

а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня

її прийняття і може бути оскаржена  у

касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                               

Бєляновський В.В. 

Судді:                                                                        

Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.