Постанова

від 12.07.2017 по справі 923/1128/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 923/1128/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівСибіги О.М., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі № 923/1128/16 Господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" доДочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаТян О.Б. - відповідачаКолесниченко В.В.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в якій просив суд стягнути з відповідача 520375,72 грн. основного боргу, 261425,07 грн. інфляційних нарахувань та 28132,45 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору поставки №14 від 06.04.2014 в частині строків та повноти оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2016 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суд від 02.03.2017 (головуючий Ліпчанська І.В., судді: Лисенко В.А., Діброва Г.І.) скасовано рішення місцевого господарського суду на підставі пункту 4 частини 3 статті 104 ГПК України. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення місцевого господарського суду не містить підпису судді, яким його було прийнято, що стало підставою для його скасування. Одеським апеляційним господарським судом задоволено позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 520375,72 грн. основного боргу, 261425,07 грн. інфляційних втрат, 28132,45 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Дочірнє підприємство "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, апеляційним господарським судом встановлено, що 06.04.2014 між ТОВ "Дезомаркет", як постачальником, та ДП "Птахогосподарство Чорнобаївське" ПАТ "Чорнобаївське", як покупецем, був укладений договір поставки № 14.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов'язався поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини та іншу ветеринарну продукцію, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кількість товару, який поставляється відповідно до умов Договору, визначається сторонами у додатку до Договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики товару (специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

На виконання умов Договору ТОВ "Дезомаркет" протягом травня 2014 року - жовтня 2015 року поставило Птахогосподарству ветеринарну продукцію на суму 1765443,79 грн. згідно видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме: с.Чорнобаївка, Білозерський р-н, Херсонська обл.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточних рахунок постачальника не пізніше п'ятнадцяти банківських днів після розвантаження товару. Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У зазначений строк відповідач поставлений товар оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с.129-153, т.2).

Відповідно до пункту 4.4 Договору оплата поставленого товару також здійснювалася з використанням вексельних розрахунків (а.с.154, т.2).

На час звернення із позовом вартість несплаченого товару, що поставлений відповідачу, становить 520375,72 грн.

Покупець в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунків за поставлений товар своєчасно в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим постачальник звернувся до суду.

Приписами статті 11 ЦК України унормовано, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а з огляду на положення статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки,

Згідно з ч.ч. 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться в приписах статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, деякий товар був відпущений представнику відповідача без довіреності. Проте, підпис представника відповідача на видатковій накладній скріплений печаткою відповідача без зазначення посади та прізвища працівника.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/679/14.

Також, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, відповідно до 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, підпис на документі може бути скріплений печаткою.

Зважаючи на те, що мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що накладна, на якій підпис представника скріплений печаткою юридичної особи, є належним доказом отримання товару такою юридичною особою.

Крім того, недотримання працівниками підприємства відповідача вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може впливати на належне виконання обов'язків підприємства за договором, розрахунки за виконання якого є предметом спору.

Судова колегія звертає увагу на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно посилань скаржника на видаткову накладну № 219 від 24.12.2014, як на доказ відсутності здійснення господарської операції, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, видаткова накладна №219 від 24.12.2014 не може бути допустимим та належним доказом у справі, оскільки за цим документом відбувалось повернення товару, що на його думку, відображено у податковій декларації позивача за грудень 2014 року на суму 238200,00 грн. (198500,00 грн. вартості товару + 39700,00 грн. ПДВ).

У податковій декларації позивача за грудень 2014 року (пункт 8.1) "Коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання та податкових зобов'язань за основною поставкою" визначено -198500 (обсяг постачання (без податку на додану вартість) та -39700 (сума податку на додану вартість), (а.с.50-53, т.2).

Проте, до вказаної податкової декларації ТОВ "Дезомаркет" був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), з якої вбачається, що підставою для коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у грудні 2014 року було повернення покупцем публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" товару на суму 198500 грн. з ПДВ 39700 грн. Натомість, у даній справі відповідачем є не ПАТ "Чорнобаївське", а ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдінг Авангард".

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач належними та допустимими доказами у справі довів обставини, на які посилався в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 520375,72 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 28132,45 грн. за несвоєчасну оплату товару, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до приписів статті 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статті 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

В силу вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо проведеної перевірки правильності розрахунку 3% річних у розмірі 28132,45 грн.

Стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 261425,07 грн. - інфляційних втрат, колегія зазначає наступне.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочення виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Між тим, саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо проведеної перевірки правильності розрахунку інфляційних втрат у розмірі 261425,07 грн.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 520375,72 грн. основного боргу, 261425,07 грн. інфляційних втрат, 28132,45 грн. 3% річних.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі № 923/1128/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

В. О. Швець