Ухвала

від 20.07.2007 по справі 17/287-06-10018

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

20 липня 2007 р.                                                                                  

№ 17/287-06-10018 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши клопотання про

прийняття касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 22.05.07 Одеського

апеляційного господарського суду

та на рішення

від 14.02.07

у справі

№17/287-06-10018

господарського суду

Одеської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1

до

1. Дальницької сільської ради 2.

Приватного підприємства "Оформитель"

про

розірвання договору оренди та

надання права користування земельною ділянкою

за зустрічним позовом

Приватного підприємства

"Оформитель"

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про

усунення перешкод у користуванні

земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 22.05.07

Одеського апеляційного господарського суду та на рішення від 14.02.07

господарського суду Одеської області у справі №17/287-06-10018 не може бути

прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не

відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального

кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1111

Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну

скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію касаційної скарги.

Скаржником у додатках до касаційної

скарги зазначено документи, які підтверджують направлення сторонам копій

касаційної скарги з додатками. Проте фактично у додатку до касаційної скарги

наявна лише поштова квитанція НОМЕР_1 від 21.06.07, яка свідчить про

направлення листа на адресу ПП "Оформитель". Тобто доказів

направлення копії касаційної скарги Дальницькій сільській раді, яка є

відповідачем у справі, не надано, що підтверджується Актом НОМЕР_2 від

18.07.07, складеним у Вищому господарському суді України.

Ненадання доказів надіслання копії

касаційної скарги іншій стороні у справі згідно припису п. 3 ч. 1 ст. 1113

ГПК України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1

ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна

скарга не приймається до провадження і повертається судом без розгляду, якщо до

скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому

порядку і розмірі.

Відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 3

Декрету КМУ “Про державне мито”, що стосується розміру ставок державного мита,

із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про

перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських

судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для

розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 %

ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи,

спір між сторонами виник за первісним позовом щодо розірвання договору оренди

земельної ділянки та надання права користування цією земельною ділянкою, а за

зустрічним позовом -щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Згідно з п. 24 Інструкції про

порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної

державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 із зустрічних позовних

заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними

вимогами мито справляється на загальних підставах.

У касаційній скарзі заявлено вимоги

про скасування рішення і постанови, задоволення первісного позову та відмову в

задоволенні зустрічного позову.

Проте додана до касаційної скарги

квитанція НОМЕР_3 від 19.06.05 свідчить про сплату скаржником державного мита в

сумі 42,50 грн., що не відповідає вимогам п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про

державне мито”. Таким чином, зазначена квитанція не є доказом сплати держмита у

встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1113

ГПК України скаржник не обмежується у праві повторного подання касаційної

скарги після усунення зазначених порушень в загальному порядку, тобто з

дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів ст.ст. 53,

110 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 86, 111, 1111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 22.05.07

Одеського апеляційного господарського суду та на рішення від 14.02.07

господарського суду Одеської області у справі №17/287-06-10018 повернути

скаржнику без розгляду, а справу направити до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                   

Г.Жаботина

                                         А.Уліцький